"24" березня 2014 р.Справа № 916/233/14
За позовом: публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОКОЗАВОД"
про зобов'язання укласти додаткову угоду
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Лакіза А.В., довіреність №13-07а від 23.08.2013р.,
Шершньов В.П. довіреність №09/05 від 08.05.2013р.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалися перерви з 10.02.2014р. до 14 год.00 хв. 17.02.2014р., з 17.02.2014р. до 10 год. 40 хв. 11.03.2014р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОКОЗАВОД" в якому просить суд зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "МОЛОКОЗАВОД" укласти з позивачем додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії в редакції позивача.
Ухвалою господарського суду від 27.01.2014р. позовну заяву (вх.№202/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 24.03.2014р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Представники відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№3671/14 від 11.02.2014р.).
В процесі розгляду справи представниками сторін були надані додаткові докази, які судом були оглянуті у судових засіданнях та долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив:
01 серпня 2007 р. між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "МОЛОКОЗАВОД" (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №АР52, згідно умов п.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між Постачальником та Споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до Договору.
У відповідності до п.2.3.3. Договору оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
Пунктом 7.1. Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником розрахунково згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків".
Пункт 2 додатку "Порядок розрахунків" до вищенаведеного договору сторонами погоджено, що споживач здійснює оплату за електроенергію самостійно плановими платежами в наступні терміни: до 10 числа розрахункового місяця - 30%; до 20 числа розрахункового місяця - 30%; до останнього числа розрахункового місяця - 40% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії та потужності", або вартості величини очікуваного споживання при значному відхиленні споживання електроенергії в розрахунковому періоді. Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються Споживачем самостійно на протязі 10 операційних днів з дня отримання рахунку.
Як встановлено з матеріалів справи відповідач орендує майновий комплекс розміщений за адресою: Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, пров. Заводський, 18 на підставі договору оренди №5 від 30.12.2012 р., що укладений з приватним акціонерним товариством "Арцизький Маслозавод".
Відповідно до положень пункту 6.6 правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. №28, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Частиною ж 4 пункту 6.6 правил передбачено, що споживачі, які користуються об'єктами (енергоустановками) на підставі договорів оренди, здійснюють повну попередню оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.
Таким чином, на думку позивача, ТОВ "МОЛОКОЗАВОД" має статус орендаря об'єкту та з врахування п. 6.6 правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. №28 - має проводити повну попередню оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період за договором про постачання електричної енергії №52 від 01.08.2007р.
З приводу приведення договірних відносин у відповідність до правил користування електричною енергією позивач 08.07.2013р. листом (вих.№00846-35/02-25) направив пропозицію відповідачу про необхідність приведення договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків за спожиту електричну енергію у відповідність до правил користування електричною енергію, надавши при цьому додаткову угоду та додаток №5 у новій редакції, запропонованій позивачем.
Однак, відповідач, листом від 16.07.2013р. (вих.№69-13) відхилив пропозицію позивача, однак зазначив про необхідність розгляду цієї пропозиції у вересні 2013р.
При цьому, як зазначає позивач, ані в вересні, ані в жовтні, ані грудні 2013р. відповідач так і не розглянув пропозицію позивача щодо внесення змін до договору про постачання електричної енергії №52 від 01.08.2007 р. в частині порядку розрахунків, як то передбачено правилами користування електричною енергією (п. 6.6).
Враховуючи те, що ТОВ "МОЛОКОЗАВОД" належним чином не виконав судове рішення від 12.08.2013 р. у справі №916/1381/13 прийняте господарським судом Одеської області, яким зобов'язано останнього встановити локальне устаткування збору та обробки даних (ЛОЗОД), ігнорує приведення договірних відносин щодо порядку проведення оплати за електроенергію у відповідність правилам користування електричною енергією, позивач скориставшись правом передбаченим п.9.4 Договору про постачання електричної енергії №52 від 01.08.2007 р. за місяць до закінчення терміну дії договору звернувся до відповідача з листом №01566-35/02-21 від 29.11.2013р. про припинення дії договору про постачання електричної енергії №52 від 01.08.2007р. та зазначив про необхідність укладання нового договору про постачання електричної енергії, який би відповідав вимогам правил користування електричною енергією.
Відповідач, звернувся до позивача з листом від 03.01.2014р. (вих.№03/01-3) відповідно до якого повідомив про підписання додаткової угоди від 31.12.2013р. з протоколом узгодження розбіжностей від 31.12.2013р.
Отже, з врахуванням вищенаведених обставин позивач вважає, що редакція додаткової угоди, що запропонована відповідачем суперечить чинному Законодавству України, що й зумовило в свою чергу звернення публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" до господарського суду Одеської області із даним позовом, за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази які мають значення для справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суд у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Крім того, ст.641 ЦК України передбачає, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України, Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.
З матеріалів справи, а саме із тексту договору оренди земельної ділянки вбачається, що сторони досягли згоди по всім істотним умовам договору та п.12.1. Договору визначили, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін, або у разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору - у судовому порядку.
Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.
За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлено наступне:
1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, існування одночасно умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.
Першою умовою - визначено те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору.
Другою умовою - є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги.
Третя умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором.
Слід зазначити, що поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконання договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося.
Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути довго триваючою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.
Четвертою умовою - є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
При цьому, вимагаючи зміни договору на підставі приписів ст.652 ЦК України, саме позивач, з урахуванням положень ст.33 ГПК України щодо обов'язку доказування, повинен довести наявність одночасно чотирьох умов, встановлених зазначеною статтею.
Частинами 5 та 7 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
За приписами ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Стаття 276 Господарського кодексу України визначає, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень. Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.
Пункт 6.6. Правил користування електричною енергією визначає, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію. Підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії. За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії зазначені підприємства, установи та організації можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.
Споживачі, які користуються об'єктами (електроустановками) на підставі договорів оренди, здійснюють повну попередню оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період. Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.
Пунктом 2.18. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р., вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.
Враховуючи вищенаведене, суд проаналізувавши норми чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини сторін, необхідність приведення договору про постачання електричної енергії №АР52 від 01.08.2007р. до Правил користування електричною енергією, що тягне за собою необхідність внесення змін до договору про постачання електричної енергії №АР52 від 01.08.2007р. шляхом підписання додаткової угод у редакції запропонованій позивачем дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд задовольняє заявлені публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" позовні щодо зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "МОЛОКОЗАВОД" укласти з позивачем додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії в редакції позивача
При цьому суд зазначає, що недоречними є позовні вимоги позивача щодо зобов'язаня товариство з обмеженою відповідальність "МОЛОКОЗАВОД" укласти додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 52від 01.08.2007р. в редакції публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" на умовах пункту 4 додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №52 від 01.08.2007 р., а саме: "Додаткова угода укладається на період дії договору та вступає в силу з моменту підписання її сторонами", оскільки ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 218,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" - задовольнити частково.
2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальність "МОЛОКОЗАВОД" (68400, Одеська область, Арцизький район, м. Аргіиз, пров. Заводський, 18, код ЄДРЮОФОП 31292740) укласти додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 52 від 01.08.2007р. в редакції публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б, код ЄДРЮОФОП 00131713) на умовах пункту 1 додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №52 від 01.08.2007 р., а саме:
"Споживач до 1 числа місяця, що передує розрахунковому здійснює оплату за електроенергію самостійно авансовим платежем 100 % вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", або вартості величини очікуваного споживання при значному відхиленні споживання електроенергії в розрахунковому періоді. Розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання електричної енергії, визначених на поточний розрахунковий період.
Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюється споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку".
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МОКОЗАВОД" (68400, Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, пров. Заводський, 18 код ЄДРЮОФОП 31292740) на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б, код ЄДРЮОФОП 00131713) судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України
Повний текст рішення складено 31.03.2014р.
Суддя Цісельський О.В.