27 березня 2014 року 810/1129/14
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Роздобудько Я.В., за участю відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
УПФ України у Іанківському районі Київської області звернулося до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за страховими внесками у розмірі 1744,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не сплачено сум страхових внесків за період липень-грудень 2010 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1744,80 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та просив позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи - підприємця Іванківською районною державною адміністрацією Київської області.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 р. (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 ст. 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.
Відповідно до п.5 ст. 14 Закону страхувальниками також є застраховані особи, зазначені у п.3 ст. 11 Закону: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як платник в Управлінні Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області, у зв'язку з чим відповідач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що 03.10.2013 р. позивачем складено вимогу № Ф-26 У, з якої вбачається, що загальна сума боргу платника страхових внесків становить 1744,80 грн.
Позивач, у зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 1744,80 грн., звернувся до суду.
Так, ФОП ОСОБА_1 надіслано вимогу від 03.10.2013 р. № Ф-26 У, яку відповідач отримав 08.10.2013 р., що підтверджується підписом відповідача на поштовому повідомленні.
Судом встановлено, що дійсно Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49 - 51, ст. 376) викладено в такій редакції: "4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 р. № 2461-VI набрав чинності 17.07.2010 р.
Однак, судом встановлено, що відповідно до п.2.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 р. № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за № 1136/17152 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), ФО - СПД, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
З вищевказаного Порядку вбачається, що фізичні особи - підприємці подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом, та відповідно базовим звітним періодом для сплати суми страхового внеску до Пенсійного фонду України для них є також календарний рік.
Таким чином, додаткові суми страхових внесків до Пенсійного фонду України за 2010 рік відповідач мав сплатити до 20 квітня 2011 року, тобто на день формування вимоги у відповідача був відсутній як борг так і обов'язок щодо декларування внесків за липень-грудень 2010 року.
Отже, зазначена вимога УПФ у Іванківському районі Київської області від 3 жовтня 2013 року № Ф-26 У року є передчасною та прийнятою стосовно неіснуючого на момент її прийняття боргу.
Судом також встановлено, що позивачем не дотримано порядок донарахування сум страхових внесків.
Так, відповідно до п.5.9 Інструкції обчислення страхових внесків органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.
Відповідно до п.8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.
У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що органи Пенсійного фонду мають донараховувати суми страхових внесків на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, якими встановлено порушення щодо повноти та своєчасності сплати страхових внесків.
Суд зауважує, що порушення, встановлені перевіркою та відображені в акті перевірки, є підставою для надіслання страхувальнику вимоги про сплату недоїмки.
Судом встановлено, що УПФУ у Іванківському районі Київської області перевірка правильності нарахування та сплати відповідачем страхових внесків не проводилася, донарахування сум страхових внесків у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Отже, позивачем в порушення п.8.2 Інструкції вимоги про сплату недоїмки надіслані без проведення перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків та без донарахування у встановленому законом порядку сум страхових внесків.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що надіслання повідомлень - розрахунків про донарахування страхових внесків законом не передбачено, отже, повідомлення -розрахунки, надіслані відповідачеві, не є належним способом донарахування страхових внесків.
Таким чином, враховуючи, що вимога УПФУ в Іванківському районі Київської області від 3 жовтня 2013 року № Ф-26 У є передчасною, приймаючи до уваги, що позивачем після настання обв'язку у відповідача щодо декларування внесків за 2010 рік та сплати додаткових сум страхових внесків до органу Пенсійного фонду України перевірка правильності нарахування та сплати страхових внесків та донарахування у встановленому законом порядку сум страхових внесків не проводилася, у позивача відсутні законодавчо встановлені підстави для стягнення суми заборгованості зі страхових внесків у розмірі 1744,80 грн.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 69,70,71,94,112,113,136,158-163,167 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В. Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 березня 2014 р.