83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.06.09 р. Справа № 21/76
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрторг” м. Антрацит
до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк
про стягнення 61 342,41грн. і скасування сплати добору у розмірі 28 408,00грн.
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивача: Яковенко С.І. - юр.
відповідача: Лапко Л.Г. - юр., Крилова Л.В. - інж., Гурєєва О.О. - юр.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрторг” звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця” про:
· стягнення 61 342,41грн., у тому числі:
- безпідставно списаних коштів 58 060,40грн.;
- втрати від інфляції 2 938,40грн. за період грудень 2008р. - січень 2009р.;
- 3 % річних 343,60грн. за період з 11.12.08р. по 20.02.09р.;
· скасування виставленої залізницею товариству до сплати суми 28 408,00грн. як добору за подвійне зберігання.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на порушення умов договору № 512/766 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеного 01.01.08р. з ДП “Донецька залізниця”, остання без достатніх на те підстав переліком № 396 від 10.12.08р. на підставі накопичувальної картки № 10120818 списала з особового рахунку товариства 58 060,41грн. як збори і плати, а також виставила товариству вимогу до сплати суми 28 408,00грн. як добору за подвійне зберігання.
Залізниця позов не визнала з посиланням на те, що:
- твердження позивача про неправомірність дій залізниці щодо встановлення якості вугілля є безпідставним, оскільки залізниця сама є одержувачем вантажу і повинна діяти відповідно до вимог “Порядку проведення вхідного контролю вугілля”, затвердженого наказом від 13.03.07р. № 158/Н;
- накопичувальна картка № 10120818 позивачем підписана без зауважень і суми стягнуті відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів і умов договору № 512/766 від 1.01.08р.
Заявою без дати № 1022, поданою у засіданні 14.05.09р., позивач збільшив розмір позовних вимог і наполягає на стягненні з відповідача 58 060,40грн. безпідставно списаних коштів, 5 285,18грн. інфляційних та 725,36грн. - 3 % річних. Одночасно у цій же заяві позивач заявив вимогу про стягнення з залізниці 6 177,63грн. пені.
Оскільки на час подання позову позивачем вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій не ставилась, вимога про стягнення пені є не збільшенням розміру позовних вимог, а додатковою (новою) вимогою, на що позивач згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України права не має, господарський суд вимогу про стягнення пені визнав такою, що подана з порушенням норм процесуального законодавства і до розгляду не прийняв.
Заявою від 26.05.09р. № 1067 позивач зменшив свої вимоги у частині повернення безпідставно списаних з його особового рахунку за переліком № 396 від 10.12.08р. на підставі накопичувальної картки № 10120818 коштів до суми 54 289,19грн. (45 240,99грн. - плата і збори та 9 048,20грн. - ПДВ).
Одночасно цією заявою позивач збільшив і зменшив свої вимоги і загалом наполягає на стягненні з відповідача;
1) 64 315,99грн. безпідставно списаних коштів, у тому числі;
- 54 289,19грн. (45 240,99грн. - плата і збори та 9 048,20грн. - ПДВ), списаних переліком № 396 від 10.12.08р. на підставі накопичувальної картки № 10120818 і
- 10 026,00грн. (8 355,00грн. - збір за переадресацію і провізна плата зі ст. Дебальцеве-Сортувальна до ст. Антрацит та 1 671,00грн. - ПДВ), списаних переліками № 362 від 12.12.08р. і № 269 від 13.12.08р.;
2) - втрат від інфляції 3 497,31грн. за період 15.01.09р. по 01.05.09р.;
- 3 % річних 692,50грн. за період з 15.01.09р. по 25.05.09р.
Загальна сума позову склала 68 505,80грн.
Вимоги в частині скасування виставленої залізницею товариству до сплати суми 28 408,00грн. як добору за подвійне зберігання залишились незмінними.
Цією заявою позивач також просить віднести на відповідача судові витрати, у тому числі 2 000,00грн., сплачені за правову допомогу.
Розгляд справи закінчено 02.06.2009р.
