02 червня 2009 р.
№ 16/48
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Полянського А.Г.,
Фролової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Станіслав"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 року
у справі
№ 16/48 господарського суду Івано-Франківської області
за позовом
Приватного підприємства "Станіслав"
до
Відкритого акціонерного товариства "Болехівський лісокомбінат"
про
спонукання до укладення договору
за участю представників сторін:
позивача:
Креховецький Р.В. - директор
відповідача:
Зубик І.В. -дов. №1 від 12.01.2009 року
В судовому засіданні 19.05.2009 року оголошено перерву на 02.06.2009 року на 9 год. 50 хв. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2008 року (суддя Калашник В.О.) позов задоволено.
Вирішено укласти договір фінансового лізингу між Приватним підприємством "Станіслав" та Відкритим акціонерним товариством "Болехівський лісокомбінат" в редакції викладеній в рішенні.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Болехівський лісокомбінат" на користь Приватного підприємства "Станіслав" 85,00 грн., державного мита та 118 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 року (судді: Марко Р. -головуючий, Бонк Т., Бойко С.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2008року у справі №16/48 скасовано.
Прийнято нове рішення.
В позові Приватного підприємства "Станіслав" відмовлено.
Судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покладено на позивача.
Не погоджуючись з постановою, Приватне підприємство "Станіслав" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення першої інстанції залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судами, 27.11.2001 року між Приватним підприємцем "Станіслав" та Відкритим акціонерним товариством "Болехівський лісокомбінат" був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу санаторію "Перлина Карпат", який знаходиться в с. Витвиця Долинського району.
Відповідно до пункту 4.3 додатку до Договору від 27.11.2001 року, орендар має переважне право викупити решту цілісного майнового комплексу на умовах фінансового лізингу або договору купівлі-продажу.
Судами встановлено, що позивачем було викуплено у відповідача каскад будівель санаторію "Перлина Карпат", про що укладено договір купівлі-продажу від 24.07.2003 року та отримано свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.08.2003 року.
З метою обслуговування викуплених будівель, між цими ж сторонами, 07.08.2007 року укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, площами 0,0375 га та 0,4425 га та одержано Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 841390, та відповідно № 841391.
При цьому, судами встановлено, що загальна частина майнового комплексу санаторію "Перлина Карпат", яка перебуває у власності позивача на даний час складає 23/100.
Листом № 19 від 05.03.2008 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір фінансового лізингу щодо решти частини санаторію, яка перебуває у власності позивача, додавши до нього два примірники договору фінансового лізингу.
Проте, відповідач, в свою чергу, листом від 24.03.2008 року відмовив позивачу в підписанні договору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що вказаний вище лист підписаний неуповноваженою особою, оскільки рішенням Болехівського міськрайонного суду від 20.02.2006 року визнано незаконним та скасовано рішення спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Болехівський лісокомбінат" від 31.08.2004 року та від 01.09.2004 року за № 9 "Про обрання виконуючим обов'язки голови правління Відкритого акціонерного товариства "Болехівський лісокомбінат", яким, зокрема, заборонено Кушці А.Р., як виконуючому обов'язки голови правління, вчиняти будь-які угоди по розпорядженню майном від імені Відкритого акціонерного товариства "Болехівський лісокомбінат".
При цьому, дослідивши проект договору фінансового лізингу в запропонованій позивачем редакції, дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки місить усі істотні умови, необхідні для даного виду, а відтак позов підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції, з даними висновками суду першої інстанції не погодився та відзначив наступне.
Постанова Болехівського міського суду від 09.10.2008 року, якою скасовано реєстраційну дію державного реєстратора Болехівської міської ради про внесення змін у реєстраційну картку на внесенні змін до відомостей про юридичну особу - відповідача, щодо осіб які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, не набрала на даний час законної сили, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року відкрито апеляційне провадження на вказану вище постанову.
Крім того, судом апеляційної інстанції відзначено, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Апеляційною інстанцією звернуто увагу на те, що посилання позивача на пункт 4.3 додатку до договору є безпідставним, оскільки даним пунктом передбачено переважне право викупу на умовах фінансового лізингу або договору-купівлі продажу, за настання певних подій, як то, бажання власника майна укласти договір фінансового лізингу чи купівлі-продажу на визначених умовах. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що власник висловив бажання на укладення договору лізингу.
Звернуто увагу апеляційним судом і на те, що судом першої інстанції не визначено предмету лізингу, а зазначено лише, що предметом лізингу є залишкова частина санаторію "Перлина Карпат". Однак, санаторій "Перлина Карпат" складається як з об'єктів нерухомості, визначених у свідоцтві про право власності індивідуальними ознаками як каскад будівель санаторію, так і з обладнання, а також іншого майна, всього 72 окремі одиниці, в тому числі будівлі, транспорті засоби та обладнання.
Місцевим судом вирішено передати у лізинг на сім років спірне майно за ціною нижчою від залишкової балансової вартості майна, а саме, за ціною 406980,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 67830,00 грн., тоді як станом на 01.01.2008 року балансова вартість орендованого позивачем майна становила 1 173 124,34 грн.
Зазначене свідчить про те, що судом першої інстанції в порушення законодавства не встановлено реальної вартості майна, що в свою чергу призвело до невірного визначення лізингових платежів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів також відзначає, що звернувшись до суду з позовом позивач не послався, при цьому, на жодну норму матеріального права в обґрунтування вимог на що місцевий господарський суд уваги не звернув.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів та надання переваги одних доказів над іншими, чого касаційна інстанція, в силу зазначених норм ГПК України, робити не вправі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Відповідно до статей 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Станіслав" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 року у справі № 16/48 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова