01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"07" квітня 2009 р. Справа № 5/051-09
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД», м. Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж», м. Біла Церква
про
стягнення 54639,27 грн.
за участю представників:
позивача:
Шароградська Л.В. -дов. від 01.01.2009р.
відповідача:
не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»(далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж»(далі -відповідач) про стягнення 54639,27 грн., з яких 12379 грн. основного боргу, 923,23 грн. пені, 41222,07 грн. збитків та 114,97 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію господарського суду Київської області подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання директора товариства.
Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином директор ТОВ «Будмонтаж»не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі укладено договір на надання послуг по подачі бетону на відстань від 23.01.2008р. № 032/У-033-08 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - виконавець зобов'язався надати відповідачу - замовнику в установленому договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу «МЕСВО»на умовах згідно договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані позивачем послуги в строки та на умовах, передбачених договором. Надання послуг включає в себе знаходження на об'єкті, вказаному відповідачем, бетононасосу позивача в режимі очікування (тобто без подачі бетону на відстань) або в режимі роботи в узгоджений сторонами час (розділ І договору).
Згідно п. 2.9.2 договору розрахунок за фактично надані послуги відповідач проводить на протязі чотирьох днів після підписання Акту передачі приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін після надання послуг у відповідності з даним договором. В разі прострочення відповідачем строку підписання Акту передачі -приймання наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником в безспірному порядку і відповідач зобов'язаний розрахуватись з відповідачем на протязі п'яти днів з дати передачі відповідачу Акту передачі -приймання наданих послуг.
На виконання умов договору та додаткової угоди до договору позивач надав відповідачу послуги по подачі бетону на відстань на суму 65379 грн., що підтверджується актами здачі -прийняття робіт (надання послуг), які підписані у двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги здійснив частково на суму 53000 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача копії яких долучені до матеріалів справи.
Отже, станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 12379 грн. різниця між перерахованими коштами та вартістю наданих послуг (65379 грн. -53000 грн. = 12379 грн.), доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 12379 грн. заборгованості за надані послуги.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача три проценти річних з простроченої суми складають 114,97 грн. Розрахунок позивача трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Крім того, позивач на підставі п. 7.7 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої вартості наданих послуг, за кожен день прострочки, яка за розрахунком позивача складає 923,23 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Що стосується вимог про стягнення 41222,07 грн. збитків, то суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи свої вимоги у вказаній частині, позивач посилається на те, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором щодо здійснення розрахунку за надані послуги, та на підставі п. 7.3 договору просить стягнути збитки у розмірі дев'яти відсотків від вартості послуг, оплата яких прострочена, за кожні 3 дні прострочки, сума яких за розрахунком позивача складає 41222,07 грн.
Збитками згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Тобто, на позивача лягає тягар доказування наявності понесених ним збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, причинного зв'язку між порушенням зобов'язання останнім та збитками, які виникли у позивача внаслідок такого порушення та їх розмір.
Встановлений умовами договору обов'язок відповідача відшкодувати позивачу збитки завдані порушенням виконання зобов'язань та визначена в договорі формула, за якою розраховується розмір збитків не звільняє кредитора в даному випадку позивача від обов'язку доказування наявності самих збитків та їх розміру.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним збитків у зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання в заявленій до стягнення сумі, не надано і відповідних доказів на підтвердження того, яким саме чином позивач поніс збитки в розмірі заявленої до стягнення сумі, на які він посилається.
Отже, позивачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог в частині стягнення збитків. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, 49А, код ЄДРПОУ 30615572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»(03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958) 12379 (дванадцять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. основного боргу, 923 (дев'ятсот двадцять три) грн. 23 коп. пені, 114 (сто чотирнадцять) грн. 97 коп. 3% річних, 134 (сто тридцять чотири) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 28 (двадцять вісім) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.