Для підготовки і оголошення повного тексту рішення у судовому засіданні оголошувалася перерва до 15-00год. 09.06.2009р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
У листопаді 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрторг” (вантажовідправник) за залізничними накладними №№ 50090514, 50090515 від 12.11.08р. та № 50090556 від 18.11.08р. зі станції Антрацит Луганської області на станцію Дебальцеве-Сортувальна Донецької області відвантажило на адресу Державного підприємства “Донецька залізниця” вугілля марки АМ у 3-х напіввагонах відповідно №№ 63544084, 66067703, 67877332. В залізничних накладних вантажоодержувачем був зазначений паливний склад Захід Локомотивного депо Дебальцеве-Пасажирське Донецької залізниці, тобто за даним перевезенням перевізник і вантажоодержувач була одна і та ж юридична особа - Державне підприємство “Донецька залізниця”. В графі 4 зворотного боку накладних позивачем була зроблена відмітка, що поставка здійснюється згідно договору № Д/Т-082443/НЮ від 16.10.08р., власником вантажу є ТОВ “ФПГ Металпромресурс”.
Відвантаження продукції позивачем здійснено на виконання умов договору поставки № 08/11-06, укладеного 6.11.08р. з Товариством з обмеженою відповідальністю “ФПГ Металпромресурс”, з яким (ТОВ “ФПГ Металпромресурс”) Донецькою залізницею у свою чергу був укладений договір поставки № Д/Т-082443/НЮ від 16.10.08р.
Після прибуття вагонів з вантажем за призначенням залізниця на підставі своїх внутрішніх наказів від 14.11.08р. № 69 та від 19.11.08р. № 74 перенаправила їх на адресу свого вагонного депо, розташованого на станції Луганськ. Заяву про переадресацію вантажу (зміну станції призначення вантажу, прийнятого до перевезення) позивач як вантажовідправник залізниці не подав.
Оскільки Донецька залізниця у залізничних накладних була зазначена вантажоодержувачем, то вона відповідно до ст.44 Статуту залізниць України могла змінити станцію призначення вантажу (переадресувати вантаж), подавши відповідну заяву сама собі, чого у дійсності не було, у зв'язку з чим господарський суд вважає, що на станції Дебальцеве-Сортувальна перевезення за залізничними накладними №№ 50090514, 50090515 від 12.11.08р. та № 50090556 від 18.11.08р. було завершене і вантаж перевізником був виданий одержувачу, тобто самим собі.
18 і 21 листопада вагони з вантажем за спірними відправками прибули на станцію Луганськ, де залізницею був проведений лабораторний аналіз якості вугілля.
Якість вугілля, який надійшов на адресу вагонного депо Луганськ, залізницю не влаштувала, про що вона телеграмою № 971 від 24.11.08р. повідомила станцію відправлення - ст. Антрацит. Цією ж телеграмою станція Луганськ проінформувала станцію Антрацит про те, що вивантаження вугілля не здійснюється і просила вантажовідправника дати згоду на повернення вагонів з вугіллям. До цього телеграмою № 881 від 21.11.08р. станція Луганськ повідомила станцію Антрацит про прибуття на адресу вагонного депо Луганськ вагону № 67877332 з вугіллям марки АМ, який має велику кількість пилу і породи до 10% і одночасно попросила терміново направити представника від відправника вантажу.
Позивач листом від 26.11.08р. № 49/11, адресованим не Донецькій залізниці, а ТОВ “ФПГ Металпромресурс”, повідомив, що не заперечує на поверненні «вагонів №№ 63544084, 66067703, 67877332 з вугіллям марки АМ, відправлених 12.11.08р. і 18.11.08р. зі станції Антрацит Донецької залізниці на станцію Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці згідно договору № Д/Т-082443/НЮ від 16.10.08р.» на свою адресу і одночасно гарантував сплату залізничного тарифу і додаткових зборів, пов'язаних з переадресацією вагонів, зі свого особового рахунку.
