Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" березня 2014 р.Справа № 922/788/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.
розглянувши справу
за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків
до Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - Бєлая І.М., за дов.
відповідача - Шишкін О.Л., за дов.
Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 28 947,79 грн., з яких 24 123,16 грн. - тарифна складова та 4 824,63 грн. - ПДВ 20%; 465,61 грн. - перевищення договірної величини; 708,59 грн. - сума заборгованості за реактивну енергію; 708,86 грн.- пеня, 163,02 грн. - 3% річних та 132,17 грн. - збитки від інфляції.
21.03.2014 року позивач звернувся до суду з заявою про зменшення суми позовних вимог, в зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію у розмірі 18826,14 грн., з яких 15 688,45 грн. - тарифна складова та 3 137,69 грн. - ПДВ 20%; 465,61 грн. - перевищення договірної величини; 466,00 грн. - сума заборгованості за реактивну енергію; 1 093,54 грн.- пеня; 251,00 грн. - 3% річних та 203,99 грн. - збитки від інфляції.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 22 ГПК України, суд приймає заяву позивача про зменшення суми позовних вимог до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи.
Представник відповідача в призначеному судовому засіданні проти заявлених позовних вимог з урахуванням заяви позивача про зменшення суми позовних вимог не заперечував.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.
Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:
05.04.2006 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивач) та Департаментом цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (відповідач) було укладено Договір № 03-6298 про постачання електричної енергії.
Відповідно до Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР та «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Умова договору, а саме п. 2.2.2 передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатка 1 «Договірні величини споживання» та додатка 2 «Порядок розрахунків».
Відповідно до п. 2.3.3 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно з п. 5 додатка 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п. 5 додатка 2 до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.
Позивач виконав свої зобов'язання по договору та здійснив відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі, що також не заперечується відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в свою чергу, заборгованість за період з серпня 2013 року по січень 2014 року за спожиту за договором електричну енергію сплатив лише частково, таким чином, на момент винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить: 15 688,45 грн. - тарифна складова та 3 137,69 грн. - ПДВ 20%.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 466,00 грн. - сума заборгованості за реактивну енергію (де 388,34 грн. - тарифна складова та 77,66 грн. ПДВ 20%). Визначення вартості спожитої реактивної енергії проводиться відповідно до п. п. 2.2.7 Договору згідно з додатком № 4А «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії», та згідно п. 6.33 «Правил користування електричною енергією та Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2013 року Споживачем використана електрична енергія в обсягах, що перевищують договірні величини.
Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною. Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам" від 16 червня 2005 року № 473 (далі "Порядок") встановлено порядок визначення граничних величин споживання електричної енергії та потужності для споживачів, а саме: п. 7 передбачає - енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).
Відповідно до абзацу 6 п. 4.2 «Правил» та п. 5.1 Договору між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії (Додаток №1).
Пунктом 4.4 «Правил» та п. 5.2 Договору від 05.04.2006 р. передбачено, що Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.
В жовтні 2013 року відповідно до Додатку № 1 встановлено договірну величину у розмірі 7000 кВт/год. Згідно звіту за жовтень 2013 р. відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 7117 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 117 кВт/год. Відповідно до вимог п. 6.14 «Правил» позивачем складене повідомлення № 11354 від 1.11.2013р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії по підсумкам розрахункового періоду за жовтень 2013р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 717 кВт/год, вартість якої складає 120,79 грн.
В грудні 2013 року відповідно до Додатку № 1 встановлено договірну величину у розмірі 9000 кВт/год. Згідно звіту за грудень 2013 р. відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 9334 кВт/год. Відповідно до вимог п. 6.14 «Правил» позивачем складене повідомлення № 14174 від 10.01.2014р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії по підсумкам розрахункового періоду за грудень 2013р., яким до відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 334 кВт/год, вартість якої складає 344,82 грн.
Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за спожиту електричну енергію не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість за електричну енергію у розмірі 18826,14 грн., з яких 15 688,45 грн. - тарифна складова та 3 137,69 грн. - ПДВ 20%; 465,61 грн. - перевищення договірної величини; 466,00 грн. - сума заборгованості за реактивну енергію (де 388,34 грн. - тарифна складова та 77,66 грн. ПДВ 20%), суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.2.1 укладеного між сторонами договору, в якому зазначено, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 093,54 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 251,00 грн. 3% річних та 203,99 грн. інфляційних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-
Позов задовольнити.
Стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, вул. Салтівське шосе, 73, код ЄДРПОУ 23000066) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149; код ЄДРПОУ 00131954; на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823) заборгованість за електричну енергію у розмірі 18 826,14 грн., з яких 15 688,45 грн. - тарифна складова та 3 137,69 грн. - ПДВ 20%; 465,61 грн. - перевищення договірної величини.
Стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, вул. Салтівське шосе, 73, код ЄДРПОУ 23000066) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149; код ЄДРПОУ 00131954; на п/р 26003010050912, в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) 466,00 грн. - сума заборгованості за реактивну енергію (де 388,34 грн. - тарифна складова та 77,66 грн. ПДВ 20%), 3% річних в розмірі 251,00 грн., індекс інфляції в розмірі 203,99 грн., пеня в розмірі 1093,54 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Повне рішення складено 31.03.2014 р.
Суддя С.А. Прохоров
справа №922/788/14