ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/181
20.05.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.Р. Інтернешнл»
до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»
про стягнення 6 754 242,50 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача -
Горун Н.М., представник за дов. б/н від 08.04.2009;
від відповідача -
Коваленко О.Д., представник за дов. б/н від 12.02.2009.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ш.Р.Інтернешнл»(далі -Позивач, або Вкладник) звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» (далі -Відповідач, або Банк) заборгованості за договором строкового банківського вкладу (депозиту) №3 від 11.08.2008 (далі - Договір) 605 675,00 грн. депозитного вкладу з урахуванням індексу інфляції, 98 813,03 грн. процентів нарахованих за січень 2009 року з урахуванням індексу інфляції, 34 838,14 грн. проценти за лютий (з 1 до 10 лютого) 2009 року з урахуванням індекс інфляції, 14 916,33 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач, відповідно до умов п.п.1.1 Договору Вкладник перераховує на вкладний рахунок, відкритий у відповідності з Договором грошові кошти в сумі 6 550 000 грн. Дата повернення вкладу 11 лютого 2009 року.
Згідно з п.3.4.5 Договору при закінченні строку дії Договору, а також у випадках його достроково розірвання, сплата процентів і повернення вкладу здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника, зазначений в п.8 цього Договору.
Проте, Відповідач не виконав свій обов'язок, передбачений п.1.2, 1.4, 3.3, 3.4.2, 3.4.5 Договору щодо повернення вкладу Позивачу у встановлений Договором строк -11 лютого 2009 року.
Крім цього, як зазначив Позивач Відповідач не сплатив проценти за січень та лютий 2009 року, що є порушенням пунктів 1.4, 3.4.2, 3.4.5, 4.2, 4.4 Договору.
15.05.2009 до загального відділу суду надійшли уточнення до позовної заяви, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача 6 609 651,78 грн. депозитного вкладу з урахуванням індексу інфляції, 98 813,03 грн. проценти за січень з урахуванням індексу інфляції, 31 690,11 грн. проценти (з 1 до10 лютого) 2009 з урахуванням індексу інфляції, 14 909,36 грн. пені, 314 183,48 грн. збитки (упущена вигода).
Відповідач проти позову заперечив, оскільки відповідно до положень постанови Правління Національного банку України від 10.02.2009 №59, з метою створення сприятливих мов для відновлення фінансового стану, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009.
Відповідач зазначив, за звичайних умов Позивачеві за лютий 2009 року мали були сплачені відсотки в сумі 31 404,11 грн.
Що ж стосується вимоги Позивача відносно стягнення з Позивача 3% річних, інфляційного збільшення за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором, Відповідач зазначив, що згідно норм спеціального закону -статті 2, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі -Закон) не нараховуються неустойка (штраф, пеня) інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом дії мораторію, тобто з 10.02.2009.
Також, Відповідач заперечив проти вимоги Позивача про стягнення збитків, оскільки Позивачем не надано доказів наявності втрати належних йому грошей, доказів того, що Позивач втратив доходи, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби Відповідач своєчасно повернув депозит (упущена вигода).
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.04.2008 між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено договір про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку 308/980-202, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває вкладний рахунок для розміщення та обліку грошових коштів/банківських металів Вкладника (надалі-Вклад) внесених на умовах (сума, строк, процента ставка, період нарахування та сплати процентів, умови дострокового розірвання), що визначаються при внесені Вкладу на Вкладний рахунок, про що укладається окремий договір.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Банк протягом одного робочого дня належного оформлення даного Договору та надання Вкладником повного пакету документів, передбаченого чинним законодавством України, відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26155009124001 в філії ВАТ КБ «Надра»КРУ (надалі -Вкладний рахунок) строком до 14 квітня 2011 року.
11.08.2008 між сторонами укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Вкладник перераховує на вкладний рахунок №26155009124001 в філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564 (надалі -Вкладний рахунок), відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку №08/980-202 від 14.04.2008, грошові кошти в сумі 6 550 000 грн. (далі -Вклад).
Відповідно до п.1.2 Договору строк Вкладу -6 (шість) місяців. Дата повернення Вкладу -11 лютого 2009 року.
Згідно з п.1.3 Договору процентна ставка по вкладу встановлюється в розмірі 17,5% річних.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що Вкладник розміщує грошові кошти, банк зобов'язується виплатити Вкладникові суму Вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.
Відповідно до п.2.2 Договору після закінчення строку Вкладнику визначеному в п.1.2 цього Договору, Банк повертає Вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок зазначений в п.8 цього Договору.
Банк зобов'язується забезпечити повне збереження та повернення Вкладу з нарахованими процентами (п.3.4.2), при закінчення строку дії цього Договору, а також у випадках його дострокового розірвання, сплата процентів і повернення Вкладнику здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника зазначений у п.8 цього Договору (п.3.4.5).
