ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 4/235
04.06.09
За позовом
Приватного вищого навчального закладу "Київський міжнародний університет"
До
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство)
Про
стягнення 21 133 грн. 34 коп.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Стахов Р.В.- за дов.
Від відповідача Лозовський В.М.- за дов.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11 890,14 грн. збитків, пені у розмірі 9 243,20 грн., морально шкоди в розмірі 1500 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01 березня 2006 між Приватним вищим навчальним закладом «Київський міжнародний університет»та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком був укладений договір банківського рахунку.
Відповідно до п. 1. Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та, відповідно до умов цього договору, надає йому банківські послуги: переказує гроші з рахунку Клієнта, видає останньому гроші у готівковій формі.
Згідно з п. 4.1.1. даного Договору Позивач має право розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному чинним законодавством.
Пунктом 4.1.3. передбачено, що позивач має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором послуг.
02.10.2008р. позивач надав, а відповідач прийняв та виконав платіжні доручення:
№1189 на суму 77928,00грн., №190 на суму 44178,00грн., №1191 на суму 15638,40грн.
03.10.2008р. позивач надав, а відповідач прийняв та виконав платіжні доручення:
№1192 на суму 1451,16грн., №1193 на суму 1406,24грн., №1195 на суму 75480,00грн., №196 на суму 45240,00грн..
Загальна сума, що була перерахована відповідачем по платіжним дорученням позивача від 02.10.2008р. та 03.10.200р. становить 261321,80грн.
07 жовтня 2008 року набрала чинності Постанова НБУ №308, пунктом 4 якої запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів в Промінвестбанку строком на 6 місяців з 07.10.2008 до 06.04.2009 року та призначено тимчасова адміністрація.
Тимчасовим адміністратором Промінвестбанку 22.10.2008 р. було прийняте рішення про повернення коштів, списаних з рахунків клієнтів з 2 по 6 жовтня 2008 р. (до призначення тимчасової адміністрації), але не перерахованих отримувачам в інші банки, та блокування цих коштів (в національній та іноземній валюті) на рахунках платників. Такі кошти на зазначених рахунках підлягають обліку філіями до особистих розпоряджень тимчасового адміністратора Промінвестбанку (згідно листа Кротюка В.Л. від 22.10.2008 р. №ТА-106) під особисту відповідальність керівників філії банку в т.ч. кримінальну.
08.12.2008 р. Позивачем, за допомогою системи «Клієнт-банк», було надано Платіжне доручення № 1292 на суму 250 846,96 грн. з призначенням платежу: відрахування до Святошинського РУ ПФУ.
За твердженням Відповідача він не виконав платіжне доручення №1292 на суму 250 846,96 грн., оскільки платіжні доручення позивача 02.10.2008р. та 03.10.200р. на суму 261321,80грн. не відкликані останнім і знаходились на виконанні відповідача.
Суду доведено, що у зв'язку з тим, що платіжні доручення, які були надані Позивачем 02.10.2008 р. та 03.10.2008 р. на загальну суму 261 321,80 грн. знаходились на виконанні у Відповідача, з метою виключення подвійного зарахування платежів, останній звернувся до Позивача з листом №2204 від 11.11.2008 р. з проханням підтвердити платежі, по яких необхідно здійснити перерахування коштів на рахунки одержувачів.
Позивач надав відповідь на даний лист лише після спливу трьох місяців, а саме: 20.02.2009 р., яким підтвердив, що дані грошові кошти, після зняття мораторію буде використовувати самостійно.
За твердженням позивача, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав платіжне доручення на суму 250846,96грн. він був змушений проводити розрахунково-касове обслуговування документа в іншому банку філії ВАТ «Укрексімбанк»м.Київ і тому поніс збитки, але документально свої твердження позивач не підтвердив.
Позивач посилається на ст.225 Господарського кодексу України і стверджує, що за умов ВАТ «Укрексімбанку»щодо залучення вкладів суб'єктів господарювання (18,9/12) відповідно до строку з грудня по лютий місяць (3місяці), позивач, який є клієнтом даного банку, не одержав прибуток в сумі 11890,14грн. (18,9/12*250846,96*=11890,14грн.)
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Згідно п 1.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. №22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.
Відповідно до умов п. 5.1.2. Договору банківського рахунку, Відповідач надаючи послуги Позивачу щодо обслуговування поточного рахунку останнього, зобов'язаний виконувати розрахункові документи, прийняті від клієнта, виключно в межах наявних на рахунку коштів.
02 жовтня 2008 р. Позивач надав, а Відповідач прийняв та виконав платіжні доручення: № 1189 на суму 77 928,00 грн. № 1190 на суму 44 178,00 грн. № 1191 на суму 15 638,40 грн.
03 жовтня 2008 р. Позивач надав, а Відповідач прийняв та виконав платіжні доручення: № 1192 на суму 1 451,16 грн. № 1193 на суму 1 406,24 грн. № 1195 на суму 75 480,00 грн. № 1196 на суму 45 240,00 грн.
Загальна сума, що була перерахована Відповідачем по платіжним дорученням Позивача від 02 жовтня 2008 р. та від 03 жовтня 2008 р. становила 261 321,80 грн.
У відповідності до законодавства України, а саме згідно п. 2.22. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. №22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976, Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта.
У відповідності до п.п. 5.1.2., 5.1.3. Договору банківського рахунку, Відповідач зобов'язаний виконувати розрахункові документи, прийняті від Позивача, виключно в межах наявних на рахунку коштів.
07 жовтня 2008 року набрала чинності Постанова НБУ №308, пунктом 4 якої запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів в Промінвестбанку строком на 6 місяців з 07.10.2008 до 06.04.2009 року та призначено тимчасова адміністрація.
Статтею 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення, тимчасовий адміністратор має право вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Згідно ч. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Таким чином, ч. 2 зазначеної статті містить норму, яка встановлює виключний перелік підстав звільнення банку від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі прийняття уповноваженим органом державної влади рішень щодо оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Тимчасовим адміністратором Промінвестбанку 22.10.2008 р. було прийняте рішення про повернення коштів, списаних з рахунків клієнтів з 2 по 6 жовтня 2008 р. (до призначення тимчасової адміністрації), але не перерахованих отримувачам в інші банки, та блокування цих коштів (в національній та іноземній валюті) на рахунках платників. Такі кошти на зазначених рахунках підлягають обліку філіями до особистих розпоряджень тимчасового адміністратора Промінвестбанку (згідно листа Кротюка В.Л. від 22.10.2008 р. №ТА-106) під особисту відповідальність керівників філії банку.
08.12.2008 р. Позивачем, за допомогою системи «Клієнт-банк», було надано Платіжне доручення № 1292 на суму 250 846,96 грн. з призначенням платежу: відрахування до Святошинського РУ ПФУ.
Згідно абз. 2 п. 3.5. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. №22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976, платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника.
Таким чином, у зв'язку з наявністю на виконанні у Відповідача наданих Позивачем платіжних доручень від 02.10.2008 р. та від 03.10.2008 р. на загальну суму 261 321,80 грн., які не були відкликані останнім, Відповідач не мав змоги виконати платіжне доручення №1292 на суму 250 846,96 грн. у зв'язку з відсутністю/недостатністю коштів на рахунку Позивача.
У зв'язку з тим, що Платіжні доручення, які були надані Позивачем 02.10.2008 р. та 03.10.2008 р. на загальну суму 261 321,80 грн. знаходились на виконанні у Відповідача, з метою виключення подвійного зарахування платежів, останній звернувся до Позивача з листом №2204 від 11.11.2008 р. з проханням підтвердити платежі, по яких необхідно здійснити перерахування коштів на рахунки одержувачів.
Суду доведено та підтверджено документально, що Позивач надав відповідь на даний лист лише після спливу трьох місяців, а саме: 20.02.2009 р., яким підтвердив, що дані грошові кошти, після зняття мораторію буде використовувати самостійно.
Позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення збитків у сумі 11890,14грн. ст.225 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Позивач стверджує, що він не одержав прибуток (втрачена вигода), на який він, мав право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання відповідача.
В підтвердження неодержаного прибутку позивач надав суду тільки розрахунок неодержаного прибутку, в якому зазначено, 18,9/12*250846,96*=11890,14грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суду не надано доказів про те, що платіжне доручення на суму 250846,96грн. позивач (за його твердженням) проводив в іншому банку філії ВАТ «Укрексімбанк»м.Київ.
З врахуванням викладеного, належить визнати, що позивач не обґрунтував документально розмір неодержаного прибутку та не надав суду доказів наявності причинного зв'язку між діями Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) та понесеними збитками, тому вимога про стягнення 11890,14грн. неодержаного прибутку задоволенню не підлягає.
Позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 08.12.2009р. по 03.02.2009р. не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що Відповідач діяв відповідно до законодавства України, про що викладено вище, а також слід зазначити, що на підставі відповідно до п.2. ч.З. ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.
За змістом цієї норми на зобов'язання, що виникли як до введення мораторію, так і після введення мораторію пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
Частиною 5 ст. 85 Закону передбачено, що після закінчення мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Тому безпідставними є будь-які позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань, які пред'явленні в період дії мораторію.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 1100грн. моральної шкоди у розмірі несплаченої суми не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.23.Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Суду не доведено, що неправомірні дії (бездіяльність) відповідача завдали позивачеві моральні або фізичні страждання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для стягнення з відповідача збитків, пені та моральної шкоди. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
19.05.2009р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Представник позивача не погодився з оголошенням вступної та резолютивної частині рішення, тому в судовому засіданні оголошувалася перерва для підготовки рішення відповідно до ст.84 ГПК України, до 02.06.2009р. 02.06.2009р. перерву продовжено до 04.06.2009р.
Керуючись ст..ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.
Суддя І.І.Борисенко