31.03.2014 р. Справа № 914/717/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпекс", м. Донецьк
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Трускавець Львівської області
про стягнення 73 990, 14 грн.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Альховській І.Б.
Представники:
від позивача: Бондаренко І.М. - представник
від відповідача: не з'явився
Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.
Розгядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 73 990, 14 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2014 р.
Розгляд справи відкладався з підстав, визначених у відповідних ухвалах суду.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях наданих в судових засіданнях.
Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в судові засідання не забезпечив, хоча був 07.03.2014 р. належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (надалі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (надалі - відповідач) про стягнення 73 990, 14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 23.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (покупець), від імені якого діяв директор філії Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" Молочний комплекс "Карпатські луки", було укладено договір № 160 (надалі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а останній зобов'язався приймати продукцію та здійснювати її оплату в термін та на умовах, визначених договором.
На виконання умов договору позивачем поставлено філії Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" Молочний комплекс "Карпатські луки" продукцію на загальну суму 126 261, 40 грн.
Факт отримання філією Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" Молочний комплекс "Карпатські луки" товару підтверджується видатковими накладними від 23.09.2013 р. № 4800 на суму 5 764, 00 грн., від 01.10.2013 р. № 4970 на суму 75 000, 00 грн., від 21.10.2013 р. № 5327 на суму 23 400, 00 грн., від 28.10.2013 р. № 5467 на суму 22 097, 40 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору, покупець здійснює розрахунок за товар протягом тридцяти календарних днів з моменту одержання партії товару згідно накладних.
Як вказує у позовній заяві позивач, покупець здійснив часткову оплату за отриману продукцію в сумі 55 764, 00 грн.
З огляду на те, що покупець грошові зобов'язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, 22.01.2014 р. позивач звернувся до ТзОВ "МІК" з претензією про сплату 70 497, 40 грн. заборгованості, однак, вказана претензія залишена відповідачем без належного задоволення, тому позивач просить стягнути з відповідача 70 497, 40 грн. основного боргу.
Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, згідно з п.5.3 договору у розмірі 2 308, 93 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 650, 98 грн. і 3 % річних в розмірі 532, 83 грн.
Судом встановлено, що отримувачем товару була філія Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" Молочний комплекс "Карпатські луки".
Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Ухвалою про порушення провадження від 05.03.2014 р. у справі № 914/139/14 зазначено, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів, що підтверджують повноваження відокремленого підрозділу - філії Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" Молочний комплекс "Карпатські луки" здійснювати повноваження в господарському суді від імені юридичної особи - ТзОВ "МІК". Тому, зважаючи на відсутність вказаних доказів, судом на час розгляду справи належним відповідачем визнано ТзОВ "МІК".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступних мотивів.
Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, згідно умов договору від 23.09.2013 року № 160, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 126 261, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними від 23.09.2013 р. № 4800, від 01.10.2013 р. № 4970, від 21.10.2013 р. № 5327, від 28.10.2013 р. № 5467 , копії яких долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.3. договору, передбачено, що покупець здійснює розрахунок за товар протягом тридцяти календарних днів з моменту одержання партії товару згідно накладних.
Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" свої зобов'язання згідно договору належним чином не виконало, оплати за отриманий товар в повному розмірі не здійснило, оплативши лише суму в розмірі 55 764, 00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 70 497, 40 грн.
Згідно відмітки штемпеля на поштовому конверті позовна заява направлена до суду 14.02.2014 р., однак як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, що підписаний позивачем, відповідачем 24.01.2014 р. здійснено часткову оплату основного боргу в розмірі 10 000, 00 грн. Проте, при визначені розміру основної заборгованості позивачем вказана сума оплати не врахована.
Тому суд прийшов до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення 10 000, 00 грн. основного боргу слід відмовити за безпідставністю. Таким чином, сума основної заборгованості становить 60 497, 40 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 532, 83 грн. та інфляційних в розмірі 650, 98 грн., суд зазначає наступне.
Позивачем при розрахунку 3 % річних за період з 28.11.2013 р. по 11.02.20104 р. не враховано, що частина боргу в розмірі 10 000, 00 грн. була оплачена відповідачем 24.01.2014 р., тому задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 518, 03 грн.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 650, 98 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Крім того, позивачем на підставі п. 5.3. договору нарахована пеня за період з 28.11.2013 р. по 11.02.20104 р. в розмірі 2 308, 93 грн., однак, при її розрахунку позивачем не враховано, що частина боргу в розмірі 10 000, 00 грн. була оплачена відповідачем 24.01.2014 р., таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 2 244, 81 грн.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не забезпечено явки повноважного представника в судове засідання, не подано доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення в сумі 63 911, 22 грн.
Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на нього пропорційно до задоволених вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (82200, м. Трускавець Львівської області, вул. Стебницька, 73, код ЄДРПОУ 19096149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (83049, м. Донецьк, вул. Лебединського, 7а; код ЄДРПОУ 31770903) суму у розмірі 65 489, 38 грн. з них:
- 60 497, 40 грн. - основного боргу;
- 2 244, 81 грн. - пені;
- 650, 98 грн. - втрат пов'язаних з інфляцією;
- 518, 03 грн. - 3% річних;
- 1 578, 16 грн. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 03.04.2014 року.
Суддя Манюк П.Т.