донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.03.2014 справа №905/7038/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А.
суддівЗубченко І.В., Татенко В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Тутов Д.С.- за довіреністю № 102 від 11.09.2013р.
від відповідача:Войчук В.А. - за довіреністю б/н від 08.11.2013 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ
на рішення господарського суду Донецької області
від12.11.2013р. (повний текст рішення підписано 13.11.2013р.)
у справі№905/7038/13 (суддя Тоцький С.В.)
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
до Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ
про внесення змін до договору оренди
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.11.2013р. у справі № 905/7038/13 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ Донецької області про внесення змін до договору оренди № 952/2002 від 27.05.2002 року задоволено частково; зобов'язано Підприємство "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ Донецької області з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк внести зміни до договору оренди № 952/2002 від 27.05.2002 року на наступний день після дати проведення (закінчення) оцінки цілісного майнового комплексу або, якщо остання оцінка цілісного майнового комплексу була проведена на менш ніж три роки до моменту подачі позовної заяви, то з моменту набрання чинності рішенням законної сили впродовж 10 днів у наступній редакції: Річна орендна ставка за використання цілісного майнового комплексу встановлюється на рівні 10% від вартості орендованого цілісного майнового комплексу на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 04 жовтня 1995 року № 786" - на наступний день після дати проведення (закінчення) оцінки цілісного майнового комплексу. Відповідні зміні відображаються у розрахунку орендної плати, що є не від'ємною і складовою частиною Договору №952/2002 від 27.05.2002р. Пункт 3.1. Розділу 3 "Орендна плата" до договору №952/2002 від 27.05.2002р. викласти в наступні редакції: Орендна плата визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 04 жовтня 1995 року № 786" - на наступний день після проведення (закінчення) оцінки цілісного майнового комплексу. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2013р. у справі № 905/7038/13 в частині відмови у позові у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на безпідставність відмови у позові, посилаючись на правомірність ініціювання ним внесення змін до договору оренди у зв'язку із зміною Методики розрахунку орендної плати, а також зазначаючи про те, що чинним законодавством не передбачено обов'язкового проведення оцінки орендованого майна для проведення перерахунку орендної плати у зв'язку зі зміною методики її розрахунку
Крім того, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Підприємство "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2013 року у справі № 905/7038/13 в частині задоволення позову з посиланням на не додержання позивачем порядку внесення змін до договору, передбаченому ст. 188 Господарського кодексу України; відсутність норм законодавства, якими встановлена обов'язковість проведення оцінки майна при внесення змін до договору оренди. Крім того, відповідач вказує, що за умовами Методики розрахунку орендної плати зміна орендної плати за існуючими договорами оренди не передбачена. Скаржник також вказує на безпідставність стягнення з останнього на користь позивача витрат по сплаті судового збору, оскільки скаржник є громадською організацією інвалідів, яка звільнена від сплати такого збору.
Позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду - скасувати частково та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги позивача заперечує та просить рішення господарського суду в частині відмови у позові залишити без змін, скасувати рішення в частині задоволення позову, скаргу позивача залишити без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 905/7038/13; розглянувши доводи апеляційних скарг та пояснень на них; заслухавши пояснення представників - учасників судового процесу; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та задоволення апеляційної скарги Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ Донецької області в повному обсязі і часткового скасування рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2013р. у справі № 905/7038/13 з огляду на наступне.
Так, 27.05.2002р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Підприємством "Владіслвава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (орендар) укладений договір оренди №952/2002, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір "Голубок", розміщено за адресою: м. Слов'яногірськ, склад і вартість якого визначено відповідно до наведених у додатках №1, 2, 3 акта оцінки, протоколу інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного за станом на 01.05.2002р. і становить 984053,26грн.
Згідно з п.2.1. договору №952/2002 від 27.05.2002 р. орендар вступає в строкове платне користування і володіння підприємством у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі Підприємства.
Відповідно до умов п.2.3. договору №952/2002 від 27.05.2002 р. передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. №629 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.06.1996р. №683.