На виконання умов Договору Позивач перерахував вільні грошові кошти в сумі 6 550 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку по рахунку №26001301427.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.
Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.
Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (п.1).
Як убачається з Депозитного договору, його було укладено на умовах строкового вкладу, тобто до 11.02.2009.
Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору та положень ЦК України, свої зобов'язання не виконав, вклад в сумі 6 550 000 грн. не повернув.
Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 6 500 000 (шість мільйонів п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. неповернутого депозитного вкладу Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач також просив стягнути з Відповідача 97 352,74 грн. процентів за січень 2009 року та 31 404,11 грн. за лютий 2009 року (з 1 до 10 лютого).
Згідно з п.1.3 Договору процентна ставка по вкладу встановлюється в розмірі 17,5% річних.
Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що проценти на Вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження Вкладу у Банк, до дня що передує його поверненню Вкладникові або писанню з Вкладного рахунка Вкладника. Проценти нараховуються щомісячно в кожний останній робочий день місяця і день закінчення дії Договору.
Відповідно до п.4.3 Договору при розрахунку процентів приймається метод факт/факт, який полягає у нарахуванні процентів за Вкладом виходячи з фактичної кількості днів перебування Вкладу на зберіганні в банку і фактичної кількості днів у календарному році.
Відтак, сума несплачених процентів нарахованих на Вклад становить: 6 550 000*17,5%/100/365*31=97 352,74 грн. (січень 2009 року);
6 550 000*17,5%/100/365*10=31 404,11 грн. ( з 1 до 10 лютого 2009 року).
Отже, сума несплачених відсотків за вкладом станом на 11.03.2009 складає 128 756,85 грн.
Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 14 909,36 грн. 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму Вкладу та нарахованих на нього відсотків суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5.1 Договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань по цьому Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, суд керуючись ст. 55 ГПК України суд здійснює перерахунок інфляційних втрат нарахованих на Вклад в сумі 6 550 000 грн. та проценти, які складають: 521,53 грн. -інфляційні втрати нараховані на проценти за січень 2009 року, 286 грн. -інфляційні втрати на проценти нараховані за лютий 2009 року та 59 651,78 грн. -інфляційні втрати нараховані на Вклад.
Перерахунок інфляційних втрат здійснено судом з урахуванням рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ».
Отже, інфляційні втрати підлягають задоволенню в сумі 60 459 грн. 31 коп.
Суд, керуючись вищезазначеним на підставі статті 55 ГПК України здійснює перерахунок 3% річних, які складають 14 535,61 грн. -3% річних нарахованих на Вклад, 72,01 грн. -3% річних, нарахованих за проценти за січень 2009 року, 69,69 грн. -3% річних, нарахованих на проценти за лютий 2009 року.
Отже, 3% річних підлягаю задоволенню у сумі 14 677,31 грн.
При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, судом було проведено до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку.
Що ж стосується вимог Позивача про стягнення з Відповідача 314 183,48 грн. збитків суд зазначає наступне.
Зазначену вимогу Позивач обґрунтував тим, що при своєчасному та в повному обсязі виконанні Відповідачем своїх обов'язків за Договором з повернення Вкладу та сплаті процентів, розмістивши грошові кошти в Банку, Позивач міг би отримати вигоду у вигляді проценті на вклад.
Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.
Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.
При обчисленні розміру збитків враховуватися тільки ті обставини, які безспірно підтверджують реально понесені стороною збитки, які остання зазнала внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Зі змісту вищенаведених матеріально-правових норм вбачається, що збитки мають бути прямими та має існувати причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та збитками.
Відтак, суд прийшов до висновку про те, що позов в частині стягнення збитків не підлягає задоволенню, оскільки Позивачем не доведено наявності прямого причинного зв'язку.
Посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов'язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.
При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобов'язання з повернення депозиту та нарахованих на нього відсотків до введення мораторію. Ці зобов'язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.
Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси Позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до стягнення з Відповідача за Депозитним договором депозитного вкладу, нарахованих на нього процентів та нарахованих штрафних санкцій.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням зобов'язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456, з вкладного рахунку №26155009124001 в філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564, а випадку відсутності коштів з інших транзитних чи кореспондентських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.Р.Інтерненшнл») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.Р.Інтерненшнл»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ідентифікаційний код 32556708) 6 550 000 (шість мільйонів п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. депозитного вкладу.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.Р.Інтерненшнл»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ідентифікаційний код 32556708) 128 756 (сто двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 85 коп. нарахованих відсотків на депозитний вклад, 14 677 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 31 коп. 3% річних, 60 459 (шістдесят тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 31 коп. інфляційних втрат, а також 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя
Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 29.05.2009