01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.06.2009 № 14/247
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Дедал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.02.2009
у справі № 14/247 (суддя
за позовом Міністерство житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим
до ТОВ "Дедал"
про стягнення 397409,84 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.02.2009 у справі №14/247 задоволенні частково позовні вимоги: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дедал” на користь Міністерства житлово - комунального господарства Автономної Республіки Крим 300000,00 грн. - пені та судові витрати; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дедал” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2009 у справі №14/247 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків викладених у рішенні, обставинам права, порушення матеріального права.
В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що ним не порушувалось зобов'язання, оскільки перенесення термінів поставки продукції (тролейбусів) відбулося з метою суттєвого безоплатного для позивача удосконалення тролейбусів. Крім того, продовження термінів поставки товару було узгоджене між відповідачем, Кримським республіканським виробничим підприємтсвом „Кримтролейбус” та міським головою м.Сімферополя.
Скаржник вказує на те, що ним було направлено позивачу листа та Додаткову угоду до Договору №1/3-08 від 14.12.2007р. про перенесення термінів поставки тролейбусів на червень 2008р., але відповіді на вказаний лист від позивача не отримав, що дало йому підстави вважати перенесення строків поставки тролейбусів погодженими.
Відповідач зазначає, що позивачем не було висловлено будь - яких претензій в акті № 1 від 25.06.2008 року приймання-передачі продукції за Договором № 1/3-08 від 25.06.2008 р.
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошує, що на підставі висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 07.12.2007 р. за № 0007201-вс Міністерством житлово - комунального господарства Автономної Республіки Крим було укладено з ТОВ “Дедал” договір щодо поставки вагонів комунального електротранспорту в кількості 5 одиниць загальною вартістю 6900000,00 грн. Згідно з Додатком № 2 до договору термін поставки товару настав у березні 2008 року.
В порушення Постанови КМУ від 09.10.2006р. № 1404, якою встановлено 3-х місячний термін освоєння авансових платежів з бюджетів усіх рівнів, відповідачем не освоєні у встановлений термін.
17 березня 2008 року до Міністерства надійшло звернення ТОВ “Дедал” №83 з проханням укласти додаткову угоду до договору щодо зміни термінів поставки товару з березня 2008 року на травень 2008 року, у зв'язку з необхідністю одержання додаткового сертифікату на гальмову систему тролейбусів.
Міністерство житлово - комунального господарства Автономної Республіки Крим не мало підстав на умовах договору змінювати строки, встановлені Постановою КМУ, тому пропозицію щодо підписання додаткової угоди з поставки продукції на 2 місяці пізніше було відхилено.
Ухвалою від 19.03.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 14.04.2009 р.
В судове засідання 14.04.2009 представник позивача з'явився, але не з'явився представник відповідача, в зв'язку з чим справу було відкладено на 12.05.2009.
Ухвалою від 12.05.2009 справу було відкладено на 02.06.2009р., в зв'язку з повторним не з'явленням представника відповідача.
В судове засідання 02.06.2009 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судових засідань, від відповідача поштове повідомлення 14.05.2009р. отримав „Барбаса О.П.”, (а.с. 150, 153), по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення за наявними у справі матеріалами без участі представників сторін.
Розглянувши в судових засіданнях 14.04.2009, 12.05.2009, 02.06.2009 апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
Міністерство житлово - комунального господарства Автономної Республіки Крим звернулось до Господарського суду м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дедал” пені у зв'язку неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №1/3-08 від 14.12.2007р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач не виконав умови Договору №1/3-08 від 14.12.2007р., а саме, не поставив пасажирські тролейбуси в передбачений Договором строк - березень 2008р., самовільно переніс строки поставки продукції без згоди позивача та в порушення вимог Постанови Кабінету міністрів України № 1404 від 09.10.2006 року, що і стало підставою для нарахування пені у розмірі 397409,84 грн. та звернення до господарського суду з позовом.
Відповідач повністю не погоджується з доводами позовної заяви та зазначає, що ним було направлено позивачу листа та Додаткову угоду до Договору №1/3-08 від 14.12.2007р. про перенесення термінів поставки тролейбусів на червень 2008р. Відповіді на вказаний лист відповідач не отримав, що дало йому підстави вважати перенесення строків поставки тролейбусів погодженими.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
На підставі висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель № 0007201 - вс від 07.12.2007р. між Міністерством житлово - комунального господарства Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дедал” було укладено Договір № 1/3-08 від 14.12.2007р. про поставку вагонів комунального електротранспорту в кількості 58 одиниць загальною вартістю 6900000,00 грн. (далі - Договір).
Згідно з Додатку №2 до Договору терміну поставки продукції у березні 2008р.
Відповідно до п. 1.2 Договору постачальник (ТОВ „Дедал”) передає у власність замовника (Міністерство житлово - комунального господарства Автономної Республіки Крим) вагони комунального електротранспорту - тролейбуси пасажирські односекційні низькопольні моделі 32102, а замовник сплачує товар, визначений в асортименті , кількості та за цінами, які зазначені у специфікації. Кількість товару, що є предметом Договору, може бути скоригована в залежності від виділених асигнувань та потреб замовника.
Пунктами 1.3., 1.4 Договору встановлено, що замовник приймає на себе зобов'язання в термін та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити товар. Фінансове забезпечення зобов'язання замовника по даному Договору здійснюється відповідно бюджетних коштів.
Розрахунки з поставки продукції мають бути здійснені відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1404 від 09.10.2006р. “Питання попередньої оплати товарів, робіт та послуг, які закупаються за бюджетні кошти”, а саме 100% передплати протягом 15 діб після підписання договору. Ціна за одну одиницю тролейбуса пасажирського односекційного низькопольного моделі 32102 складає 1150000 грн., крім того ПДВ (20%) - 230000 грн., всього 1380000 (п. 2. 4, 2.5 Договору).
Міністерство житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим 21 грудня 2007 р. здійснило 100 % попередню оплату в сумі 6900000,00 грн. (платіжні доручення за № 867, № 868, № 869, від 21.12.2007р.) і, адже, виконано свої договірні зобов'язання наледним чином.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що продукція має бути поставлена згідно з графіком поставки (Додаток № 2) не пізніше трьох місяців від дати отримання авансу.
Як вбачається з матеріалів справи, термін поставки продукції, відповідно до Додатку № 2 до Договору, настав у березні 2008 року, але ТОВ „Дедал” звернувся зі зверненням № 83 від 17.03.2008 р. до Міністерства житлово - комунального господарства Автономної Республіки Крим, щодо укладання додаткової угоди до Договору про зміну строку поставки товару з березня 2008 на травень 2009. аргументуючи, що виникла необхідність одержання додаткового сертифікату на гальмівну систему тролейбусів.
Відповідно до п. 6.1. Договору розбіжності і суперечності вирішуються сторонами шляхом переговорів. Тож на виконання цієї умови, з метою вирішення спору в досудовому порядку, а також керуючись ст. 5 і ст. 6 ГПК України Міністерство житлово - комунального господарства Автономної Республіки Крим надіслало відповідачу рекомендованим листом претензію №276/09 від 31.03.08р. про повернення невикористаних грошових коштів. У відповідності до ст. 6 ГПК України до претензії були додані належним чином завірені копії усіх документів, необхідних для розгляду претензії.
У відповіді на претензію за №114 від 15.04.2008р., ТОВ „Дедал” повідомив Міністерство житлово - комунального господарства Автономної Республіки Крим, що тролейбуси знаходяться на заводі виробника та готові до відправлення, але необхідне додаткове тестування тролейбусів.
В матеріалах справи знаходиться Акт № 1 приймання-передачі продукції за Договором та видаткова накладна № РН-18 від 25.06.2008 року, які свідчать, що поставка товару (тролейбусів) відбулася тільки 25.06.2008 року, тобто з пропуском поставки продукції на 3 місяці з 21 березня 2008р. по 25 червня 2008р.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами або договором.
Стаття 626 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктами 3.10., 5.1 Договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки в неповному обсязі, заявленому заявником постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки.
Міністерство житлово - комунального господарства Автономної Республіки Крим надіслало на адресу ТОВ “Дедел” претензію № 725/09 від 29 липня 2008 року на суму 397409,84 грн. за прострочку поставки товару куруючись Довідкою про нарахування пені за порушення строків виконання зобов'язання за договорами підряду, фінансування по яким здійснювалось за рахунок бюджетних коштів, отриманих Міністерством у 2007 році.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управленою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України.
Приписами ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень ст.. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами та на засадах яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність та розумність і справедливість, а також враховуючи приписи ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи вищезазначене, та ту обставину, що відповідач намагався здійснити удосконалення поставленої за Договором продукції (тролейбуси), співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені та стягнув її з відповідача у сумі 300000,00 грн., і одже скористався наданим господарському суду п.3 ст. 83 ГПК України процесуальним правом, щодо зменьшення, як у винятковому випадку, розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Судова колегія критично відноситься до доводів скаржника в апеляційній скарзі, оскільки Кримське республіканське виробниче підприємтсво „Кримтролейбус” не є стороною за Договором і не могло мати повноважень, щодо внесення змін до Договору (ст.11 ЦК України), в частині перенесення термінів поставки продукції, (тролейбусів). В свою чергу позивачем такої згоди надано не було.
Крім того, слід зазначити наступне, 17.03.2008 до позивача надійшло звернення відповідача з проханням уклати Додаткову угоду до Договору, щодо зміни строку поставки товару з березня 2008р., у зв'язку знеобхідністю одержання додаткового сертифікату на гальмівну сиситему тролейбусів, згідно з вимогами ДП „Укрметртестстандарт”. Однак, позивач на даний лист відповіді не надав, тобто пропозицію відповідача, стосовно продовження термінів поставки товару, не було прийнято, в зв'язку з чим кінцевий термін поставки продукції за Договором був у березні 2008р.
Стосовно відсутності претензій позивача у акті № 1 від 25.06.2008 року приймання-передачі продукції за Договором № 1/3-08 від 25.06.2008 р., то судова колегія зазначає наступне: в позовній заяві нараховані санкції не по якості або по кількості товару, а за порушення строків поставки продукції. В свою чергу, прийняття позивачем оплаченої ним 100 % продукції у власність є його обов'язком, у відповідності до п.1.3 Договору.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2009 у справі №14/247 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2008 у справі №14/247 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дедал” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 14/247 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді