01.04.2014 р. Справа № 914/752/14
за позовом: Державного підприємства "Львівський державний інститут проектування комунального будівництва "Львівдіпрокомунбуд", м. Львів
до відповідача: Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів
про: стягнення заборгованості в сумі 27 845,35 грн.
Суддя Деркач Ю.Б.
Представники:
Від позивача: Маргаль Н.Б. - заст. директора (Довіреність №03/89 )
Від відповідача: не з'явився
Права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні 01.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається справа за позовом Державного підприємства "Державного проектного інституту проектування комунального будівництва "Львівдіпрокомунбуд", м. Львів до відповідача: Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 27 845,35 гривень.
Ухвалою суду від 06.03.2014року за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.04.2014 року
У судовому засіданні 01.04.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання 01.04.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Дане клопотання судом відхиляється, оскільки відповідачем до вказаного клопотання не додано жодних доказів поважності причин незабезпечення явки у судове засідання повноважного представника.
Відповідно до п.п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Згідно із договором № 4851 на виконання проектних-вишукувальних робіт від 23.09.2011р., укладеного між відповідачем та позивачем, відповідно до умов п.п.1.1., 1.2 якого позивач зобов'язувався за завданням відповідача виконати проект «Будівництво світлофорного об'єкту на примиканні вулиці Зубрівської до вулиці Зеленої», а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.
Згідно із умовами п. 2.1. Договору, вартість проектних робіт становить 26 095,00грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 4349,17 грн.).
На виконання умов договору, позивачем передано проектну продукцію відповідачу, що підтверджується актом здачі-приймання від 10.10.2011р. та накладною №24 від 10.10.2011 року, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Згідно п.2.2 та п. 5.4 основного договору № 4851 замовник взяв на себе зобов'язання провести оплату за виконані проектні роботи не пізніше 15 календарних днів після прийняття замовником виконаних робіт та підписання акту здачі-приймання проектної продукції.
Проте, відповідач своїх зобов'язань по вказаному договору не виконав, не оплатив виконані роботи, в результаті у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за виконані роботи в розмірі 26 095,00 грн.
Позивач звернувся на адресу відповідача із листом-вимогою №04/40від 05.02.2014р. про сплату заборгованості. Однак, вказаний лист-вимога залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, відповідно до вимог ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт.
Підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт (п. 3 ч. 1 ст. 890 Цивільного кодексу України).
В процесі розгляду справи суд встановив, що позивачем було виконано проектні роботи та передано проектну продукцію відповідачу, що підтверджується актом здачі-приймання від 10.10.2011р. та накладною №24 від 10.10.2011 року, які підписані сторонами та скріплені їх печатками. Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Як вже зазначалося, позивачем направлявся на адресу відповідача лист-вимога № 04/40 від 05.02.2014р. про сплату заборгованості, який залишений останнім без відповіді та задоволення.
Відтак, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 4851 на виконання проектних-вишукувальних робіт від 23.09.2011р. Заперечень щодо належного, якісного, своєчасного виконання робіт відповідач суду не надав.
Пунктами 2.2 та 5.4 договору № 4851 відповідач (замовник) зобов'язався провести оплату за виконані проектні роботи не пізніше 15 календарних днів після прийняття замовником виконаних робіт та підписання акту здачі-приймання проектної продукції, тобто не пізніше 26.10.2011 року.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання договору № 4851 передбачені за п.2.2 та п. 5.4, позивач просив суд стягнути з відповідача 1750,35 грн. трьох процентів річних з простроченої суми грошового зобов'язання за період з 01.12.2011р. по 26.02.2014р.
Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення 1750,35 грн. трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1 750,35 грн. підлягають задоволенню.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.
Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись вимогами ст. 174 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради (79044, м. Львів, вул. Горбачевського, 10, ідентифікаційний код 04056049) на користь Державного підприємства "Львівський інститут проектування комунального будівництва "Львівдіпрокомунбуд" (79005, м. Львів, вул. Ак. Богомольця, 9, ідентифікаційний код 03329054) 26 095,00 грн. основного боргу, 1 750,35 грн. трьох відсотків річних та 1827,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.04.2014р.
Суддя Деркач Ю.Б.