Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" квітня 2014 р.Справа № 922/5334/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Вознюк С.В.
розглянувши справу
за позовом "Харківський економіко-правовий університет" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків
до Харківського Національного університету внутрішніх справ, м. Харків
про стягнення 166 732,35грн.
за участю представників сторін:
позивача - Щербінін О.Є., дов. № 01-26/109 від 13.02.13р.;
відповідача - Староста В.І. дов. № 7/148 від 13.03.14р.
Позивач після уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 166 732,35грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зберігає в себе без достатньої правової підстави майно позивача, вартість якого є предметом позову.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на недоведеність позивачем факту передачі спірного майна відповідачу та надав заяву про застовування строків позовної давності.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
16.07.04р. між Харківським Національним університетом внутрішніх справ (відповідач) та "Харківський економіко-правовий університет" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків (позивач) було укладено договір про надання освітніх послуг (далі договір), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався забезпечити надання освітніх послуг студентам Харківського Національного університету внутрішніх справ МВС України за узгодженими сторонами наскрізними навчальними планами та програмами, відповідно до вимог Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту" та інших нормативно-правових актів в галузі освіти.
За умовами договору, зокрема пп. "б" п.2.4, позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати студентів матеріально-технічною базою, а саме: лабораторіями, полігонами, обладнанням, устаткуванням та приміщеннями, необхідними для виконання навчальних програм, тощо.
На виконання цієї умови договору позивач передав відповідачу спірне майно.
01.01.06р. даний договір між позивачем та відповідачем розірвано.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що після розірвання договору відповідач безпідставно утримує передане йому за договором майно, тому просить суд стягнути з відповідача вартість цього майна, як безпідставно набутого в розмірі 166 732,35грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на акт звірки наявності товарно-матеріальних цінностей (майна) від 01.01.11р., який, на думку позивача, засвідчує факт передання та знаходження спірного майна у відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
В силу ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Отже зобов'язання за даними нормами виникають у разі набуття майна особою за рахунок іншої з відсутністю для цього підстав, встановлених законом або договором.
Позивач суду не довів факт безпідставного набуття відповідачем спірного майна.
Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували факт передачі спірного майна позивачем та отримання його відповідачем, та, відповідно, доказів того, що передане відповідачу майно не було повернуто.
Акт звірки наявності товарно-матеріальних цінностей (майна) від 01.01.11р. (а.с. 9), на який посилається позивач, сам по собі не свідчить про факт безпідставного набуття відповідачем спірного майна, як помилково вважає позивач, оскільки цим актом лише зафіксовано факт знаходження певного майна на балансі Харківського Національного університету внутрішніх справ МВС України.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що позивачем не доведено факту вибуття з його володіння спірного майна та набуття його відповідачем, тобто допущення відповідачем порушень права власності позивача на спірне майно, які були б пов'язані із позбавленням володіння, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Оскільки судом встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, тому підстав для застосування строків позовної давності не має.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору при відмові в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 04.04.2014 р.
Суддя Т.А. Лавренюк