Копія
Справа № 822/4826/13-а
19 березня 2014 року 09:40м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг платника податку-фізичної особи у розмірі 632,70 грн..
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду заяву, відповідно якій, позовні вимоги підтримує та просить задоволити у повному обсязі, розгляд справи проводити за відсутності представника Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення.
Відповідач двічі без поважних причин не з'явився у судове засідання, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином - ухвала про відкриття провадження у справі на 11.03.2014 р. та судова повістка на 19.03.2014 р. надсилалась відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення за адресою реєстрації та відповідно вручені під розписку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення кореспонденції. Про причини неявки суду повідомлено не було, заяв, клопотань, доказів сплати наявного податкового боргу від відповідача на адресу суду не надходило.
Частина 2 ст. 128 КАС України вказує, що неприбуття в судове засідання без поважних причин сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання по даній справі не проводиться, а із врахуванням положень ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за такої явки.
Дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та перебуває на обліку в Старокостянтиніському відділенні Красилівської ОДПІ.
Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. №727/98, відповідач обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за видом діяльності, про що подав заяву №110922 від 20.04.2012 р..
Згідно вказаних у заяві видів діяльності, відповідач у відповідності до п. 291.4 ст. 291 Податково Кодексу України, відповідач належить до другої групи платників податків.
Відповідно вказаній нормі, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Відповідачем у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 13.01.2012 р. місцем здійснення господарської діяльності зазначено с. Попівці, вул. Дзержинського, 4 Старокостянтинівського району.
Тому, п. 293.7 ст. 293 Податкового Кодексу України, у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку. Нормами статті 29 Податкового Кодексу України визначено встановлено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
П. п. 295.1-295.2 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Виходячи із викладених норм законодавства, позивачем відповідачу було нараховано авансовий внесок в розмірі 107,30 грн., проте, свої зобов'язання як платника єдиного податку відповідач не виконав. про що свідчить його заборгованість до бюджету, яка станом на 05.12.2013 р. становить 632,70 грн., яка складається з основного боргу.
Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов'язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати загальнодержавні та місцеві податки і збори до державних та місцевих бюджетів.
Відповідно до ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В силу п.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 20.1.18. ст. 20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Кодексу, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
В силу ч. 95.3. ст. 95 Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 158, 159, 162, 257 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задоволити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 632 (шістсот тридцять дві) грн. 70 коп..
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя
"Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк