01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"15" травня 2009 р. Справа № 15/059-08/21
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Вулкан-2»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-йорданське спільне підприємство «Катрін»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Васильківська міська рада Київської області
про визнання відмови в погодженні оформлення права користування земельною ділянкою недійсною та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: Миронова Т.С. (довіреність № б/н від 15.09.2008 року);
від відповідача: Хілько М.Д. (довіреність № 68/04 від 03.04.2009 року), Поляк О.В. (довіреність № б/н від 06.04.2009 року);
від третьої особи: не з'явився.
Приватне підприємство «Вулкан-2»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Спільного українсько-йорданського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катрін»(далі -відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Васильківська міська рада (далі -третя особа) про визнання відмови в погодженні оформлення права користування земельною ділянкою недійсною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.11.2006 р. між сторонами укладено договір купівлі - продажу нежилого приміщення, відповідно до умов якого до позивача перейшло право власності на 3/25 частини комплексу площею 129,5 кв. м. (загальна площа комплексу -1025,8 кв.м), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна, 3. Позивач зазначає, що він з дотриманням вимог ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України звернувся до відповідача з проханням погодити оформлення права користування земельною ділянкою, що знаходиться під придбаним об'єктом, проте відповідач відмовив у погодженні, мотивуючи це тим, що у нього оформлений державний акт на право постійного користування землею та запропонував укласти з ним договір оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт. Позивач вважає відмову відповідача необґрунтованою, оскільки по-перше: відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 ЗК України договір оренди повинен укладатися не з позивачем, а з Васильківською міською радою, яка є власником спірної земельної ділянки; по-друге: придбані позивачем приміщення є його приватною власністю, площа земельної ділянки, що відноситься до об'єкта становить 146,0 кв. м, що підтверджується звітом про оцінку Об'єкта від 14.11.2006 р., проведеної центром незалежної оцінки власності “Актив плюс”, а відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо будівля розміщена на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі її відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вона розміщена, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Позивач зазначає, що неотримавши погодження відповідача, він 22.02.2007 р. звернувся до Васильківської міської ради з заявою про надання дозволу на оформлення права користування частиною земельної ділянки під об'єктом, яка була розглянута на засіданні міжвідомчої комісії з розміщення продуктивних сил на території м. Васильків, яка рекомендувала позивачеві розробити проект розподілу території та отримати погодження суміжного землекористувача. Позивач вважає, що оскільки обов'язок розробити проект відведення земельної ділянки в даному випадку згідно з ст. 123 ЗК України покладений на позивача, відмова відповідача в наданні погодження оформлення права користування земельною ділянкою під об'єктом, є порушенням права позивача на отримання земельної ділянки в порядку ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Відповідач проти задоволення позову заперечив посилаючись на те, що у відповідача на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна, 3, площею 0,1021 га, є державний акт на право постійного користування землею, а відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, які надавались у постійне користування, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а не для потреб або на користь іншої юридичної особи, тобто приватного підприємства “Вулкан-2”. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на п. 4 ст. 116 ЗК України в якості підтвердження його прав на частину вищевказаної земельної ділянки є недоречним, оскільки зазначена норма регулює виключно передачу земельних ділянок громадянам безоплатно у власність в межах норм, визначених чинним законодавством України, тобто ніяким чином не стосується позивача і не підтверджує його вимоги щодо передачі йому частини земельної ділянки у користування. Щодо посилання позивача на ч. 2 ст. 120 ЗК України в якості підтвердження його прав на частину вищевказаної земельної ділянки, то відповідач вважає, що позивач ігнорує той факт, що він придбав у власність тільки незначну частину комплексу, а не весь комплекс, який розташований на земельній ділянці, на яку у СП ТОВ “Катрін”є письмовий державний акт на постійне користування, а ч. 2 ст. 120 ЗК України стосується ситуації коли була відчужена вся будівля.
