Іменем України
09.04.09 Справа №3/29-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Зубкова Т.П. , Коробка Н.Д.
при секретарі: Пересаді О.В.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради (м. Херсон)
на рішення господарського суду Херсонської області від 23.01.2009 р. у справі № 3/29-08
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація»
(м. Київ)
до відповідача: Обласного комунального фармацевтичного підприємства
«Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради (м. Херсон)
про стягнення суми,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради 9762,40 грн. основного боргу, 1305,14 грн. пені та 163, 14 грн. - 3% річних за порушення грошового зобов'язання.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.01.2009 р. у справі № 3/29-08 (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 9762,40 грн. основного боргу, 1154,54 грн. пені та 163,14 грн. - 3% річних. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 110,80 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Обласне комунальне фармацевтичне підприємство «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 23.01.2009 р. у справі № 3/29-08 скасувати в частині стягнення на користь позивача 1154, 54 грн. пені та 163,14 грн. - 3% річних.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає, що рішення суду, в частині стягнення пені та 3% річних, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, посилається на те, що при розгляді справи господарським судом не було застосовано норми ст. 614 ЦК України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності). Зауважує, що невиконання зобов'язання по договору поставки пов'язано з прийняттям Херсонською обласною радою рішення № 771 від 28.11.2008 р., яким передбачено передачу частини аптек (які були структурними підрозділами ОКФП «Херсоноблфармація») до спільної власності територіальних громад районів. За твердженням заявника, фактично було здійснено передачу майна, товару аптек, в т. ч. і поставленого позивачем по договору № 215.
Вважає, що викладені обставини були підставою для застосування господарським судом норми п. 3 ст. 83 ГПК України, якою передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. апеляційна скарга Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради прийнята до провадження та призначена до розгляду на 09.04.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 658 від 08.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Коробка Н.Д.
Представник відповідача (заявника) в судове засідання не з'явився. Про причину неявки свого представника відповідач суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» апеляційну скаргу відповідача не визнає. Свою правову позицію виклав у письмовому відзиві. Вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Мотивує зокрема тим, що відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні повинен бути здійснений у письмові формі. Зазначає, що в даному випадку відповідач не погоджував із позивачем переведення боргу щодо оплати товару іншим особам, тому зобов'язання зі своєчасної оплати одержаного товару повинно виконувати саме Обласне комунальне фармацевтичне підприємство «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради, а також нести відповідальність за невиконання цього зобов'язання.
Позивач процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.
В судовому засіданні колегією суддів прийнято постанову.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
01.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» (Постачальником, позивачем у справі) та Обласним комунальним фармацевтичним підприємством «Херсоноблфармація» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 215 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник постачає, а Покупець купує та сплачує товар, асортимент якого визначено в п. 1. 2 цього договору, на визначених Договором умовах (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1. 2 Договору асортимент товару, що поставляється по цьому договору, визначається в Додатку № 1, який є невідною частиною цього договору.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що датою здійснення поставки товару та моментом переходу до Покупця права власності на товар вважається дата передачі товару Покупцеві або його перевізнику (дата накладної) на складі Постачальника.
Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника в строки, визначені в специфікації на кожну чергу поставки, але за будь-яких умов не пізніше 5 банківських днів з дати здійснення поставки (п. 5.1 Договору).
Сторони обумовили, що за порушення термінів оплати, визначених у відповідності до п. 5.1 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від загальної вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення (п. 6.1 Договору).
Відповідно до п. 7.1 Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010 року.
На виконання умов Договору позивач у квітні 2008 р. передав відповідачу товар на загальну суму 13034,22 грн., що підтверджується видатковими накладними № 4841 - ТОВ від 14.04.2008 р. (на суму 4983,00 грн.); № 4985 - ТОВ від 15.04.2008 р. (на суму 2288,00 грн.); № 5075 - ТОВ від 16.04.2008 р. (на суму 2310,47 грн.) та № 5194 - ТОВ від 17.04.2008 р. (на суму 3452,75 грн.), копії яких долучено до матеріалів справи (арк. справи 9-12 ).
Як встановлено судом першої інстанції, за отриманий товар відповідач розрахувався частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 3271,82 грн.
Решта вартості переданого товару залишилася несплаченою.
Позовні вимоги про стягнення з Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» на користь ТОВ «Бізнес Центр Фармація» 9762,40 грн. основного боргу, 1305,14 грн. пені та 163, 14 грн. - 3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних № 4841 - ТОВ від 14.04.2008 р., № 4985 - ТОВ від 15.04.2008 р., № 5075 - ТОВ від 16.04.2008 р. та № 5194 - ТОВ від 17.04.2008 р., позивач виконав свої договірні зобов'язання - поставив відповідачу товар на суму 13034,22 грн.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору (п. 5.1) та вимог закону, виконав лише частково - на суму 3271,82 грн., в наслідок чого у нього утворилась заборгованість.
Доказів оплати решти суми - 9762,40 грн. відповідачем суду не надано.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9762,40 грн. заявлені обґрунтовано. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині відповідають матеріалам справи.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього відсотків річних в сумі 163,14 грн. заявлені позивачем обґрунтовано та правомірно задоволені судом у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за порушення термінів оплати, визначених у відповідності до п. 5.1 цього Договору, відповідач сплачує позивачу пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від загальної вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення.
Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи, що сторони в Договорі не визначили конкретного періоду нарахування пені, а лише узгодили її розмір та порядок нарахування, не визначивши при цьому кінцевий термін, колегія суддів вважає, що при визначенні періоду нарахування пені місцевим господарським судом правомірно застосовані вимоги п. 6 ст. 232 ГК України.
З огляду на вищевикладене, часткове задоволення господарським судом вимог про стягнення пені (в розмірі 1154,54 грн.) є правомірним та обґрунтованим.
Доводи заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на вищевикладене, а також наступне.
Невиконання зобов'язання з оплати по Договору відповідач пояснює тим, що 28.11.2008 р. Херсонською обласною радою було прийнято Рішення за № 771, яким передбачена передача частини аптек (які були структурними підрозділами ОКФП «Херсоноблфармація») до спільної власності територіальних громад районів. За твердженням заявника, фактично було здійснено передачу майна, товару аптек у т. ч. і поставленого позивачем по договору № 215. Викладені обставини, на думку заявника, були підставою для застосування господарським судом норм п. 3 ст. 83 ГПК України і відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних.
Така позиція відповідача є хибною і не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, на який посилається заявник, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Тобто, наведена правова норма надає господарському суду право (а не встановлює обов'язок) зменшити розмір неустойки, що стягується. При цьому мова йде лише про можливість зменшення розміру неустойки, а не про відмову у її стягненні в цілому.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Оцінивши обставини справи та наведені відповідачем доводи, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки обов'язок сплатити вартість товару, отриманого за вище вказаними накладними, з урахуванням вимог п. 5.1 Договору, виник у відповідача ще в квітні 2008 р., тобто майже за 7 місяців до прийняття Херсонською обласною радою рішення, на яке посилається відповідач.
Слід також відзначити, що до вимоги про стягнення 3% річних, які не є неустойкою, положення п. 3 ст. 83 ГПК України взагалі не можуть застосовуватись.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача (заявника апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Обласного комунального фармацевтичного підприємства «Херсоноблфармація» Херсонської обласної ради (м. Херсон) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 23.01.2009 р. у справі № 3/29-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Зубкова Т.П.
Коробка Н.Д.