01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.06.2009 № 37/404
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Новікова М.М.
при секретарі: Глібко Ю.В.
За участю представників:
від позивача -Янкевич Л.Д. - дов. № 10-12 від 05.01.2009р.
від відповідача - Жигадло І.Б. - дов. № 190/10 від 26.12.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.12.2008
у справі № 37/404 (суддя Кондратова І.Д.)
за позовом Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
до Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 280589,46 грн.
Постанова приймається 02.06.2009р. у зв'язку з оголошенням в судовому засіданні 26.05.2009р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Рівнегаз” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення 280589,46 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2008р. у справі № 37/404 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача суму 280589,46 грн. на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.
В судовому засіданні 31.03.2009р. від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 31.03.2009р. від представника позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.
В судовому засіданні 26.05.2009р. від представника позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких просили рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували.
Заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Рівнегаз” підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Рівнегаз” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення 280589,46 грн.
Місцевим судом у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Рівнегаз” про стягнення 280589,46 грн. з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” відмовлено повністю.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку, враховуючи наступне.
30.12.2005р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Рівнегаз” та Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” був укладений договір № 06/05-2847 від 30.12.2005р. на постачання природного газу.
16.11.2006р. Господарським судом міста Києва від по справі № 7/565 прийнято рішення про частково задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Рівне газ” та стягнуто з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь позивача 682038,94 грн. - переплати по договору, 29114,88 грн. процентів за користування безпідставно одержаних коштів, 9124,75 грн. - витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При цьому рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2006р. № 7/565 було відмовлено в стягнення 23871,36 грн. інфляційних збитків у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України з огляду на те, що відповідно до положень вищенаведеної статті підставою для стягнення інфляційних збитків є порушення виключно грошового зобов'язання, а статті 1214 Цивільного кодексу України не містить жодних підстав для нарахування інфляційних, оскільки даною статтею передбачається лише нарахування процентів.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2007р. залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2006р., та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2007р. у справі № 7/565. Верховним судом України відмовлено в порушенні провадження.
При прийнятті рішення судом зазначено, що в зв'язку з тим, що по справі № 7/565 грошові кошти були стягнуті відповідно до ст.1212 ЦК України (попередня оплата по договору № 06/05-2847 від 30.12.2005р.), у позивача відсутні будь - які правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних збитків у відповідності до статті 625 ЦК України, оскільки підставою для стягнення інфляційних збитків є порушення виключно грошового зобов'язання, а рішення суду не змінює правової природи грошей, які підлягають стягненню з однієї сторони на користь іншої. Грошові кошти, які стягнуті у справі № 7/565 є безпідставно набутими, а отже відсутні правові підстави для стягнення інфляційних збитків та 3% річних, які нараховані позивачем на зазначену суму у відповідності до ст.625 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки( штрафу, пені).
В зв'язку з цим стягнення річних та збитків від інфляції є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, що може реалізуватись шляхом заявлення окремого позову , не пов'язаного з позовом про стягнення боргу.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.11.2006р.у справі № 7/565 з ДК “Газ України” стягнуто 682 038,94грн. переплати, 29 114грн. процентів за користування чужими коштами.
На день подання позовної заяви у даній справі рішення від 16.11.2006р. є невиконаним, заборгованість у розмірі 682 038, 94грн. залишається непогашеною, а у відповідача виник обов'язок його виконати.
Посилання відповідача на те, що невиконання рішення пов'язане з включенням відповідача до реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу” колегією суддів не приймається до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачене, що зупинення виконавчого провадження припиняє виконання зобов'язання.
Оскільки розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами сторонами у договорі № 06/05 -2847 від 30.12.2005р. не встановлювався, позов про стягнення процентів на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України заявлений правомірно.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, а стягувач не позбавлений права отримувати річні, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочки грошового зобов'язання, і інфляційні витрати, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем .
Чинне законодавство не забороняє кредитору звернутись до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості, що підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України викладеній у інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/685 від 20.11.2008р. « Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства», де зокрема зазначено, що право кредитора вимагати сплату боргу урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
З моменту винесення рішення у справі № 7/565 про повернення грошових коштів у відповідача виникло грошове зобов'язання, яке не виконано, що дає право на нарахування інфляційних та трьох відсотків річних.
Рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2006р. у справі № 7/565 набрало законної сили 01.02.2007р. при пред'явленні позову ВАТ “Рівнегаз” розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних проведений за період з грудня 2006р. по серпень 2007р.
Так як позов пред'явлений про стягнення збитків за невиконання рішення, сума збитків підлягає уточненню за період з лютого 2007р. по серпень 2008р. а саме: індекс інфляції в сумі 231893,24 грн. та 3% річних в сумі 32370 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в цій частині слід позовні вимоги задовольнити.
Місцевий суд, не взявши до уваги належні докази позивача, невірно встановив обставини справи, чим порушив статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, та прийняв необґрунтоване рішення.
Отже, на думку колегії суддів позивачем доведено обставини, що мають значення для справи. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Рівнегаз” підлягає частковому задоволенню, отже рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано.
Керуючись ст. 101- 105 ГПК України, колегія, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Рівнегаз” задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2008р. у справі № 37/404 скасувати повністю.
Стягнути з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1 п/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, ЗКПО 31301827), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Рівнегаз” (33027, м. Рівне, вул. Білякова,4 р/р 260061419202, Рівненське відділення АБ “Кліринговий дім”, МФО 300647, ЗКПО 03366701) 231893 (двісті тридцять одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн.. 24 коп. інфляційних витрат, 32370 (тридцять дві тисячі триста сімдесят) грн. 3% річних, 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 63 коп. державного мита та 111 (сто одинадцять) грн.13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині у позові відмовити.
Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
Матеріали справи № 37/404 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Новіков М.М.