Рішенням господарського суду Київської області від 16.05.2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року апеляційну скаргу ПП «Вулкан-2»на рішення господарського суду Київської області від 16.05.2008 року у справі № 15/059-08 залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 16.05.2008 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2008 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року та рішення господарського суду Київської області від 16.05.2008 року у справі № 15/059-08 скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції з вказівкою про необхідність перевірки застосування до спірних відносин сторін п. 4 ст. 120, ст.ст. 124-126 ЗК України та ст. 377 ЦК України, а також необхідність встановлення обставин наявності або відсутності фактичного спільного користування земельною ділянкою, зміну прав і обов'язків фактичних землекористувачів, пропорційну частку позивача на земельну ділянку, а також права відповідача на неї після відчуження приміщень у будівлі позивачу з огляду на те, що частиною 3 ст. 125 ЗК України забороняється приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, визначених у ст. 126 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду України від 12.02.2009 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2008 року у справі № 15/059-08.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2009 року справа № 15/059-08 прийнята до свого провадження суддею Яремою В.А. та призначена до розгляду на 06.04.2009 року. Справі присвоєно № 15/059-08/21.
В судових засіданнях 06.04.2009 року та 27.04.2009 року судом оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України.
Через загальний відділ господарського суду Київської області 06.04.2009р. від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,1021 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна, 3.
В судовому засіданні 27.04.2009 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, з огляду на її необґрунтованість.
В судових засіданнях 06.04.2009 року, 27.04.2009 року та 15.05.2009 року позивач просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в судових засіданнях 06.04.2009 року, 27.04.2009 року та 15.05.2009 року просив суд у задоволенні позову відмовити.
21.04.2009 року через загальний відділ господарського суду Київської області від третьої особи надійшли письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких Васильківська міська рада зазначила, що у вирішенні порушених позивачем питань покладається на розсуд суду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
15.11.2006 р. між ПП “Вулкан-2”(Покупець) та українсько-йорданським СП у формі ТОВ “Катрін”(Продавець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, а саме: 3/25 частини комплексу, що складаються з приміщень: ХVІІІ-78,6 кв.м, ХІХ-46,7 кв.м, ХІ-4,2 кв.м , загальною площею 129,5 кв. м., які розташовані в місті Василькові, Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна, 3; на земельній ділянці розташований майновий комплекс під літерою “А”, з цегли, загальною площею 1025,8 кв.м. Відповідно до п. 2.1.цього Договору цей продаж за домовленістю сторін вчиняється за 151500 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 25250 грн.; оплата проводиться у безготівковій формі електронним платіжним дорученням на рахунок Продавця. Пунктом 2.2. договору встановлено, що продавець своїм підписом під цим договором підтверджує факт повного розрахунку Покупцем за продане вищевказане приміщення, одержання від покупця грошей в сумі 151500 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2006 р. та відсутністю, стосовно Покупця, будь-яких претензій фінансового характеру. Згідно з п. 4.10. Договору право власності на придбане майно виникає у Покупця з моменту державної реєстрації цього договору. Договір посвідчено 15.11.2006 р. приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Тарасовою Л.Г. Зазначений договір зареєстровано в реєстрі за № 1798. Договір купівлі-продажу зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.11.2006 р.
15.11.2006 р. між сторонами у справі підписано Акт приймання-передачі нежилого приміщення до Договору купівлі-продажу від 15.11.2006 р., з якого вбачається, що Продавець здав, а Покупець прийняв у власність нежиле приміщення, розташоване в м. Василькові по вул. Гагаріна, 3, розміри ХVІІІ-78,6 кв.м, ХІХ-46,7 кв.м, ХІ-4,2 кв.м , загальною площею 129,5 кв. м.; приміщення знаходиться в задовільному стані, претензій сторони одна до другої не мають.
Рішенням від 18.12.2006 р. № ПВ-12-143/2006 Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації “Принцип”виділено в натурі позивачеві 3/25 часток із спільної часткової власності на комплекс, що розташований в м. Василькові Київської області по вул. Гагаріна, 3, а саме: приміщення ХVІІІ-78,6 кв.м, приміщення ХІХ - площею 46,7 кв.м, приміщення ХІ - площею 4,2 кв.м , загальною площею 128,5 кв. м..
Додатковим рішенням від 25.12.2006 р. № ПВ-12-143/2006 цього ж суду було встановлено, що 3/25 часток комплексу, що розташований в м. Василькові Київської області по вул. Гагаріна, 3, а саме: приміщення ХVІІІ-78,6 кв.м, приміщення ХІХ - площею 46,7 кв.м, приміщення ХІ - площею 4,2 кв.м , загальною площею 129,5 кв. м. після виділу з спільної часткової власності в натурі становлять окремий об'єкт нерухомого майна та вважається одним цілим.
