03 червня 2009 р.
№ 42/473 (05-5-42/7480)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів :
Барицької Т.Л.,
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ по газопостачанню та
газифікації "Рівнегаз"
на постанову
Київського апеляційного
господарського суду від 05.02.2009 р.
у справі
№ 42/473
за позовом
ВАТ по газопостачанню та
газифікації "Рівнегаз"
(надалі -Товариство)
до
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
(надалі -Компанія)
про
визнання недійсними угод
за участю представників:
від позивача
- Янкевич Л.Д.
від відповідача
- Михайлевська З.О.
У травні 2007 р. Товариство звернулось до господарського суду з позовом до Компанії та за наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України просило суд визнати недійсною односторонню угоду № 31/19-2872 від 29.03.2007 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5211253,73 грн. за договорами № 06/07-189 від 31.01.2007 р. та № 10/1-560 від 19.03.2001 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2008 р. (суддя Паламар П.І.) позов задоволено.
Рішення мотивовано тим, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.03.2007 р. суперечить ст. 601 ЦК України, оскільки Компанія в якості свого активу у заліку використала грошову суму, яка присуджена до стягнення за судовим рішенням, а тому спірна угода підлягає скасуванню на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 р. (судді: Зеленін В.О. Синиця О.Ф. Рєпіна Л.О.) рішення скасовано, в позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що ст. 602 ЦК України, якою передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, не містить обмежень щодо зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судових рішень, а також Закон України "Про виконавче провадження" не виключає можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому підстави для визнання спірної угоди недійсною відсутні.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.03.2001 р. між Компанією (Постачальник) та Товариством (Покупець) укладено договір № 10/1-560 на постачання природного газу.
29.03.2007 р. Компанія надіслала Товариству заяву № 31/19-2873 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Згідно вказаної заяви заборгованість Компанії перед Товариством за договором № 06/07-189 на транспортування природного газу зменшувалась на суму 5211253,73 грн. відповідно до заборгованості Товариства перед Компанією на таку ж суму за договором № 10/1-560 на постачання природного газу.
Судами встановлено, що за зобов'язанням відповідача про оплату поставленого йому на підставі договору №10/1-560 природного газу, що підлягає зарахуванню на підставі спірної заяви, було прийнято судове рішення, яке набрало законної сили та в установленому порядку було передано до примусового виконання.
Згідно приписів ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється "на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, та інших законів...", добровільне виконання може здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Статтею 601 ЦК України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ст. 602 ЦК України, за даних обставин відсутні.
Врахувавши викладене суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків щодо відсутності підстав для визнання спірної угоди недійсною та обґрунтовано відмовив в позові.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 р. у справі № 42/473 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Губенко
С у д д і Т. Барицька
О. Подоляк