Якщо припусти правомірність дій залізниці щодо переадресації вагонів з вантажем за спірними відправками зі станції Дебальцеве-Сортувальна на станцію Луганськ-Вантажний без відповідної заяви вантажоодержувача на це, то на станції Луганськ-Вантажний перевезення за залізничними накладними №№ 50090514, 50090515 від 12.11.08р. та № 50090556 від 18.11.08р. однозначно було завершене і вантаж у вагонах перевізником був виданий одержувачу, оскільки залізниця як покупець продукції перевірила його якість, чого на мала робити як перевізник.
Донецька залізниця від приймання вантажу, який за її твердженням не відповідав якісним показникам (зольність перевищувала нормативні показники), відмовилась і повернула вантажовідправнику за тими ж накладними, за якими вантаж і прийняла до перевезення. Позивач отримав вантаж за спірними відправками 08.12.08р.
За накопичувальною карткою № 10120818, складеною станцією Антрацит після повернення вантажу позивачу і підписаною представником останнього без зауважень, залізниця переліком № 396 від 10.12.08р. списала з особового рахунку товариства 58 060,41грн. як збори і плати з ПДВ (48 383,67грн. - плата і збори, 9 676,74грн. - ПДВ), у тому числі нараховані:
· по станції Антрацит:
- 10,38грн. без ПДВ за надання податкових накладних (код 154);
- 49,30грн. без ПДВ за візування 17 документів (код 214);
· по станції Дебальцеве-Сортувальне:
- 585,20грн. без ПДВ за маневрову роботу (код 188);
- 213,60грн. без ПДВ за зважування (код 160);
- 254,80грн. без ПДВ - плата за користування вагонами (код 183);
- 2 029,40грн. без ПДВ - збір за зберігання (код 193);
· по станції Луганськ-Вантажний:
- 1 499,79грн. без ПДВ за переадресування 3-х вагонів (код 158);
- 18 349,00грн. без ПДВ - плата за користування вагонами (код 183);
- 25 185,00грн. без ПДВ - збір за зберігання (код 193);
- 207,20грн. без ПДВ - збір за повідомлення про переадресування (код 220).
Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 25.05.09р., підписаного сторонами без зауважень, спірного перевезення стосуються тільки нарахування по станції Луганськ-Вантажний у загальній сумі 54 289,19грн. (45 240,99грн. - плата і збори та 9 048,20грн. - ПДВ), у тому числі:
- 1 499,79грн. без ПДВ за переадресування 3-х вагонів (код 158);
- 18 349,00грн. без ПДВ - плата за користування вагонами (код 183);
- 25 185,00грн. без ПДВ - збір за зберігання (код 193);
- 207,20грн. без ПДВ - збір за повідомлення про переадресування (код 220).
Окрім цього з особового рахунку позивача залізницею переліками № 362 від 12.12.08р. і № 269 від 13.12.08р. була списана сума 10 026,00грн. (8 355,00грн. - збір за переадресацію і провізна плата за перевезення зі станції Дебальцеве-Сортувальна до станції Луганськ-Вантажний і зі станції Луганськ-Вантажний до станції Антрацит та 1 671,00грн. - ПДВ).
Загальна сума списання з особового рахунку позивача коштів, після того як вагони №№ 63544084, 66067703, 67877332 з вантажем за залізничними накладними №№ 50090514, 50090515 від 12.11.08р. та № 50090556 від 18.11.08р. прибули на станцію призначення (Дебальцеве-Сортувальна) і мали бути видані вантажоодержувачу (тобто залізницею самій собі), складає 64 315,19грн.
Зважаючи на викладене, а також з огляду на те, що:
Здійснюючи перевезення за спірними відправками Донецька залізниця була перевізником і одночасно покупцем вантажу (вугілля), але не у вантажовідправника, а у іншої особи - ТОВ “ФПГ Металпромресурс”, з яким у неї укладений договір поставки.
Згідно ст.193 Господарського кодексу (ГК) України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як передбачено ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до ст.194 ГК України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язаним передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України є продавець.
Згідно ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу.
У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній відповідно до вимог ст.47 Статуту залізниць України зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.
Згідно наведених норм, а також ст.48 Статуту залізниць України, якою передбачено, що вантажі видаються на станції призначення одержувачу, зазначеному у накладній, Донецька залізниця на станції Дебальцеве-Сортувальна зобов'язана була видати вантаж сама собі і прийняти його сама у себе за спірними відправками, незалежно від його якості, оскільки якість вантажу не змінилась внаслідок його псування або пошкодження (ч.2 ст.47 Статуту залізниць України).
Позивач заяву про переадресацію (зміну станції призначення) вантажу залізниці не подавав.
Відповідно до ч.3 ст.62 Статуту залізниць України «остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення», тобто остаточні розрахунки за спірними відправками залізниця мала провести сама з собою, оскільки була вантажоодержувачем.
Питання щодо якості отриманого вантажу залізниця мала вирішувати з своїм постачальником (продавцем) за договором поставки, а не з вантажовідправником за договором перевезення, оскільки ці договори між собою прямо не пов'язані.
Після прибуття вагонів з вантажем за спірними відправками на станцію Дебальцеве-Сортувальна усі перевезення здійснювались за власним бажанням перевізника,
господарський суд вважає, що списання з особового рахунку позивача суми 64 315,19грн. за переліками № 396 від 10.12.08р., № 362 від 12.12.08р. та № 269 від 13.12.08р. здійснене Донецькою залізницею без достатніх на те правових підстав, у зв'язку з чим позов у цій частині обгрунтований і підлягає задоволенню.
Вимога позивача про стягнення з залізниці інфляційних і 3 % річних підлягає задоволенню частково:
- 385,73грн. - інфляційні за період лютий - квітень 2009р. і
- 107,13грн. - 3% річних за період з 16.01.09р. по 25.05.09р.,
оскільки сума 10 026,00грн. за переліками № 362 від 12.12.08р. і № 269 від 13.12.08р. залізницею була списана без згоди позивача на це і вимога про її повернення (претензія залізницею про повернення цієї суми була отримана 8.01.09р.) залишена без належного реагування.
В іншій частині позов щодо стягнення інфляційних і 3 % річних задоволенню не підлягає, оскільки списання 54 289,19грн. за переліком № 396 від 10.12.08р. залізницею здійснено за згодою позивача (накопичувальна картка ним підписана без зауважень), тому до вирішення правомірності нарахування і списання цієї суми у судовому порядку нема підстав вважати, що залізниця є такою, що прострочила виконання грошового зобов'язання.
Позовні вимоги у частині щодо скасування виставленої залізницею товариству до сплати суми 28 408,00грн. як добору за подвійне зберігання задоволенню не підлягають, оскільки сама по собі вимога (її виставлення чи направлення) про сплату, перерахування коштів ніяких наслідків для того, кому адресована ця вимога, за собою не несе.
Судові витрати, за виключенням витрат на правову допомогу, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Витрати на правову допомогу, за виключенням оплати послуг адвоката, згідно ст.44 Господарського процесуального Кодексу України не входять до складу судових витрат.
Беручи до уваги вищенаведене, на підставі ст.ст.44, 46, 47, 48, 62 Статуту залізниць України, Правил розрахунків за перевезення вантажів i керуючись ст.ст.44, 49, 82 - 84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р № 2600901517249 у Донецькій філії “Укрексімбанку”, МФО 334817, п/р 2600901517249 у АБ Укрексімбанк» м. Донецьк, МФО 334817, 260360300019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрторг” (94613, м. Антрацит Луганської області, вул. Леніна, 12, п/р 26002001316024 у філії ЗАТ “ОТП Банк” м. Луганськ, МФО 364445, код ЄДРПОУ 30008040) 64 315,19грн. списаних коштів, 385,73грн. інфляційних, 107,13грн. - 3% річних, 648,08грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита, 111,63 грн. на відшкодування витрат по сплаті послуг iнформацiйно-технiчного забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя Матюхін В.І.
Надруковано примірників:
1 - до справи;
1 - позивачу;
1 - відповідачу.
Виконала:
Тел.381-91-18