Запорізької області
25.05.09 Справа № 3/77/09
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Шевченківського району, м. Запоріжжя
до відповідача: Комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків”, м. Запоріжжя
про стягнення суми 22 409, 07 грн.
Суддя Соловйов В.М.
Представники:
від позивача: Сахарова О.О., начальник юридичного відділу по роботі зі споживачами, довіреність №1/27-18 від 05.01.2009р.;
Кобець Р.В., юрисконсульт, довіреність №5159/27-19 від 11.09.2008р.
від відповідача: Шепеленко Н.І., юрисконсульт, довіреність №536 від 10.04.2009р.
Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Шевченківського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до КП “Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків” про стягнення суми 22 409, 07 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 301401 від 01.01.2007р.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 538 ЦК України, ст. 193, 276 ГК України, ст. 2, 54, 56, 57 ГПК України, договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 301401 від 01.01.2007р.
Ухвалою господарського суду від 25.03.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/77/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 29.04.2009р. о 12 годині 00 хвилин.
У судовому засіданні 29.04.2009р. представником позивача надано пояснення, в якому позивач зазначає, що станом на 20.05.2009р. відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 10 660, 58 грн.
У судовому засіданні 29.04.2009р. оголошувалась перерва до 19.05.2009р. о 16 годині 30 хвилин.
У судовому засіданні 19.05.2009р. відповідачем надано “Відклик” № 752 від 19.05.2009р., в якому відповідач не визнає заборгованість у розмірі 22 409, 07 грн. та вважає що заборгованості підприємство не має.
У судовому засіданні 19.05.2009р. позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить провадження по справі в частині стягнення суми 11 373, 09 грн. припинити, стягнути на його користь суму 11 035, 98 грн. основного боргу та судові витрати.
Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.
У судовому засіданні 19.05.2009р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 25.05.2009р. о 12 годині 00 хвилин.
У судовому засіданні 25.05.2009р. позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить провадження по справі в частині стягнення суми 8 872, 41 грн. припинити, стягнути з відповідача на його користь суму 10 660, 58 грн. основного боргу та судові витрати.
Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.
За згодою сторін у судовому засіданні 25.05.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В судових засіданнях 29.04.2009р., 19.05.2009р. та 25.05.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог). Просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 301401 від 01.01.2007р. в сумі 10 660, 58 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2009р. підтримав “Відклик” № 752 від 19.05.2009р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
Між Концерном “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Шевченківського району м. Запоріжжя (теплопостачальна організація) та КП “Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків” (балансоутримувач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 301401 від 01.01.2007р., за яким теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді балансоутримувачу, а балансоутримувач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).
Позивачем були виконані умови договору, що підтверджується актом приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2008р.
Відповідно до п. 3.2.6 договору № 301401 від 01.01.2007р. балансоутримувач зобов'язується виконувати умови договору та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно п. 6.2 договору № 301401 від 01.01.2007р. розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію на протязі календарного року здійснюється балансоутримувачем на підставі актів приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 січня року, наступного за попереднім календарним роком (п. 6.3 Договору).
Відповідач не виконав умови договору, тому станом на 24.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію з урахуванням часткової сплати суми основного боргу та заяв про зменшення позовних вимог, складає 10 660, 58 грн.
Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 301401 від 01.01.2007р.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку відповідач зобов'язався оплатити поставлену теплову енергію до 25 січня року, наступного за попереднім календарним роком.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 301401 від 01.01.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання КП “Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору в розмірі 10 660, 58 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки під час судового розгляду відповідач сплатив частину основного боргу 8 872, 41 грн., в частині стягнення цієї суми провадження у справі слід припинити.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Крім того, при зверненні до суду позивачем не було враховано, що КП “Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків” сплатило суму основного боргу в розмірі 2 876, 08 грн. в рахунок заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 301401 від 01.01.2007р.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі № 1-2/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
В даному випадку, з визначеною позивачем до стягнення з КП “Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків” суми боргу 22 409, 07 грн. безпідставно було заявлено суму 2 876, 08 грн., яка на момент звернення позивача до суду (24.03.2009р.) вже була сплачена відповідачем.
Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Заперечення відповідача з посиланням на те, що позивачем не враховано грошові кошти в сумі 41 138, 02 грн., що надійшли на розрахунковий рахунок Концерну, судом не приймаються.
Оскільки, як встановлено судом, вказані кошти сплачено відповідачем на виконання іншого договору - №11/03-2004, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт №693/01-07 та №103/01-07 від 31.01.2007р., узгодженими трьома сторонами.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 44, 49, п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків” (69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-а, р/р 26003051650001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32539478) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 10 660 (десять тисяч шістсот шістдесят) грн. 58 коп. основного боргу, 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 33 коп. витрат на держмито і 102 (сто дві) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення основного боргу в сумі 2 876 (дві тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 08 коп. в позові відмовити.
4. В частині стягнення основного боргу в сумі 8 872 (вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 41 коп. провадження у справі припинити.
Суддя В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 01.06.2009р.