01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
09.06.09 р. № 21/057-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тарасенко К.В. (доповідач по справі),
суддів: Мостової Г.І.,
Шевченка В.Ю.
при секретарі судового засідання -Лебедєва С.В.,
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 09.06.2009 року,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-Експедиція»на рішення господарського суду Київської області від 04.02.2009 року
по справі № 21/057-08 (суддя Ярема В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»,
м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт Експедиція»,
смт. Бородянка, Бородянський район, Київська область,
про стягнення 44 208, 21 грн.
У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт Експедиція»про стягнення 44 208, 21 грн. заборгованості за Договором оренди (фінансового лізингу) від 14.03.2008 року.
23.01.2009 року позивач уточнив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 30 676, 01 грн., три відсотки річних -120, 12 грн., пеню у розмірі 560, 00 грн., всього 31 356, 13 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2009 року по справі № 21/057-08 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 30 373, 42 грн. заборгованості, 560, 00 грн. пені, 120, 12 грн. 3% річних, 302, 59 грн. інфляційних втрат, 333, 56 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не в повному обсязі сплатив передбачені договором лізингу лізингові платежі, у зв'язку з чим визнав позовні вимоги такими, що відповідають фактичним обставинам справи, та зважаючи на те, що відповідач також визнає наявність відповідної заборгованості, -задовольнив позов у повному обсязі.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Київської області, ТОВ «Трансфорт-Експедиція»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення місцевого господарського суду від 04.02.2009 року по справі № 21/057-08.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме:
- суд не врахував тієї обставини, що невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів обумовлене тяжким його фінансовим становищем, викликаним наслідками світової фінансово-економічної кризи;
- не враховано, що єдиним джерелом фінансових надходжень в товаристві є надання автомобільних послуг, у зв'язку з чим, зважаючи на відсутність укладених контрактів на перевезення вантажів на 2009 рік, -фактично весь транспорт ТОВ «Трансфорт-Експедиція», в тому числі і предмет лізингу у даній справі не використовувався;
- місцевий господарський суд однобічно підійшов до вирішення існуючого спору, не врахувавши положення ст. 762 ЦК України, згідно якої наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Саме такою обставиною, на думку відповідача, є вплив фінансової кризи на діяльність товариства, яка спричинила відсутність замовлень на використання предмета лізингу по даному спору, що відповідно не дозволяє виконати зобов'язання по сплаті заборгованості.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-Експедиція»прийнято до провадження, а справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.04.2009 року.
У судових засіданнях 14.04.2009 та 19.05.2009 року в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 19.05.2009 та 09.06.2009 року відповідно.
Ухвалою Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2009 року продовжено строк апеляційного провадження у справі № 21/057-08 на один місяць.
04.06.2009 року розпорядженням Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя -Тарасенко К.В., судді Мостова Г.І., Шевченко В.Ю.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення господарського суду Київської області від 04.02.2009 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Так, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає:
- посилання відповідача на відсутність укладених контрактів на перевезення вантажів на 2009 рік, вплив світової фінансової кризи не є підставою для звільнення від сплати поточних лізингових платежів, оскільки відповідно до ст. 286 ГК України орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Також, згідно п. 5.5. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до договору оренди (фінансового лізингу) від 14.03.2008 року № L2085-03/08) лізингоодержувач сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу, в тому числі, своєчасної сплати лізингових платежів;
- посилання відповідача на ст. 762 ЦК України є необґрунтованим, оскільки в даній нормі мова йде про неможливість використання предмета лізингу, яка пов'язана саме з характером самого предмету.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступ представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 04.02.2009 року у справі № 21/057-08 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Як встановлено колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, 14.03.2008 року між сторонами укладено Договір оренди (фінансового лізингу) № L2085-03/08 (надалі -Договір), згідно п. 1.1. якого ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(лізингодавець) на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до Договору), а ТОВ «Трансфорт Експедиція»(лізингоодержувач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (а.с.4).
Предметом лізингу відповідно до специфікації (Додаток № 2 до Договору) є сідельний тягач MAN 26, 463 (2002 р.в.), ціна якого 371 293, 37 грн. (а.с. 9).
Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (Додаток № 1 до Договору), та не може бути менше одного року.
Відповідно до п.п. 4.1. -4.8 Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період зазначається в графіку. Авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу. Поточні лізингові платежі розраховуються за перший робочий день кожного лізингового періоду. Комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. До складу комісії у повному обсязі включається винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним. Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки від фактичної суми фінансування. Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України -гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач одночасно зі сплатою авансових лізингових платежів сплачує адміністративну комісію за організацію правочину у визначеному в графіку розмірі. Адміністративна комісія не входить до складу лізингових платежів та в будь-якому випадку не підлягає поверненню лізингоодержувачу.
На виконання умов Договору 01.04.2008 року лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв сідельний тягач MAN 26, 463 2002 р.в. у кількості 1 шт.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення умов Договору, не в повному обсязі виконав свої зобов'язання по оплаті лізингових платежів, в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем за період з липня 2008 року по вересень 2008 року включно в розмірі 30 373, 42 грн.
Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Істотними умовами договору лізингу відповідно до ст. 6 Закону є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону).
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на скрутне фінансове становище, що обумовлене відсутністю у нього можливості використовувати предмет лізингу за його цільовим призначенням, що пов'язано з економічною кризою та відсутністю укладених на 2009 рік контрактів щодо надання транспортних послуг.
Дане твердження колегією суддів апеляційного господарського суду не приймається до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Частиною 2 статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовується загальні положення про найм (оренду).
Згідно ч. 1 ст. 269 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Також, у п. 5.5. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до договору оренди (фінансового лізингу) від 14.03.2008 року № L2085-03/08 ) сторони передбачили, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу. Недоліки якості та комплектності предмета лізингу, його втрата, ремонт, технічне обслуговування не звільняють лізингоодержувача від виконання своїх зобов'язань за договором, в тому числі, своєчасної сплати лізингових платежів.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій у сфері господарювання, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Сторони передбачили у п. 5.1. Договору, що у випадку несвоєчасної сплати будь-якого платежу (його частини) за Договором лізенгоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач надав обґрунтований розрахунок пені у розмірі 560, 00 грн.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання. На вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Позивачем надано вірний розрахунок інфляційних витрат у розмірі 302, 59 грн. та 3 % річних у розмірі 120, 12 грн.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Київської області дійшов вірного висновку відносно правомірності заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 04.02.2009 року у справі № 21/057-08 є законним та обґрунтованим.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-Експедиція»на рішення господарського суду Київської області від 04.02.2009 року у справі № 21/057-08 -залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 04.02.2009 року у справі № 21/057-08 -залишити без змін.
3. Матеріали справи № 21/057-08 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
Головуючий суддя: К.В. Тарасенко
Судді: Г.І. Мостова
В.Ю. Шевченко
Дата відправки 10.06.09