За приписами п.3.1. договору №952/2002 від 27.05.2002 р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ 29521,60грн. за рік згідно із розрахунком орендної плати. Орендна плата за квітень (базовий місяць оренди) з урахуванням індексу інфляції складає 2460,13грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2002р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень, червень 2002р.
Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. (п.3.3. договору №952/2002 від 27.05.2002 р.).
Згідно з п. 10.2., 10.3 договору №952/2002 від 27.05.2002 р. умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії останнього, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань. Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін.
Цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 27.05.2002р. по 27.05.2007р. включно (п.10.1. договору №952/2002 від 27.05.2002 р.). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
Факт передачі відповідачеві у строкове платне користування об'єкта оренди підтверджується актом приймання-передачі від 27.05.2002р., підписаним сторонами та скріпленим печатками юридичних осіб.
08.02.2007р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №1 про внесення змін до договору оренди №905/2002 від 27.05.2002р., яким п.3.1. основаного договору викладено в новій редакції та встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої КМУ зі змінами та доповненнями і становить без ПДВ за грудень 2006р. (базовий місяць) - 3070,85грн. згідно з розрахунком орендної плати. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2007р.визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий 2007р. також було внесено зміни до порядку оплати орендної плати та продовжено строк дії договору до 27.05.2017р.
16.09.2008р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №2 про внесення змін до договору оренди №905/2002 від 27.05.2002р., яким викладено п. 3.2. в новій редакції та визначено строк сплати орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Посилаючись на внесення змін до Методики розрахунку орендної плати Постановою КМУ від 14.09.2011р. №961, позивач разом із вимогою №11-06-02-08975 від 24.07.2013р. про внесення змін до договору оренди, направив відповідачу проект додаткового договору №3 до договору, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Відповідач відповіді на вимогу не надав, примірник договору, підписаний повноважним представником та скріплений печаткою юридичної особи позивачеві не повернув.
Враховуючи недосягнення сторонами згоди про внесення змін до договору оренди №905/2002 від 27.05.2002р щодо розміру орендної плати у зв'язку зі зміною методики її розрахунку, позивач звернувся до суду з даним позовом та наполягає на примусовому внесенні змін до договору оренди.
Отже, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту і підстави позову, встановленню у даній справі підлягає наявність у позивача права вимагати змінити договір оренди № 764 від 24.04.2001 р. шляхом укладення запропонованої редакції додаткового договору №3, підстави ухилення відповідачем від укладення такого додаткового договору та відповідність запропонованого позивачем проекту вимогам законодавства.
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Правовідносини сторін у даній справі врегульовано положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Однією з істотних умов договору є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, визначаються Кабінетом Міністрів України (статті 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, яка була чинна на момент укладення договору оренди).
Згідно з ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Пунктом 3 ст. 762 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12 судам у вирішенні спорів про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати необхідно з'ясовувати, чи погоджувалися сторонами при укладенні договору оренди умови щодо перегляду орендної плати, в тому числі з підстави внесення змін до методики розрахунку орендної плати. Відповідний перегляд орендної плати є обґрунтованим, якщо господарський суд встановить факт погодження сторонами при укладенні договору оренди такої підстави перегляду орендної плати, як внесення змін до методики розрахунку орендної плати.
Приймаючи до уваги зміст п.п. 3.4., 10.3 договору оренди № 764 від 24.04.2001 р., правову позицію Верхового суду України, викладену в постанові від 20.08.2013 р. у справі № 5017/781/2012, позивач як орендодавець має право ініціювати, у тому числі і в судовому порядку, перегляд умов договору оренди в частині розміру орендної плати у разі зміни Методики розрахунку орендної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, до якої було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2011р. №961 (далі-Методика розрахунку) під час дії такого договору.
Втім, правомірність ініціювання такого перегляду не може бути обов'язковою умовою для прийняття орендарем або внесенням судом змін до договору оренди, обґрунтованих зміною Методики розрахунку, без надання оцінки умовам відповідного проекту.