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Васильківського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, нежиле приміщення за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна, 3 зареєстровано 06.02.2007 р. на праві приватної власності за ПП “Вулкан-2”на підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу, рішення Третейського суду від 18.12.2006 р. № ПВ-12-143/2006 та додаткового рішення Третейського суду від 25.12.2006 р.
Листом № 6 від 22.02.2007 р. позивач звернувся до Голови Васильківської міської ради, в якому просив у зв'язку з придбанням нежитлового приміщення загальною площею 129,5 кв. м. за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна, 3 надати дозвіл на оформлення права користування земельною ділянкою.
Листом № 8 від 22.02.2007 р. позивач також звернувся до відповідача з проханням погодити оформлення права користування земельною ділянкою, що знаходиться під частиною нежилого приміщення за адресою: м. Васильків, вул. Гагаріна, 3.
Листом № 48/03 від 09.03.2007 р. відповідач відмовив у погодженні, мотивуючи це тим, що у нього оформлений державний акт на право постійного користування землею та запропонував укласти з ним договір оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт.
Листом № 15 від 27.03.2007 р. позивач повторно звернувся до відповідача з проханням надати погодження на оформлення права користування земельною ділянкою під придбаною частиною комплексу.
Листом № 69/04 від 10.04.2007 р. відповідач знову відмовив у погодженні, мотивуючи це тим, що спірна земельна ділянка згідно з Державним актом на право постійного користування землею закріплена за відповідачем.
Предметом спору є вимога позивача про визнання відмови відповідача в погодженні права користування земельною ділянкою загальною площею 146,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна,3, під належною позивачу частиною комплексу площею 129,5 кв. м. недійсною та зобов'язання СП ТОВ «Катрін»надати згоду на оформлення позивачем права користування спірною земельною ділянкою загальною площею 146,0 кв. м.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 000146 серії І-КВ 21.11.2001р., копія якого міститься в матеріалах справи, відповідачу, на підставі рішення Васильківської міської Ради народних депутатів від 21 серпня 2001 р. № 244, було надано у постійне користування 0,1021 га землі під існуючим майновим комплексом за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна, 3, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 72.
Як вбачається з витягу № 38 з протоколу № 8/07 від 06.09.2007 р. засідання міжвідомчої комісії з розміщення продуктивних сил на території м. Васильків, комісія розглянувши заяву, що надійшла від ПП “Вулкан-2”стосовно вилучення з постійного користування СП у формі ТОВ “Катрін” земельної ділянки під нежилим приміщенням та надання дозволу на оформлення права користування частиною земельної ділянкою на умовах оренди, рекомендувала ПП “Вулкан-2” розробити проект розподілу території та отримати погодження суміжного землекористувача.
Так, статтею 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЗК України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.
Отже, враховуючи передбачений нормами Земельного кодексу України порядок припинення права користування земельною ділянкою, а також наявність у відповідача Державного акту на право постійного користування землею № 000146 серії І-КВ 21.11.2001р., вирішення питання припинення права користування спірною земельною ділянкою, за умов дотримання відповідачем відповідних норм права, відноситься до прав останнього.
Посилання ж позивача на п. 16 ст. 151 ЗК України, як на підставу звернення до суду з даним позовом, який передбачає, що у разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішуються у судовому порядку, судом відхиляються, оскільки зазначена норма стосується саме питання відмови у погодженні місця розташування об'єкта, а не відмови в погодженні права користування земельною ділянкою.
Крім того, відповідно до приписів п. 4 ст. 120, ч. 1 ст. 124, ст. 125, ст. 126 ЗК України (у редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
З умов договору від 15.11.2006 р. вбачається, що відповідач придбав не житловий будинок, не будівлю та не споруду, а приміщення, що входять до складу комплексу.
Листом № 1095 від 21.04.2008 року, який наявний в матеріалах справи, Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації повідомило, що згідно з поверхового плану приміщення ХУІІІ-78,6 кв.м., ХІХ-46,7 кв.м., ХІ-4,2 кв.м. (що належать позивачу) не є окремо розташованою будівлею, а входять в будівлю комплексу.
Зазначене також підтверджується наданим відповідачем поетажним планом на майновий комплекс “Катрін”, що знаходиться в м. Василькові по вул. Гагаріна, 3, зареєстрованим в Васильківському МБТІ, з якого вбачається, що придбані позивачем приміщення займають частину підвалу будівлі. Крім того, той факт, що позивачем придбано не окремий будинок, не будівлю та не споруду, а частину підвального приміщення споруди не заперечувався представником позивача в судовому засіданні.
Вказане спростовує посилання позивача на рішення третейського суду від 18.12.2006 р. № ПВ-12-143/2006 та додаткове рішення від 25.122006р. якими було встановлено, що 3/25 часток комплексу, що розташований в м. Василькові Київської області по вул. Гагаріна, 3, (придбані позивачем приміщення) після виділу з спільної часткової власності в натурі становлять окремий об'єкт нерухомого майна та вважається одним цілим.
До того ж поняття окремий об'єкт нерухомого майна, застосоване у рішенні третейського суду від 25.12.2006 р. № ПВ-12-143/2006, та поняття житловий будинок, будівля або споруда не є тотожними.
Отже, враховуючи придбання позивачем 3/25 часток будівлі комплексу (частини підвального приміщення), тобто позивач не набував належне йому приміщення як частину будівлі, та відсутності у договорі від 15.11.2006 р. положень щодо переходу до позивача у тому числі і права користування частиною земельної ділянки, розташованої під придбаною ним часткою, застосування до спірних правовідносин сторін приписів п. 4 ст. 120 ЗК України, ч.2 ст. 377 ЦК України є помилковим.
Що стосується встановлення обставин фактичного користування спірною частиною земельної ділянки, що знаходиться під майновим комплексом, розташованим за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна, 3, а також прав та обов'язків фактичних землекористувачів, то суд встановив, що таке фактичне користування здійснюється відповідачем відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 000146 серії І-КВ 21.11.2001р., а тому зміни прав та обов'язків сторін не відбулося.
Обставини ж користування земельною ділянкою (частиною земельної ділянки) необхідною для обслуговування частини будівлі комплексу, що належить позивачу, не відносяться до предмету спору даної справи.
До того ж, визначення пропорційної частки позивача на земельну ділянку, зайняту будівлею комплексу, є неможливим, з огляду того, що згідно поетажного плану на майновий комплекс “Катрін”, останній не є одноповерховим, а тому частина земельної ділянки, яка знаходиться безпосередньо під часткою будівлі комплексу позивача і частина земельної ділянки на користування якої претендує позивач є неспіврозмірними.
Також позивачем не було подано суду обґрунтованого розрахунку розміру частини земельної ділянки, яка, на його думку, складає його частку права користування, як і не подано певних доказів для визначення меж земельної ділянки, на користування якою претендує позивач..
Крім того, враховуючи прийняття 19.09.2008р. рішення Васильківською міською радою від 19.09.2008р. «Про затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу по місту Васильків», яким земельну ділянку площею 0,1021 га, розташовану за адресою: м. Васильків, вул. Гагаріна, 3 внесено до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу по місту Васильків, позивач має відповідну можливість реалізувати свій намір щодо оформлення права на спірну земельну ділянку, а тому посилання позивача на порушення відповідачем прав відповідача шляхом відмови в погодженні оформлення права користування земельною ділянкою оцінюється судом критично.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання відмови в погодженні оформлення права користування земельною ділянкою недійсною та зобов'язання відповідача надати згоду на оформлення позивачем права користування земельною ділянкою загальною площею 146,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна, 3, є необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Приватного підприємства «Вулкан-2»до Спільного українсько-йорданського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катрін»про визнання відмови в погодженні оформлення права користування земельною ділянкою загальною площею 146,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гагаріна,3, під належною позивачу частиною комплексу площею 129,5 кв. м. недійсною та зобов'язання Спільного українсько-йорданського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катрін»надати згоду на оформлення позивачем права користування спірною земельною ділянкою загальною площею 146,0 кв. м. відмовити.
Суддя Ярема В.А.