27 травня 2009 р.
№ 2-9/8988-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Малетича М.М.,
Могил С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року у справі № 2-9/8988-2008 за позовом сільськогосподарського закритого акціонерного товариства агрофірми "Крим" до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про визнання угоди недійсною, -
Встановив:
У серпні 2008 року сільськогосподарське закрите акціонерне товариство агрофірма "Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 11 жовтня 2005 року до договору № 1 від 29 серпня 2002 року, посилаючись на те, що вказаний правочин вчинений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах для позивача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 9 грудня 2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року, позов задоволено. Визнано додаткову угоду № 1 від 11 жовтня 2005 року до договору № 1 від 29 серпня 2002 року недійсною. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування та порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги.
Розгляд справи відкладено на 20 і 27 травня 2009 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2002 року сторонами укладено договір про постачання електричної енергії №1, у відповідності до умов якого позивач поставляє електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу її вартість.
11 жовтня 2005 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 29 серпня 2002 року про реструктуризацію та погашення заборгованості позивача, що склалася перед відповідачем, станом на 2005 рік за договором № 1 від 29 серпня 2002 року, за якою позивач взяв на себе зобов'язання сплатити відповідачу заборгованість в сумі 875315,33 грн. за відповідним графіком. Дана додаткова угода підписана повноважними представниками обох сторін.
Спір у справі виник на підставі того, що позивач вважає додаткову угоду № 1 від 11 жовтня 2005 року такою, що укладена ним під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, а тому, на його думку, її слід визнати недійсною за умовами ст. 233 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача підтверджено матеріалами справи, оскаржувана угода підписана позивачем під впливом тяжких обставин, зважаючи на монопольне становище відповідача на регіональному ринку збуту електричної енергії і погрози останнього щодо відключення постачання електроенергії позивачу в разі непогашення заборгованості.
З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився і апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін.
Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна, оскільки він прийнятий з порушенням норм процесуального права, що тягне за собою неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В порушення вказаних вимог процесуального права, попередніми судовими інстанціями не надано належної правової оцінки додатковій угоді № 1 від 11 жовтня 2005 року, з якої вбачається, що дана угода укладена про реструктуризацію та погашення заборгованості за спожиту електроенергію саме за договором від 29 серпня 2002 року № 1, листу відповідача від 4 липня 2005 року, з тексту якого слідує, що позивач станом на 4 липня 2005 року фактично має заборгованість перед відповідачем в сумі 870319,44 грн., що не заперечується позивачем.
Господарським судом першої інстанції зазначено, що "вкрай невигідними для позивача умовами додаткової угоди від 11 жовтня 2005 року було включення у суму нібито існуючої за договором від 29 серпня 2002 року заборгованості".
При цьому, судом не з'ясовано питання та не зазначено про це в судовому рішенні, в якій саме сумі існує заборгованість за договором від 29 серпня 2002 року, яку позивач зобов'язався погасити за спірною додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною вказаного договору.
Крім того, попередніми судовими інстанціями залишені поза увагою доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, акт звірки розрахунків (а.с. 30), довідки щодо нарахування заборгованості за спожиту позивачем електричну енергію у 2001-2005 роках (а.с. 38-42), лист № 2179 від 6 жовтня 2008 року (а.с. 49).
З огляду на викладене, висновок попередніх судових інстанцій про наявність тяжких обставин для позивача та вкрай невигідних умов вчинення правочину є передчасним, ґрунтується без урахування вимог ст. 526 Цивільного кодексу України про загальні умови виконання зобов'язання.
В зв'язку з зазначеним, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, фактичними обставинами і наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого і вимог закону, прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 9 грудня 2008 року і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року у справі № 2-9/8988-2008 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Малетич М.М.
Могил С.К.