Отже, оцінка правомірності ухилення відповідача від підписання додаткового договору та розцінювання дій останнього як порушень потребує дослідження і оцінки запропонованих умов договору враховуючи наявні правовідносини сторін.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року N 961 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786, якою затверджена Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.
Разом з тим, з прийняттям означеної Постанови Кабінету Міністрів України 14.09.2011р. №961 у Методиці розрахунку запроваджено, серед іншого, визначення розміру річної орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств за формулою Опл = (Воз + Внм) х Сор.ц /100, де Воз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Внм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Сор.ц - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, яка в даному випадку збільшилась з 6% до 16%.
Вказані зміни до Методики розрахунку орендної плати за державне майно передбачають застосування визначеної за незалежною оцінкою вартості основних засобів та нематеріальних активів саме для розрахунку орендної плати, який (розрахунок) мав запровадити спірний договір №3.
Між тим, абз. 1 п.2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої Постановою КМУ від 10.08.1995р. №629 (далі - Методика оцінки), передбачає проведення незалежної оцінки для її використання при розрахунку орендної плати. Отже, оскільки спірний договір №3 запроваджує новий розрахунок розміру орендної плати, мають бути використані результати незалежної оцінки, проведеної саме для такого нового розрахунку.
Разом з тим, розмір орендної плати при проведенні розрахунку з метою внесення змін до договору оренди №905/2002 від 27.05.2002р. розраховано на підставі стандартизованої оцінки (акт оцінки станом на 01.05.2002 року, складений на підставі результатів інвентаризації). Доказів проведення незалежної оцінки суду не представлено, протилежного позивачем не доведено.
Твердження скаржників пр те, що законодавство не містить норми, яка вимагає проведення повторної оцінки орендованого майна під час дії договору оренди, апеляційним судом відхиляється, оскільки зумовлено неправильним розумінням змісту абз.1 і 2 п. 1 Методики оцінки, адже оцінка проводиться для її використання при розрахунку розміру орендної плати і здійснення такого розрахунку передує укладанню договору оренди, який його (розрахунок) і запроваджує, тому вказані положення слід розуміти як такі, що передбачають проведення незалежної оцінки з метою використання її даних для розрахунку розміру орендної плати перед запровадженням нового розрахунку.
У даному випадку, проект розрахунку, який мав запровадити спірний договір № 3, повинен був розроблений орендодавцем на дату надсилання відповідної вимоги, викладеної в листі №11-06-02-08975 від 24.07.2013р., проте чинного у розумінні абз. 1 п. 2 Методики оцінки звіту незалежної оцінки на той момент не існувало.
Таким чином, зміст запропонованого спірного договору №3 і передбаченого ним розрахунку розміру орендної плати визначено із застосуванням відомостей, встановлених на підставі даних не передбачених Методикою розрахунку, тому таких, що не можуть бути використані при розрахунку розміру орендної плати.
Намагання розповсюдити дію нового розрахунку розміру орендної плати з 20.09.2011р. на правовідносини сторін, що передували зверненню з вимогою №11-06-02-08975 від 24.07.2013р., не спростовують означених висновків суду, адже за змістом ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України зобов'язань сторін за спірним договором змінюються з моменту набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог.
Більш того, умови спірного договору №3, які змінюють (збільшують) грошові зобов'язання відповідача з внесення орендної плати, що виконані останнім належним чином за період, за який пропонується внести зміни та встановлюють додаткові зобов'язання орендаря з доплати різниці (п.п.2 і 3), взагалі суперечать законодавству, оскільки орендна плата є ціною договору оренди у розумінні ст. 189 Господарського кодексу України, положення розглядуваного проекту в частині зміни орендної плати відносно оплаченого за наявними умовами договору за період, за який позивачем пропонується внести зміни, не відповідають вимогам ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України, адже щодо цього періоду договір оренди є виконаним.
Отже, грошові зобов'язання відповідача зі сплати орендних платежів за період з вересня 2011р. і по жовтень 2013р. є припиненими належним виконанням в розумінні ст.599 Цивільного кодексу України і ч.1 ст.202 Господарського кодексу України та в цій частині є відсутніми. Таким чином, згадувані вище положення спірного договору всупереч ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України спрямовані на зміну припинених грошових зобов'язань орендаря.
Наразі, жодна із приведених позивачем норм матеріального права, а також правова позиція Верховного Суду України у справі № 5017/781/2012 не передбачає встановлення для орендаря обов'язку зі здійснення доплати виконаних зобов'язань у відповідності до чинних на момент оплати умов договору і запровадження такого обов'язку у судовому порядку шляхом задоволення заявленого позову не відповідало б приписам ч.1 ст.19 Конституції України і ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України, у світлі яких оскаржуване рішення місцевого суду є цілком правомірним.
Зважаючи на наведене, хоча орендодавець наділений правом ініціювати зміни умов договору оренди, запропонована ним редакція таких змін за своїм змістом не відповідає і прямо порушує вказані вище норми діючого законодавства, з огляду на що відхилення розглядуваних змін відповідачем не може вважатися порушенням прав позивача і не може мати наслідком задоволення позовних вимог стосовно означеного предмету спору, зміна якого (зміна умов розглядуваного проекту) судом за власною ініціативою не передбачена.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідна вимога №11-06-02-08975 від 24.07.2013р. про внесення зміни до договору №905/2002 від 27.05.2002р отримана відповідачем у липні 2013р., а з відповідним позовом Фонд звернувся до господарського суду у жовтні 2013 року. При цьому, як зазначалося вище, позовні вимоги в частині внесення змін до договору передбачають збільшення розміру орендної плати з 20 вересня 2011р. по жовтень 2013р., однак позивачем жодним чином не доведено відсутність у останнього можливості звернутися з такими змінами та позовом до господарського суду відразу після внесення законодавчих змін до орендних ставок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року N 961.
Втім, наведені обставини не прийнято до уваги судом першої інстанції при вирішенні даного спору, що призвело до прийняття невірного рішення про часткове задоволення позову та зобов'язання сторін внести зміни до договору оренди №905/2002 від 27.05.2002р.
З огляду на наведене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом безпідставно задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Підприємством "Владіслвава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" в частині внесення змін до договору оренди №905/2002 від 27.05.2002р.
Одночасно, при прийнятті рішення у справі №905/7038/13 судом першої строк виконання рішення суду поставлений в залежність від дати оцінки об'єкта оренди, а саме: зобов'язано сторін внести зміни до договору оренди №905/2002 від 27.05.2002р. на наступний день після дати проведення (закінчення) оцінки цілісного майнового комплексу або, якщо остання оцінка цілісного майнового комплексу була проведена на менш ніж три роки до моменту подачі позовної заяви, то з моменту набрання чинності рішенням законної сили впродовж 10 днів.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 84 Господарського кодексу України встановлено, що висновок суду не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатися альтернативно.
Таким чином, визначивши в резолютивній частині рішення від 12.11.2013 р. у справі №905/7038/13 залежність строку його виконання від дати проведення оцінки предмета оренди, судом першої інстанції виконання судового рішення поставлено в залежність від настання певних обставин та строків вчинення дій, що є порушенням норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ - задоволенню, рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2013р. у справі № 905/7038/13 в частині задоволення позову - скасуванню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк покладаються на заявника.
Крім того, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору за п. 19 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання апеляційної скарги Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2013р. у справі № 905/7038/13 в частині зобов'язання Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ Донецької області та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк внести зміни до договору оренди № 952/2002 від 27.05.2002 року - скасувати.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Відмовити у позові Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ Донецької області про зобов'язання внести зміни до договору оренди № 952/2002 від 27.05.2002 року в повному обсязі.»
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. у справі № 905/7038/13 залишити без змін.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк в доход Державного бюджету України 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Краматорськ Донецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 25.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови підписано 28.03.2014р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: І.В. Зубченко
В.М. Татенко