м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
01.06.2009 року Справа № 9/215
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Перлова Д.Ю.,
суддів Лазненко Л.Л.,
Медуниці О.Є.,
при секретарі
судового засідання Михайличенко Д.В.,
за участю
представників сторін:
від позивача Кричуна М.О., дов. від 26.12.08 № 26-12/79-Д,
юрисконсульта філії "Донецьквуглезбут"
ДП "Вугілля України";
від відповідача повноважний та компетентний представник
у судове засідання не прибув,
від третьої особи повноважний та компетентний представник
у судове засідання не прибув,
розглянувши
апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України”,
м. Київ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 13.02.09
у справі № 9/215
(колегія суддів: Ворожцов А. Г. - головуючий, судді - Василенко Т.А., Фонова О.С, )
за позовом Державного підприємства „Вугілля України”,
м. Київ
до відповідача Державного підприємства „Ровенькиантрацит”,
м. Ровеньки Луганської області
третя особа,
яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору
на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство „Дніпроенерго”,
м. Запоріжжя
про стягнення 24 543 грн. 04 коп.
Позивач -Державне підприємство „Вугілля України”, м. Київ (далі за текстом -ДП „Вугілля України”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом від 03.10.08 № 3156/10 до відповідача -Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області (далі за текстом -ДП „Ровенькиантрацит”) про стягнення (відшкодування) збитків у сумі 24 543,04 грн.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.11.08 у справі № 9/215 (а.с. 18, т. 4) було залучено до справи ВАТ „Дніпроенерго”, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.
23 січня 2009 року у судовому засіданні позивачем до господарського суду Луганської області було подане уточнення від 12.12.08 до позовної заяви (а.с. 54-55, т. 4), в якому зазначено, що в зв'язку з тим, що у позовній заяві вказані номера договорів, що не стосуються позовних вимог, ДП „Вугілля України” даною завою уточнює свої позовні вимоги, а саме: договором, на підставі якого проводилось відвантаження вугільної продукції на адресу вантажоодержувача (Придніпровська ТЕС), є договір від 26.01.04 № 2-01/2-К.
Позивач 23.01.09 також подав уточнення від 23.01.09 (а.с. 56, т. 4), яким у якості підстави для стягнення збитків з відповідача зазначив ст. 224 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.02.09 у справі № 9/215 у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
Рішення з посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 11, ст. 14, ст. 22, п. 4 ст. 611, ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України мотивоване наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, змісту позовної заяви та письмових пояснень позивача від 27.11.08 № 1-юр та від 12.02.09 № 21-юр, підставою для стягнення понесених збитків позивач визначив судові рішення господарського суду м. Києва, якими були задоволені вимоги ВАТ "Дніпроенерго" до ДП "Вугілля України" про відшкодування збитків, завданих внаслідок неналежного виконання останнім умов договору постачання вугільної продукції у загальній сумі 24543,04 грн.
Суд звертає увагу на те, що господарський суд м. Києва дійшов висновку про порушення ДП "Вугілля України" господарських зобов'язань за договорами № 2-02/1-П-264-ДПО/24 від 28.01.04, 2-02/2-П від 15.02.07, № 01-04/2-П від 01.04.07, 2-02/1-П від 01.04.07, 02-ПР/2-П від 25.06.07, укладеними між 3-ю особою за цією справою та позивачем.
Разом з тим, виходячи з юридичної природи збитків (ст. 22, 611 ЦК України) підставою для стягнення збитків можуть бути порушення договірних зобов'язань а не судові рішення, тобто можливість використовувати відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав виникає із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
Рішеннями господарського суду м. Києва не доводився склад цивільного правопорушення відповідача, ДП "Ровенькиантрацит", крім того, судова колегія вважає, що позивач помилково визначив підставою позову вказані вище судові рішення, позивачем не доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами.
Не погодившись з винесеним рішенням, позивач - ДП „Вугілля України” в особі філії „Донецьквуглезбут” звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 24.02.09 № 27-юр, якою просить скасувати повністю рішення господарського суду Луганської області від 13.02.09 у справі № 9/215 та винести нове рішення, яким задовольнити позов ДП „Вугілля України”.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
А ні у поясненнях, а ні у позові позивач не визначав підставу стягнення збитків -рішення суду. Позивач у резолютивній частині пояснень від 27.11.08 №1-юр та від 12.02.09 № 21-юр зазначав, що підставами для стягнення збитків з ДП „Ровенькиантрацит” є: протиправність дії чи бездіяльності, яка полягає в порушенні договірного зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи за позовами ВАТ „Дніпроенерго” до ДП „Вугілля України”, та матеріалів що додані до даної справи, вагони з вугіллям поставлені в адресу Придніпровської ТЕС ВАТ „Західенерго” були недовантажені та вугілля не відповідало якісним показникам, зазначеним у посвідченнях про якість. Тобто ДП „Ровенькиантрацит” порушило пункт 4.5 договору, ст. 218 ГК України, 526 ЦК України.
Позивачем до матеріалів справи додані документи, які підтверджують порушення відповідачем умов договору: копії актів про нестачу, копії комерційних актів, копії актів звірки партії вугільної продукції за кількістю та якістю, копії відомостей плати за користування вагонами, копії посвідчення про якість та інші документи, які підтверджують порушення постачальника, відповідача.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.03.09 у справі № 9/215 для розгляду зазначеної апеляційної скарги, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” призначено судову колегію у складі: Перлова Д.Ю. -судді -головуючого, суддів -Лазненко Л.Л., Медуниці О.Є.
У зв'язку з відпусткою судді Лазненко Л.Л., розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.04.09 у справі № 9/215, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, здійснено заміну, а саме: виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 9/215 суддю Лазненко Л.Л. та введено до складу колегії суддю Іноземцеву Л.В.
У зв'язку з відпусткою судді Іноземцевої Л.В., розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.06.09 у справі № 9/215, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, здійснено заміну, а саме: виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 9/215 суддю Іноземцеву Л.В. та введено до складу колегії суддю Лазненко Л.Л.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 04.03.09 прийнято апеляційну скаргу від 24.02.09 № 27-юр ДП „Вугілля України” до апеляційного провадження у справі № 9/215, розгляд скарги призначений на 13 квітня 2009 року на 14 год. 00 хв., зобов'язано позивача подати до суду: докази надіслання апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ВАТ „Дніпроенерго” за адресою: вул. Гребельна, 2, м. Запоріжжя, 69096 (фіскальний чек, опис вкладення, поштова квитанція тощо); фіскальний чек на підтвердження направлення 27.02.09 цінного листа на ім'я ДП „Ровенькиантрацит”; довідку Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про зарахування до Державного бюджету України державного мита в сумі 122 грн. 74 коп., сплаченого за платіжним дорученням від 24.02.09 № 190; письмові пояснення на відзиви відповідача та третьої особи на апеляційну скаргу, документальне та нормативне обґрунтування викладених доводів.
Позивач не виконав вимоги ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 04.03.09 у справі № 9/215, крім того, в ході розгляду справи у колегії суддів виникла необхідність витребувати від сторін додаткові докази, тому ухвалою від 13.04.09 розгляд справи № 9/215 був відкладений на 1 червня 2009 року на 14 год. 00 хв.
Сторони Луганським апеляційними господарським судом належними чином повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштових відправлень: від 24.04.09 № 05363290 -ДП „Вугілля України”; від 24.04.09 № 05363311 -ДП „Ровенькиантрацит”; від 27.04.09 № 05363303 -ВАТ „Дніпроенерго”).
Відзивом від 13.04.09 № 209 відповідач у справі -ДП „Ровенькиантрацит” відхилив доводи апеляційної скарги позивача та вважає рішення суду, що оскаржується, законним та обґрунтованим.
Як вбачається з пояснень від 25.05.09 № 286 відповідача -ДП „Ровенькиантрацит” сторони не виконали вимоги ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 13.04.09, тому з урахуванням ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України суд повторно розглядає справу за наявними у справі доказами.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу від 24.02.09 № 27-юр Державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 13.02.09 у справі № 9/215 слід залишити без змін з наступних підстав.
Між ДП „Вугілля України” - позивачем у справі, та ДП „Ровенькиантрацит” -відповідачем у справі, укладено договори поставки від 26.01.04 № 2-01/2-к (а.с. 16-20, т. 1), від 01.03.07 № 15-07/2-ЕН (а.с. 21-33, т. 1) та від 01.06.07 № 15-07/2-ЕМ (а.с. 34-56, т. 1). Відповідно до предмету яких відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження (далі -вугілля).
Як вбачається із п. 2.1 Статуту Державного підприємства „Вугілля України”, затвердженого наказом міністра вугільної промисловості України від 01.03.06 № 147 та зареєстрованого Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 08.03.06 за № 1 074 105 0004 001897 (з відповідними змінами та доповненнями, а.с. 78-91, т. 3), це підприємство, між іншим, створене з метою забезпечення потреб енергогенеруючих компаній та інших споживачів вугільної продукції у якісному вугіллі.
Тому позивачем -ДП „Вугілля України” був укладений з третьою особою - ВАТ „Дніпроенерго” ряд договорів на постачання вугілля, раніше придбаного у відповідача -ДП „Ровенькиантрацит”, а саме: від 28.01.04 № 2-02/1П (а.с. 49- 56, т. 3), від 25.06.07 № 02-ПР/2-П (а.с. 57-63, т. 3), від 01.04.07 № 01-04/2-П (а.с. 64-70, т. 3) та від 15.02.07 № 2-02/2-П (а.с. 71-77, т. 3).
ВАТ "Дніпроенерго", як отримувач спірного вугілля, звернувся до господарського суду м. Києва з позовами про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків спричинених неналежним виконанням останнім зобов'язань за договорами поставки від 28.01.04 № 2-02/1-П-264-А-ДПО/24, від 01.04.07 № 01-04/2-П, від 15.02.07 № 2-02/2-П, від 25.06.07 № 02-ПР/2-П.
За наслідками розгляду цих позовів господарським судом м. Києва було винесено наступні рішення, які набрали законної сили:
ѕ від 06.11.07 у справі № 37/418 (а.с. 65-73, т. 1) про стягнення з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Дніпроенерго" 6 461,88 грн. збитків, 77,05 грн. Витрат по сплаті держмита та 89,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього на суму 6 628,07 грн.;
ѕ від 28.03.08 у справі № 1/110 (а.с. 45-49, т. 2) про стягнення з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Дніпроенерго" 1 320,60 грн. збитків, 102,00 грн. держмита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього на суму 1 540,60 грн.;
ѕ від 11.12.07 у справі № 37/514 (а.с. 74-80, т. 2) про стягнення з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Дніпроенерго" 7 517,06 грн. збитків, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього на суму 7 737,06 грн. (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.08 у справі № 37/514);
ѕ від 06.11.07 у справі № 37/380 (а.с. 117-123, т.2) про стягнення з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Дніпроенерго" 8 445,50 грн. збитків, 88,93 грн. витрат по сплаті держмита та 102,88 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, всього на суму 8 637,31 грн.
Позивач повністю виконав зазначені рішення господарського суду м. Києва, а саме платіжними дорученнями (а.с. 57-64, т. 1):
ѕ від 14.02.08 № 6004 на суму 6 628,07 грн. -позивач сплатив ВАТ „Дніпроенерго” на виконання рішення у справі № 37/418;
ѕ від 25.06.08 № 8096 на суму 1 320,60 грн., від 25.06.08 № 8104 на суму 102,00 грн. та від 25.06.08 № 8099 на суму 118,00 грн. -позивач сплатив 1 540,60 грн. ВАТ „Дніпроенерго” на виконання рішення у справі № 1/110;
ѕ від 25.06.08 № 8098 на суму 7 517,06 грн., від 25.06.08 № 8106 на суму 102,00 грн. та від 25.06.08 № 8103 на суму 118,00 грн. -позивач сплатив ВАТ „Дніпроенерго” 7 737,06 грн. на виконання рішення у справі № 37/514;
ѕ від 14.02.08 № 6003 на суму 8 637,31 грн. -позивач сплатив ВАТ „Дніпроенерго” на виконання рішення у справі № 37/380.
Загальна сума збитків та судових витрат, стягнених з позивача у цій справі -ДП „Вугілля України” на користь третьої особи - ВАТ „Дніпроенерго”, за зазначеними рішеннями господарського суду м. Києва становить -24 543,04 грн., які були повністю оплачені позивачем та заявлені до стягнення з відповідача.
У поясненнях від 27.11.08 № 1-юр (а.с. 13-16, т. 4) та від 12.02.09 № 21-юр (а.с. 85-88, т. 4) посилаючись на ст. 224 Господарського кодексу України, позивач зазначив, що відповідач порушив господарські зобов'язання, тому повинен відшкодувати заявлену суму збитків, оскільки у наявності є необхідні умови:
ѕ протиправні дії відповідача, що полягають у порушенні договірного зобов'язання щодо поставки вугілля належної якості та належної кількості,
ѕ факт заподіяння збитків в результаті цих дій полягає у тому, що внаслідок недопоставки вугілля та поставки його неналежної якості позивач поніс витрати з відшкодування витрат ВАТ "Дніпроенерго" по сплаті залізниці за користування вагонами за час простою вагонів,
ѕ причинний зв'язок між протиправними діями та заподіяними збитками полягає у факті порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки вугілля належної якості та належної кількості, у зв'язку з чим позивач поніс витрати,
ѕ вина відповідача випливає зі ст.ст. 614 та 1166 ЦК України щодо презумпції вини правопорушника, тому позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки. Саме відповідач повинен довести відсутність вини.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача, ДП "Ровенькиантрацит", щодо належного виконання договірних зобов'язань до спричинення збитків позивачу, ДП "Вугілля України", у заявленій сумі -24 543,04 грн.
Колегія суддів зазначає, що для вірного вирішення спору по суті слід розмежувати підстави виникнення зобов'язань.
Так за договорами поставки від 28.01.04 № 2-02/1П (а.с. 49- 56, т. 3), від 25.06.07 № 02-ПР/2-П (а.с. 57-63, т. 3), від 01.04.07 № 01-04/2-П (а.с. 64-70, т. 3), від 15.02.07 № 2-02/2-П (а.с. 71-77, т. 3) сторонами є: покупець -ВАТ „Дніпроенерго” та постачальник -ДП „Вугілля України”.
Господарським судом м. Києва при винесенні вищезазначених рішень було встановлено, що матеріалами справи доведена вина відповідача у розглянутих ним справах -ДП „Вугілля України” у порушенні зобов'язання щодо недопоставки вугілля за договорами поставки, а також підтверджується наявними доказами розмір збитків, які зазнав позивач у тих справах -ВАТ „Дніпроенерго”, сплативши залізниці плату за час затримки вагонів в очікуванні представника відповідача для спільного зважування.
Відповідно до ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Як встановлено сторонами у п. 7.1 договору поставки від 28.01.04 № 2-02/1П, укладеного між позивачем та третьою особою, за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
За договором від 25.06.07 № 02-ПР/2-П, укладеним між позивачем та третьою особою, сторони домовилися, що за постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, зв'язаних з постачанням такого вугілля (у т.ч. плати за користування вагонами, п. 6.4 договору).
Згідно п. 6.3.1 договору від 01.04.07 № 01-04/2-П укладеного між позивачем та третьою особою, сторони встановили, що витрати сторін, що виникли у зв'язку з неналежним виконанням будь -якою стороною зобов'язань за договором, покладаються на винну сторону.
У п. 6.5 договору від 15.02.07 № 2-02/2-П укладеного між позивачем та третьою особою, ці сторони визначили, що у випадку виклику представника постачальника для проведення спільного зважування, відбору та аналізу проб відвантаженого вугілля, у результаті чого підтвердиться відхилення показників кількості чи якості вугілля понад норми, постачальник відшкодовує покупцю за користування вагонами за час їх простоювання в очікуванні представника постачальника, в разі якщо він не прибув і не повідомив про це в термін, визначений договором.
Отже, проаналізувавши вищезазначені норми договорів, судова колегія дійшла висновку, що у жодному з них не передбачена участь іншої особи -відповідача у цій справі -ДП „Ровенькиантрацит” у зобов'язанні та не встановлена відповідальність безпосереднього виконавця -ДП „Ровенькиантрацит”, тобто відповідальність за виконання зобов'язання повинен нести боржник -ДП „Вугілля України”, тому відсутні підстави для задоволення позову за цими підставами.
Якщо вважати підставами для стягнення збитків договори поставки від 26.01.04 № 2-01/2-к (а.с. 16-20, т. 1), від 01.03.07 № 15-07/2-ЕН (а.с. 21-33, т. 1) та від 01.06.07 № 15-07/2-ЕМ (а.с. 34-56, т. 1), укладені між ДП „Вугілля України” - позивачем у справі, та ДП „Ровенькиантрацит” -відповідачем у справі, то судова колегія зазначає наступне.
Пунктами 6.5 договорів від 01.03.07 № 15-07/2-ЕН та від 01.06.07 № 15-07/2-ЕМ передбачені аналогічні положення, що у випадку виклику представника постачальника для проведення спільного зважування, відбору та аналізу проб відвантаженого вугілля, у результаті чого підтвердяться відхилення показників кількості чи якості вугілля понад норми, постачальник відшкодовує витрати покупця та вантажоотримувача по оплаті користування вагонами за час їх простоювання в очікуванні прибуття представника постачальника, в т.ч. якщо він не прибув і не повідомив про це в термін, визначений договором.
Однак, відповідно до уточнення від 12.12.08 до позовної заяви (а.с. 54-55, т. 4), в якому зазначено, що в зв'язку з тим, що у позовній заяві вказані номера договорів, що не стосуються позовних вимог, ДП „Вугілля України” даною завою уточнює свої позовні вимоги, а саме: договором, на підставі якого проводилось відвантаження вугільної продукції на адресу вантажоодержувача (Придніпровська ТЕС), є договір від 26.01.04 № 2-01/2-К.
Пунктом 7.1 договору від 26.01.04 № 2-01/2-к встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Тобто цим договором прямо не встановлена відповідальність відповідача за збитки спричинені позивачу витратами по оплаті плати за користування вагонами.
Заявлені позивачем до стягнення збитки по суті є платою вантажоотримувача залізниці за послугу -користування вагонами, яка випливає з договору перевезення (подавання -забирання вагонів), тому немає підстав вважати наявність прямого причинного зв'язку між платою за послуги та збитками за договором від 26.01.04 № 2-01/2-к, укладеним між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Ця норма кореспондується з нормою ч. З ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші...), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Подібна норма міститься і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки,
2) збитків,
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 13.04.09 у справі № 9/215 зобов'язав сторін провести на території, та за участю третьої особи, звірення документів по виконанню договору від 26.01.04 № 2-01/2-К, на підставі якого проводилася поставка вугілля ВАТ „Дніпроенерго”, в частині виникнення та сплати позивачем збитків, пов'язаних з часом користування вагонами у зв'язку із порушеннями при постачанні вугілля за якістю та кількістю, для чого направити повноважних та компетентних представників до третьої особи - ВАТ „Дніпроенерго” для проведення звірення документів з відповідачем; за результатами звірення скласти акт, при наявності розбіжностей -зазначити в акті позицію кожної сторони з відображенням підстав саме вказаного розрахунку; подати до суду: акт звіряння; свій розрахунок (у разі необхідності) часу та вартості користування вагонами, пов'язаного із порушеннями при постачанні вугілля за якістю та кількістю; докази причинного зв'язку виникнення збитків, оплачених за рішеннями господарського суду м. Києва від 06.11.07 у справі № 37/418, від 28.03.08 у справі № 1/110, від 22.04.08 у справі № 37/514, від 06.11.07 у справі № 37/380 та поставками вугілля за договором від 26.01.04 № 2-01/2-К, за яким на думку позивача спричинені збитки; детальний розрахунок суми збитків, стягнених за рішеннями господарського суду м. Києва від 06.11.07 у справі № 37/418, від 28.03.08 у справі № 1/110, від 22.04.08 у справі № 37/514, від 06.11.07 у справі № 37/380 у зв'язку з виконанням договору від 26.01.04 № 2-01/2-К; документальне підтвердження доводів (оригінали документів для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії - до справи).
Проте, як вбачається з матеріалів справи та пояснень від 25.05.09 № 286 відповідача -ДП „Ровенькиантрацит” сторони не виконали зазначені вимоги ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 13.04.09.
Витрати зі сплати залізниці плати за користування вагонами зазвичай виникають в ході виконання договору на подавання -забирання вагонів, стороною за яким позивач не є. Виходячи з поданих позивачем доказів неможливо провести розмежування плати за користування вагонами у межах норм (тобто такої яка надається для подавання та забирання вагонів і їх розвантаження та була б сплачена позивачем за звичайних умов у будь якому випадку) від наднормативної, тобто безпосередньо пов'язаної з прийманням вугілля за якістю.
Враховуючи викладене судова колегія вважає, що позивачем не доведено розмір збитків, що виникли з вини відповідача, тобто суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами, та вірно відмовив у задоволенні позову з цих підстав.
Якщо вважати підставою позову вищезазначені рішення господарського суду м. Києва, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виходячи з юридичної природи збитків (ст. 22, 611 ЦК України) підставою для стягнення збитків можуть бути порушення договірних зобов'язань, а не судові рішення, тобто можливість використовувати відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав виникає із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав. Рішеннями господарського суду м. Києва не доводився склад цивільного правопорушення відповідача, ДП "Ровенькиантрацит", позивач помилково визначив підставою позову вказані вище судові рішення.
Крім того, ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Не може застосовуватися у даному випадку, оскільки у справах № 37/418, 1/110, 37/514, 37/380, які розглядалися господарським судом м. Києва, та рішення за якими подані позивачем у якості доказів, не приймав участь відповідач -ДП „Ровенькиантрацит”, крім того позовні вимоги щодо стягнення збитків за договорами поставки від 26.01.04 № 2-01/2-к, від 01.03.07 № 15-07/2-ЕН та від 01.06.07 № 15-07/2-ЕМ, укладеними між ДП „Вугілля України” та ДП „Ровенькиантрацит” взагалі не заявлялися та не розглядалися, тобто ці рішення не мають преюдиційного значення у справі № 9/215.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду Луганської області відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на позивача -Державне підприємство „Вугілля України”, м. Київ, заявника апеляційної скарги.
За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1. Апеляційну скаргу від 24.02.09 № 27-юр Державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 13.02.09 у справі № 9/215 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 13.02.09 у справі № 9/215 залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Д.Ю. Перлов
Суддя Л.Л. Лазненко
Суддя О.Є. Медуниця