ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 22/105
04.06.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Дженералі страхування життя»
до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»
про повернення строкового депозитного вкладу та відсотків
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Каланча Ю.А. (довіреність № 3 від 17.02.2009р.);
Дубіна Д.В. (довіреність від № від 17.02.2009р.);
від відповідача: Коваленко О.Д. (довіреність від 12.02.2009р.);
В судовому засіданні 04.06.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Закрите акціонерне товариство «Чеська страхова компанія Україна -страхування життя»(позивач) звернулось до суду з позовом про розірвання договору банківського вкладу (депозиту) № 005470-16 від 22.08.2008р. та про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(надалі ВАТ КБ «Надра», відповідач) боргу в сумі 1 023 821, 92 грн., з яких 1 000 000 грн. сума вкладу, 23 821, 92 грн. сума невиплачених відсотків.
В ході розгляду справи позовні вимоги були збільшені, згідно з заявою від 29.05.2009р. за вих. 344 на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 1 087 831, 71 грн., з яких 1 000 000 грн. сума вкладу, 10 643, 84 грн. сума невиплачених процентів, 31 571, 43 грн. інфляційні втрати, 9 123, 29 грн. 3% річних, 35 493, 15 грн.. Поданням вказаної заяви позивач відмовився від вимог про розірвання договору № 005470-16 від 22.08.2008р., що відповідно є підставою для припинення провадження в цій частині.
Зазначене викладено зокрема, у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 у якому зазначено, що приписи частини четвертої статті 22 ГПК, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за договором банківського вкладу (депозиту) № 005470-16 укладеним 22.08.2008р. не виконані зобовязання щодо повернення суми вкладу а також не виплачено частину відсотків.
Стверджуючи про те, що зі сторони відповідача має місце порушення зобов'язань за Договором, наслідками чого є, зокрема сплата неустойки та сплата інфляційних збитків, 3% процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач з посиланням на умови договору та положення Цивільного кодексу вважає наявними підстави вимагати сплати пені, інфляційних збитків та 3% річних у зв'язку з наявним простроченням повернення вкладу.
Додатково в обґрунтування заявлених вимог стосовно нарахування штрафних санкцій позивач просив прийняти до уваги під час розгляду справи те, що Постанова Правління Національного банку України «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку «Надра»№ 59 від 10 лютого 2009 року не зареєстрована у Міністерстві юстиції.
Окрім того, позивач стверджував, що мораторій Постановою Правління НБУ № 59 введений саме на задоволення вимог кредиторів, а позивач не відноситься до категорії кредиторів банку, так як виходячи із змісту договірних відносин позивач є клієнтом банку, а не кредитором в розумінні чинного законодавства.
Враховуючи що застосуванню за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, в даному випадку підлягають норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що відмова відповідача у поверненні строкового депозиту є незаконною, і відповідач зобов'язаний нести відповідальність відповідно до зазначених кодексів України.
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у відзиві на позов та обгрунтовані відсутністю підстав для задоволення заявлених вимог з посиланням на дію мораторію введеного згідно Постанови Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009р. строком на шість місяців з 10.02.2009р. по 10.08.2009р..
Оскільки позивач звернувся до банку із вимогою про повернення вкладу 22.01.2009р., тобто до введення тимчасової адміністрації, у ВАТ КБ «Надра»на час розгляду справи судом не виникло зобовязання в частині виконання умов спірного договору, відповідно на думку відповідача, в даному випадку предмет спору відсутній, у зв'язку з цим вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Під час розгляду справи позивач повідомив суд про зміну назви товариства на ЗАТ «Страхова компанія «Дженералі страхування життя»та враховуючи надані підтверджуючі правонаступництво документи -протокол загальних зборів акціонерів № 2/09 від 15.05.2009р., свідоцтво про державну реєстрацію та статут, судом здійснено заміну позивача правонаступником.
Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
28 серпня 2008 року між ВАТ КБ «Надра»та ЗАТ «Чеська страхова компанія Україна -страхування життя», був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 5470-16, у відповідності з п. 1.1 якого, вкладник (позивач у справі) зобов'язувався перерахувати на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 1 000 000 грн. (вклад), у п. 1.4 договору сторони погодили, що вкладник розміщує грошові кошти, а банк зобов'язується виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку визначеному договором.
22 серпня 2008 року суму вкладу було перераховано на відкритий відповідачем вкладний (депозитний) рахунок, що підтверджується банківською випискою залученою до матеріалів справи, а вказані обставини відповідачем не заперечуються.
За умовами договору (п. 1.2, 1.3) строк вкладу -12 місяців, дата повернення вкладу є 02 вересня 2009р.; процентна ставка по вкладу встановлюється в розмірі 18,5% процентів річних.
У п. 3.1.3 договору передбачене право вкладника (позивача у справі) достроково розірвати договір і отримати суму вкладу, письмово попередивши про це банк, на умовах передбачених п. 4.5 договору.
Листом за вих. № 159 від 22.01.2009р., позивач звернувся до відповідача з заявою у якій повідомив про дострокове розірвання договору строкового банківського вкладу № 005470-16 від 22.08.2008р. та просив достроково повернути суму вкладу та нараховані відсотки на підставі та у порядку п. 3.1.3 та п. 4.5 договору.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічне ж положення містить ст. 188 Господарського кодексу України, згідно якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право на дострокове розірвання договору від 22.08.2008р. встановлено у п. 3.1.3 договору, а згідно з п. 4.5 договору у разі дострокового розірвання дії договору або дострокового повернення частини вкладу за ініціативою вкладника, вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви в двох примірниках не пізніше ніж за 20 календарних днів, по закінченні яких, банк зобов'язується повернути вклад або його частину; при цьому вкладнику сплачуються нараховані відсотки згідно ставки зазначеної в п. 1.3 договору за фактичну кількість днів з дати наступної за днем надходження коштів на вкладних рахунок до дати, що передує даті отримання заяви вкладника про дострокове розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з ч. 2 ст. 653 вказаного Кодексу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Наведене свідчить, що у зв'язку із зверненням позивача про дострокове розірвання договору, що передбачене умовами договору, договір припинив свою дію наслідком чого є повернення на користь позивача суми вкладу та нарахованих до подання такої заяви відсотків. Оскільки заява про дострокове розірвання договору № 5470-16 від 22.08.2008р. була отримана відповідачем 22.01.2009р., відповідно в силу положень договору відповідач зобов'язаний був 12.02.2009р. повернути вклад та сплатити нараховані відсотки.
Відповідно до ст. 334 Господарського кодексу України банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону.
Банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.
Згідно приписів ст. 340 Господарського кодексу України, депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ст. 1058 Цивільного кодексу України).
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).
Згідно постанови Правління НБУ № 59 від 10.02.2009р. «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку «Надра»прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації, та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 по 10.08.2009р..
Визначення мораторію наведене у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно з яким мораторій це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, тобто до 10.02.2009р..
Таким чином, на зобов'язання банку повернути вклад за договором банківського вкладу (депозиту) № 5470-16 від 22.08.2008р. на загальну суму 1 000 000 грн., яке виникло 12.02.2009 року дія мораторію не поширюється.
Строк виконання зобовязання по поверненню вкладу станом на час вирішення спору є таким, що настав у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення суми вкладу в розмірі 1 000 000 грн. та нарахованих відсотків за період з 01.01.2009р. по 22.01.2009р. в розмірі 10 643, 84 грн. визнаються судом обґрунтованими.
Враховуючи, положення закону які забороняють стягнення на підставі виконавчих документів протягом дії мораторію (ст. 85 Закону «Про банки та банківську діяльність»), а також положення ч. 4 ст. 59 того ж закону згідно з якими рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до цього Закону, суд вважає що вимоги позивача про стягнення суми вкладу та невиплачених відсотків підлягають задоволенню з відстроченням виконання судового рішення до закінчення дії мораторію. Право суду при прийнятті судового рішення відстрочити його виконання передбачене п. 6 ст. 83 ГПК України.
Позиція позивача яка полягає в тому, що мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на вимоги кредиторів, а не на вклади, які розміщені клієнтами банку на їх депозитних рахунках, судом не приймається, оскільки Законом "Про банки та банківську діяльність" (ч. 4 ст. 85) чітко визначені зобов'язання на які не поширюється мораторій, серед яких такі, що виникають у зв'язку з обслуговуванням поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, виплатою заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, зобов'язання банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Повернення суми вкладу за депозитним договором не пов'язане з обслуговуванням поточних операцій здійснюваних тимчасовим адміністратором, та в разі якщо вказане зобов'язання банку не виникло під час здійснення тимчасової адміністрації банку, положення закону щодо поширення мораторію на задоволення вимог кредиторів слід розуміти таким чином, що у відносинах за укладеним договором клієнт банку (вкладник) є кредитором, якому належить право вимоги.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність").
У ст. 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" зазначено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Вказана стаття вміщена законодавцем у главі 9 Закону "Про банки та банківську діяльність" якою врегульовано відносини банку з клієнтами, що відповідно спростовує доводи позивача про те, що клієнт банку (вкладник) не є кредитором банку у відносинах, що склались за договором банківського вкладу. Клієнт банку, яким є позивач, набуває статусу кредитора саме в силу наявності у нього права вимоги та саме в такому розумінні підлягають застосуванню до спірних відносин положення закону що стосуються мораторію.
Щодо стягнення пені, інфляційних збитків, 3 процентів річних за користування коштами, слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторії на задоволення вимог кредиторів.
Вказане свідчить про безпідставність нарахування пені, трьох процентів річних, інфляційних збитків за період з 12.02.2009р., тобто в період дії мораторію, оскільки вказані суми нараховані позивачем саме за невиконання грошового зобов'язання по виплаті вкладу.
Посилання позивача на те, що інфляційні збитки та 3% річних не є мірою відповідальності, а являються платою за користування чужими грошовими коштами спростовується зокрема тим, що можливість здійснення вказаних нарахувань вміщено у статті за назвою «Відповідальність за порушення грошового зобов'язання»(ст. 625 ЦК України) і у главі якою передбачені «Правові наслідки порушення зобовязання. Відповідальність за порушення зобовязання»(глава 51 ЦК України).
Щодо твердження позивача про незаконність постанови Правління НБУ № 59 від 10.02.2009р., відсутність підстав для її застосування через суперечність положень Постанови Цивільному кодексу України та Господарському кодексу України та обов'язковості реєстрації постанови у Міністерстві юстиції України суд відзначає наступне.
Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. № 369 затверджено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, главою 8 розділу 5 якого, встановлені порядок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, та зокрема передбачено, що з метою створення сприятливих умов для покращання та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Відповідно до статті 66 Закону України „Про банки та банківську діяльність»Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі, у формі адміністративного регулювання, зокрема шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.
Рішення Національного банку України щодо призначення тимчасової адміністрації приймається в якості заходів впливу, та є виконавчим документом (ст. 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність").
Таким чином, прийняття постанови № 59 від 10.02.2009р. належить до повноважень Національного банку та не суперечить законодавству.
Нормативно-правовим актом є офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування (наказ Міністерства юстиції про затвердження Порядку "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів" № 34/5 від 12.04.2005 року). Відповідно до п. 3.4 Розділу III цього Порядку та п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 року № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", на державну реєстрацію не подаються акти персонального характеру та/або дії яких вичерпуються одноразовим застосуванням.
Постанова № 59 не є нормативно-правовим актом, який би підлягав реєстрації в Міністерстві юстиції, так як вона не містить норми права та має персоніфікований характер (стосується ВАТ КБ «Надра»). Постанова № 59 від 10.02.2009 року набула чинності та є обов'язковою для виконання ВАТ «КБ «Надра».
Відповідно до положень ст. 79 Закону України "Про банки та банківську діяльність", публікація інформації про призначення тимчасового адміністратора здійснена в газеті "Голос України" за 19 березня 2009 року № 49 (копія залучена до матеріалів справи).
З урахуванням наведеного заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 10 323, 22 грн. та 640, 10 грн., 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 10 116, 61 грн..
Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження в частині заявлених вимог про розірвання договору № 5470-16 від 28.08.2008р..
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема 15, ідент. код 20025456) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Дженералі страхування життя»(04073, м. Київ, Московський проспект 9, р/р 2650777198438 в КРД(ф) ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904, ідент. код 33783296) 1 000 000 грн. (один мільйон гривень) суми вкладу за депозитним договором 5470-16 від 28.08.2008р., 10 643, 84 грн. (десять тисяч шістсот сорок три гривні 84 копійки) невиплачених відсотків та 10 116, 61 грн. (десять тисяч сто шістнадцять гривень 61 копійку) судових витрат, відстрочивши виконання даного судового рішення до 10.08.2009р..
4. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І.Самсін
дата підписання рішення 09.06.2009