ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 39/134
01.06.09
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроізол - Геосинтетикс»
до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово -будівельне управління № 41»
про стягнення 190000,00 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Запальська Р.В. (довіреність № б/н від 17.12.2008 р.)
Від відповідача: Тидень М.Ю. (довіреність № б/н від 10.01.2009 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроізол - Геосинтетикс»(позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово -будівельне управління № 41»(відповідача) про стягнення 190000,00 грн. заборгованості на підставі Договору купівлі -продажу № 1110 -1207 від 04.12.2007 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 р. порушено провадження у справі № 39/134 та призначено справу до розгляду на 30.03.2009 р.
Представник позивача в судовому засіданні 30.03.2009 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 30.03.2009 р., не з'явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2009 р. подав і не надіслав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.04.2009 р. о 16:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2009 р. подав Заяву про уточнення позовних вимог № б/н від 13.04.2009 р., відповідно до якої повідомив суд про сплату відповідачем частини основного боргу у розмірі 20000,00 грн. та на підтвердження надав банківську виписку по рахунку позивача за 02.03.2009 р.
Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.
Таким чином, нова ціна позову з урахуванням Заяви про уточнення позовних вимог № б/н від 13.04.2009 р. встановлюється у розмірі 170000,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.04.2009 р. проти позову у вищезазначеному розмірі основного боргу заперечував повністю
На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 13.04.2009 р. було оголошено перерву до 23.04.2009 р. о 11:10 год.
17.04.2009 р. представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання № б/н від 13.04.2009 р. про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.04.2009 р. подав клопотання про продовження термінів розгляду справи. Представник позивача наведене клопотання підтримав.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.04.2009 р. подав Відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував повністю з огляду на наступне:
- видаткова накладна № 14 від 04.12.2007 р. на суму 237048,00 грн., довіреність ЯНБ № 736492 від 04.12.2007 р. та здійснена відповідачем оплата товару у сумі 20000,00 грн. не відносяться до Договору купівлі -продажу № 1110 -1207 від 04.12.2007 р., на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду;
- наявність вищезазначених документів може свідчити лише про існування між сторонами по справі іншого договору, укладеного у спрощений спосіб;
- заборгованість відповідача за Договором купівлі -продажу № 1110 -1207 від 04.12.2007 р. відсутня, а отже позовні вимоги на його підставі -необґрунтовані.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р., відповідно до ст. ст. 69, 77 ГПК України, строк розгляду справи № 39/134 продовжено, розгляд справи відкладено на 25.05.2009 р. о 12:30 год.
Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2009 р. подав уточнення позовних вимог № б/н від 18.05.2009 р. («Позовна заява про стягнення заборгованості (уточнена)») та залучив докази до матеріалів справи.
Відповідно до вищезазначених уточнень позовних вимог, позивач змінив підставу позову, а саме: матеріально -правова вимога позивача про стягнення 170000,00 грн. згідно Заяви про уточнення позовних вимог № б/н від 13.04.2009 р. та уточнень позовних вимог № б/н від 18.05.2009 р. грунтується на фактично наявних між сторонами відносинах, що випливають з господарського договору, укладеного у спрощений спосіб. Зокрема позивач зазначив, що поставка товару на загальну суму 379356,56 грн. відповідачу здійснювалась на підставі накладних № 14 від 04.12.2007 р., № 233 від 21.07.2008 р., № 238 від 22.07.2008 р., № 273 від 13.08.2008 р., № 283 від 20.08.2008 р., № 313 від 17.09.2008 р. Оскільки відповідач зобов'язання по оплаті вищезазначеного товару виконав не в повному обсязі -оплатив лише 209356,56 грн., позивач звернувся до відповідача з претензією № 34 від 02.02.2009 р. в порядку ст.. 530 ЦК України, яка була отримана відповідачем 03.03.2009 р.
Згідно ч. 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
З огляду на вищенаведене, суд прийняв уточнення позовних вимог № б/н від 18.05.2009 р. («Позовну заява про стягнення заборгованості (уточнену)») до розгляду.
На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 25.05.2009 р. було оголошено перерву до 01.06.2009 р. о 15:40 год.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.06.2009 р. подав Відзив (без номера та дати), відповідно до якого повністю заперечив уточнені позовні вимоги щодо стягнення з нього 170000,00 грн. на підставі спірних накладних з огляду на наступне:
- претензія № 34 від 02.02.2009 р. в порядку ст. 530 ЦК України була отримана відповідачем 03.03.2009 р.;
- відповідно до наведеної претензії позивачем був встановлений для відповідача 7 -денний строк для перерахування суми боргу на рахунок позивача з моменту отримання цієї претензії відповідачем, т.т. до 10.03.2009 р. включно (з 04.03.2009 р. + 7 днів = 10.03.2009 р.);
- фактично позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 190000,00 грн. з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово -будівельне управління № 41»06.03.2009 р. (згідно реєстраційного штампу суду про одержання позовної заяви), т.т. раніше, ніж закінчився вищезазначений семиденний строк для виконання боржником обов'язку по сплаті заборгованості, а рівно відповідач вважає, що його обов'язок по сплаті боргових сум ще не настав.
В судовому засіданні, призначеному на 01.06.2009 р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
На твердження позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол - Геосинтетикс», ним було поставлено відповідачу - Відкритому акціонерному товариству «Шляхово -будівельне управління № 41»товар на загальну суму 379356,56 грн., що підтверджується накладними № 14 від 04.12.2007 р., № 233 від 21.07.2008 р., № 238 від 22.07.2008 р., № 273 від 13.08.2008 р., № 283 від 20.08.2008 р., № 313 від 17.09.2008 р., підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін, та довіреностями відповідача серії ЯНБ № 736492, серії ЯНБ № 737598, серії ЯНБ № 737505, серії ЯНБ № 737481, серії ЯНБ № 737396 на отримання товару (копії яких знаходяться в матеріалах справи).
Зібрані у справі докази свідчать, що розрахунок за отриманий товар був здійснений відповідачем частково та на загальну суму 209356,56 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 06.02.2008 р., 31.03.2008 р., 25.07.2008 р., 05.08.2008 р., 13.08.2008 р., 30.09.2008 р., 13.10.2008 р., 30.12.2008 р., 03.03.2009 р. (копії яких знаходяться в матеріалах справи).
У зв'язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за поставлений згідно спірних накладних товар у розмірі 170000,00 грн. (379356,56 грн, загальна сума поставленого товару -209356,56 грн., сума часткових розрахунків за поставлений товар = 170000,00 грн.).
02.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 34 від 02.02.2009 р. в порядку ст. 530 ЦК України (надалі -Претензія). Зазначена претензія була отримана відповідачем 03.03.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 317445, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Крім того, факт отримання Претензії 03.03.2009 р. не заперечується відповідачем з огляду на викладене ним у Відзиві (без номера та дати).
Відповідно до Претензії позивача, останній запропонував відповідачу в 7 - денний строк з моменту її отримання сплатити суму боргу у розмірі 190000,00 грн. (т.т. суму боргу станом на день складання цієї Претензії) за поставлений згідно накладних № 14 від 04.12.2007 р., № 233 від 21.07.2008 р., № 238 від 22.07.2008 р., № 273 від 13.08.2008 р., № 283 від 20.08.2008 р., № 313 від 17.09.2008 р. товар.
Проте, станом на час подання позову до суду відповідач заборгованість у сумі 170000,00 грн. не сплатив.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зібрані у справі докази, а саме: накладні № 14 від 04.12.2007 р., № 233 від 21.07.2008 р., № 238 від 22.07.2008 р., № 273 від 13.08.2008 р., № 283 від 20.08.2008 р., № 313 від 17.09.2008 р. свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України, статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 ГК України.
Частиною 1 ст. 265 ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зібрані у справі докази свідчать про наступне:
- 06.03.2009 р. (згідно реєстраційного штампу Господарського суду міста Києва) позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово -будівельне управління № 41»(відповідача) про стягнення 190000,00 грн. заборгованості на підставі Договору купівлі -продажу № 1110 -1207 від 04.12.2007 р.;
- 25.05.2009 р. позивач уточнив позовні вимоги, подавши в судовому засіданні «Позовну заяву про стягнення заборгованості (уточнену)»№ б/н від 18.05.2009 р., змінивши при цьому підставу позову, а саме: матеріально -правова вимога позивача про стягнення 170000,00 грн. грунтується на фактично наявних між сторонами відносинах, що випливають з господарського договору, укладеного у спрощений спосіб, на підставі накладних № 14 від 04.12.2007 р., № 233 від 21.07.2008 р., № 238 від 22.07.2008 р., № 273 від 13.08.2008 р., № 283 від 20.08.2008 р., № 313 від 17.09.2008 р.;
- Претензія № 34 від 02.02.2009 р. в порядку ст. 530 ЦК України була отримана відповідачем 03.03.2009 р. Відповідно до неї позивачем був встановлений для відповідача 7 -денний строк для перерахування суми боргу на рахунок позивача з моменту отримання цієї претензії відповідачем, т.т. до 10.03.2009 р. включно (з 04.03.2009 р. + 7 днів = 10.03.2009 р.);
- станом на час звернення позивача в судовому засіданні 25.05.2009 р. з уточненням позовних вимог (відповідно до «Позовної заяви про стягнення заборгованості (уточненої)»№ б/н від 18.05.2009 р.) та прийняття останніх до розгляду господарським судом, семиденний строк (до 10.03.2009 р. включно) для виконання відповідачем обов'язку по сплаті заборгованості у сумі 170000,00 грн. закінчився, а рівно з 11.03.2009 р. почалося прострочення грошового зобов'язання відповідачем на підставі спірних накладних.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, докази, повідомлені відповідачем у Відзиві (без номера та дати) на спростування фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не приймаються судом до уваги.
А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 170000,00 грн. на підставі спірних накладних обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю,
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів (не більше 25500 грн.).
За подачу позовної заяви, відповідно до ст. 3 вищезазначеного Декрету Кабінету Міністрів України, з урахуванням заявлених позовних вимог у сумі 190000,00 грн., позивач сплатив 1 відсоток від ціни позову, а саме 1900,00 грн.
Проте в ході розгляду справи, позивач уточнив позовні вимог (Заява про уточнення позовних вимог № б/н від 13.04.2009 р.), відповідно до яких зменшив їх розмір з заявлених 190000,00 грн. до 170000,00 грн. Остання наведена сума визначається позивачем до стягнення і відповідно до «Позовної заяви про стягнення заборгованості (уточненої)»№ б/н від 18.05.2009 р.
Згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі ст. ст.. 44, 47, 49 позивачу підлягає до відшкодування державне мито тільки у сумі 1700,00 грн. (1% від нової ціни позову у розмірі 170000,00 грн.)
Витрати по сплаті інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 205, 207, 251, 509, 525, 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово -будівельне управління № 41»(03039, м. Київ, пр. 40 -річчя Жовтня, 32; ідентифікаційний код 05416886; р/р № 2600530122630 в філії «Київського міського відділення Промінвестбанк», МФО 322250), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол - Геосинтетикс»(01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 7; ідентифікаційний код 24373042; рахунок № 260000001314861ув ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528) 170000,00 грн. (сто сімдесят тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1700,00 грн. одну тисячу сімсот гривень 00 коп.) держмита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 03.06.2009 р.