01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.06.2009 № 26/110
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Скрипка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-97"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.04.2008
у справі № 26/110 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Алькона"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-97"
про стягнення 13 461,50 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Войтович М.М. -дов. №150 від 08.08.2008
від відповідача Яблонський В.С. - дов. №3 від 24.04.2008 (був присутній 13.05.09)
Відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Алькона” (надалі -позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-97” (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 13 461,50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.04.2008 у справі № 26/110 позов задоволений; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-97” на користь Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Алькона” 13 461,50 грн. страхового відшкодування, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, оскільки відповідно до акту № 041-259/05 від 30.09.2005 позивачем (як страховиком) було виплачено страхове відшкодування у розмірі 13 461,50 грн., тому відповідно до ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а на відповідача згідно ст.1172 ЦК України покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфа-97” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 13.06.2008, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.04.2008 у справі № 26/110 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом винесено з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому зазначене рішення підлягає скасуванню. Крім того, на думку апелянта, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що пошкодження, вказані в акті автотоварознавчої експертизи, були завдані саме під час дорожньо-транспортної пригоди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 у справі №26/110 апеляційну скаргу ТОВ „Альфа-97” було задоволено та рішення Господарського суду м. Києва від 24.04.2008 скасовано.
Постановою Вищого господарського суду від 11.02.2009 у справі № 26/110 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення місцевого господарського суду, у порядку, визначеному ст.103 ГПК України, позов не вирішив, а відтак, апеляційну скаргу не розглянув.
Ухвалою Київського апеляційного суду № 26/110 від 24.03.2009 була здійснена заміна позивача у справі (ВАТ „Страхова компанія „Алькона”) його правонаступником - ВАТ „ХДІ страхування”
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва - без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.05.2009 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні 13.05.2009 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 02.06.2009.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2005 року на бульварі Чоколовський у м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля Volkswagen (д.н. АА 5761 АЕ) під керуванням водія Харько Євгена Павловича, та автомобіля Honda CR V (д.н. 095-05 КТ) під керуванням водія Степаненка Олега Володимировича.
Внаслідок ДТП автомобілю Honda CR V (д.н. 095-05 КТ) були завдані механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Солом'янського РУ ГУ МВС України у м.Києві від 09.09.2005 (а.с.7) та довідкою інспектора ДПС ВДАІ Солом'янського РУ ГУ МВС України у м.Києві (а.с.8).
Автомобіль Volkswagen (д.н. АА 5761 АЕ) на момент ДТП належав на праві власності ТОВ „Альфа-97”, а Харько Євген Павлович працював в ТОВ „Альфа-97” заступником директора, що підтверджується випискою з його трудової книжки (а.с.18).
Автомобіль Honda CR V (д.н. 095-05 КТ) на момент ДТП належав на праві власності Моісеєвій Інні Євгенівні та був застрахований у ВАТ „Страхова компанія „Алькона” згідно договору страхування № 002029 від 01.04.2005 (а.с.15), за умовами якого страхування було здійснено без врахування зносу деталей.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва № 3-13262 від 26.09.2005 (а.с.6) водій автомобіля Volkswagen (д.н. АА 5761 АЕ) Харько Є.П. був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП україни.
Згідно акту спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 0509 (2) від 06.09.2005 (а.с.9) розмір відновлюваного ремонту автомобіля Honda CR V (д.н. 095-05 КТ) без врахування зносу деталей складає 14 061,50 грн. (дослідження по п.1.4; додаток № 2 до акту - калькуляція (а.с.12)).
Згідно акту про пошкодження транспортного засобу № 041-259/05 від 30.09.2005 (а.с.4), складеного ВАТ „Страхова компанія „Алькона” (як страховиком) та власником автомобіля Honda CR V (д.н. 095-05 КТ) Моісеєвою І.Є. (як страхувальником), розмір страхового відшкодування, яке підлягає сплаті страхувальнику (за вирахуванням франшизи 0,5%), складає 13 461,50 грн. (14 061,50 грн. - 600,00 грн.)
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору страхування № 002029 від 01.04.2005 сплачено Моїсеєєвій І.Є. страхове відшкодування у розмірі 13 461,50 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 05.10.2005 (а.с.14).
19.05.2006 між ВАТ „Страхова компанія „Алькона” та Харько Євгеном Павловичем був укладений договір № 041-4/06 (а.с.70) про порядок погашення регресних вимог, у відповідності до якого ними було погоджено порядок та розмір страхового відшкодування (та від виконання якого сторони відмовились згідно додаткового договору від 22.04.2009).
Оскільки Харько Є.П. договір № 041-4/06 від 19.05.2006 виконано не було та не внесено кошти в розмірі 13 461,50 грн. на рахунок позивача, останнім було направлено на адресу відповідача (власника автомобіля Volkswagen (д.н. АА 5761 АЕ)) претензію № 190 від 22.03.2007 щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, яка залишена без відповіді та задоволення.
Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 461,50 грн. є підставними, обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про те, що акт спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 0509(2) від 06.09.2005 та калькуляція вартості відновлюваного ремонту складені без повідомлення про це власника автомобіля, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Згідно з п.1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) вимоги цієї Методики є обов'язковими під час проведення товарознавчих досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки ДТЗ у випадках, передбачених законодавством України або угодами суб'єктів цивільно-правових відносин.
У разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду ДТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження врученням відповідного виклику під розписку особи, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку (п. 5.2 Методики).
Таким чином, вищевказаною Методикою не передбачено обов'язкової участі всіх учасників ДТП при проведенні оцінки матеріальної шкоди, завданої пошкодженому транспортному засобу.
Крім того, матеріалами справи підтверджуються, що при складанні дефектної відомості огляду транспортного засобу (додаток № 1 до акту № 0509(2)) був присутній Харько Є.П., з вини якого була спричинена матеріальна шкода автомобілю Honda CR V (д.н. 095-05 КТ) та який на той час працював заступником директора ТОВ „Альфа-97”.
Таким чином, усі доводи апелянта нормативно і документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.04.2008 у справі № 26/110 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-97” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.04.2008 у справі № 26/110 за позовом Відкритого акціонерного товариства „ХДІ страхування” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-97” - без змін.
2. Матеріали справи № 26/110 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Скрипка І.М.