26 травня 2009 р.
№ 2-25/2512-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого, судді
Плюшко І.А.,
суддів
Разводової С.С. (доповідач по справі), Бернацької Ж.О.,
розглянувши касаційну скаргу ДП "Санаторій "Дніпро" ДПА України, касаційне подання заступника прокурора м. Севастополя
на
рішення господарського суду АР Крим від 19.09.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.08р.
у справі
№ 2-25/2512-2008
за позовом
ТОВ "Стандарт-строй"
до
ДП "Санаторій "Дніпро" ДПА України
треті особи
ГУ Державного казначейства України в АР Крим, відділення Державного казначейства України в м. Ялта
про
стягнення 1206588,00 грн.
За участю представників сторін
від прокуратури Шокіна Т.В. посв. № 61,
від позивача Булгакова В.Ю. дов. від 03.03.08р.,
від відповідача Власов В.В. -директор,
від третіх осіб не з'явилися
ТОВ «Стандарт-Строй»звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України про стягнення з відповідача заборгованості за договором закупівлі робіт за державні кошти № 239 у розмірі 1193832,00грн., штрафних санкцій за порушення строків виконання грошових зобов'язань в сумі 12756,00грн., всього - 1206588,00грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2008 року у справі № 2-25/2512-2008 (суддя Копилова О.Ю.) позов задоволено. З Державного підприємства "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-строй" стягнуто заборгованість за договором закупівлі робіт за держані кошти № 239 у розмірі у розмірі 1193832,00грн., штрафні санкції за порушення строків виконання грошових зобов'язань в сумі 12756,00грн. всього - 1206588,00грн., 12065,88грн. - державного мита та 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 року у справі № 2-25/2512-2008 (судді: Гонтар В.І., Борисова Ю.В., Голик В.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Санаторій "Дніпро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, а заступник прокурора м. Севастополя вніс касаційне подання, в яких просять скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 року у справі № 2-25/2512-2008 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги та касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.11.2007 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договір закупівлі робіт за державні кошти № 239, відповідно до пункту 1.1. якого, підрядник, що є переможцем відкритих торгів, проведених 15.11.2007 по закупівлі робіт з реконструкції захисних берегоукріплювальних споруд пляжної зони, довжиною 300 метрів (протокол рішення тендерного комітету про результати проведених торгів № 108 від 16.11.2007), відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні засоби», зобов'язується на свій ризик власними (власними і залученими) силами та засобами виконати всі роботи згідно проектно-кошторисної документації у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що ціна договору визначається у кошторисі, який є невід'ємною частиною договору, та становить 1193832,00грн.
Згідно пункту 3.1. договору, підрядник зобов'язаний почати виконання робіт на протязі одного місяця та закінчити їх виконання 31.12.2007.
Відповідно до п. 4.4. договору розрахунки за виконані роботи (етапи роботи) проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартості по формі №№ КБ-3, КБ-2 з усіма необхідними підтверджуючими документами згідно з вимогами проектно-кошторисної документації, договору ДБН.
Згідно пункту 19.1. договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного розрахунку сторін.
Суди встановили, що відповідно до акту прийому виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року, який є в матеріалах справи, позивачем були виконані взяті на себе зобов'язання за договором закупівлі робіт за державні кошти № 239 від 27.11.2007
Крім цього згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року, позивачем були виконані роботи за укладеним між сторонами договором на суму 1193832,00грн.
Натомість, відповідачем не оплачено підряднику вартість виконаних робіт, що стало підставою для виникнення заборгованості у розмірі 1 193 832,00грн.
Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем під час розгляду даної справи відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 1193832,00грн.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 12756,00грн. штрафних санкцій, нарахованих на підставі пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення вищевказаної вимоги, адже пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 432 від 23.06.2008 призначеної ухвалою місцевого господарського суду від 11.04.2008 року, обсяг та вартість робіт, виконаних позивачем у справі на території пляжу зони Державного підприємства "Санаторій "Дніпро", відповідають обсягам та вартості, які вказані в акті виконаних робіт № 59 за грудень 2007 року, а об'єкт договору № 239 від 27.11.2007 не відноситься до категорії об'єктів виробничого призначення з кількістю робочих місць понад 50 або вартістю понад п'ять мільйонів гривень, а також об'єктів житлово-громадянського призначення III, IV, V категорії складності.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості доводів відповідача виходячи з такого.
Згідно роз'яснення Управління державного казначейства в місті Ялта вих. № 11-02.2/13-91 від 21.01.2008, наданого директору Державного підприємства "Санаторій "Дніпро", встановлено, що відповідальним працівником Управління Державного казначейства в місті Ялта були оформлені відмови у реєстрації зобов'язань та виконанні платіжних доручень з посиланнями на нормативні документи, вимоги яких були порушені, зокрема, відмова № 16 (платіжне доручення) від 25.12.2007 на суму 1193832,00грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" - відмовлено у зв'язку з обмеженням здійснення видатків, що встановлюється нормативно - правовими актами: 1)порушення умов пункту 11.3. договору; 2)порушення пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва"; 3)порушення Постанови кабінету міністрів України № 1243 від 22.09.2004 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".
Суд попередньої інстанції приймаючи оскаржувану постанову зауважив, що відповідачем при здійсненні платежу були порушені вимоги зазначених вище нормативних документів, але вказане не приймається до уваги, оскільки вищевказані обставини не звільняють відповідача від виконання зобов'язань за договором № 239 від 27.11.2007 щодо оплати виконаних робіт.
При укладенні договору, відповідач разом із позивачем визначили певне коло прав та обов'язків сторін, крім того, обумовили відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язання стороною за договором.
Проте, судова колегія не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, оскільки останні суперечать нормам діючого законодавства і фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
В порушення вимог ст.ст. 4, 29, 43 ГПК України судом апеляційної інстанції в судовому засіданні прокурору, який вступив у справу на стадії апеляційного розгляду, відмовлено в задоволенні клопотання про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи, чим позбавлено його можливості визначити обґрунтовану позицію у справі та надати до суду пояснення і належні докази., необхідні для вирішення спору та захисту інтересів держави.
Крім цього, судами при розгляді справи було враховано лише докази позивача та висновок експертів які містять необгрунтовану інформацію щодо повноти виконаних робіт за договором підряду. Залишено поза увагою вимоги пунктів 1.1.1 п. 11.З договору № 239 про домовленість сторін приймати викопані роботи у підрядника робочою комісією до підписання акту виконаних робіт, які відповідно до ст.ст. 626, 629 ЦК України, є обов'язковими для виконання обома сторонами, не враховано гой факт, що відповідачем комісійно не приймалися виконані позивачем роботи, про що свідчить відсутність таких актів у матеріалах справи.
Через відсутність належним чином оформлених актів виконаних робіт Держказначейством АР Крим відмовлено у виконанні платіжних доручень з оплат виконаних робіт згідно з умовами договору № 239 від 28.11.07 року.
Зокрема, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки тому факту, що висновок експертів не містить докладного опису проведених досліджень, математичних підрахунків та замірів площ виконаних робіт, а базується на візуальному обстеженні кількох ділянок пляжу та наданих позивачем документах.
Судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що відповідач заперечував проти висновку експертів і наполягав на проведенні повторної експертизи, не враховано того, що суд першої інстанції ухвалою від 13.05.2008 року у порушення вимог ст. 89 ГПК України, необгрунтовано змінив експертний заклад, який первинно призначено в судовому засіданні ухвалою від 11.04.08 за клопотанням позивача.
Заявник касаційної скарги і касаційного подання зазначають те, що слідчим управлінням МВС України порушено кримінальну справу № 10806030024 за фактом проведення робіт з реконструкції берегоукріплювальних споруд пляжної зони ДП ''Санаторій "Дніпро" згідно з договором № 266, укладеним 12 грудня 2007 року між ДП ''Санаторій "Дніпро" та ТОВ "Стандарт-Строй" на суму 4 500 тис. гри., до якої долучено документи за договором № 239 від 28.11.07 року.
У межах розслідування кримінальної справи призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз. Висновок експертного закладу свідчить про те, що робота за договором № 266 не виконувалась, a зa договором № 239 роботи виконано всього на суму 3877,20 коп.
При цьому розбіжність у висновках експертів щодо визначення вартості проведення будівельних робіт згідно з договором № 239 складає 1 189 954 грн. 80 коп. У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій не додержано строків проведення експертизи, розсилання повідомлень та ухвал, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суди порушили норми ст.ст. 626, 627, 629 ЦК України, а також ст.ст. 31,41, 43,87 ГПК України.
Згідно ж ч.1 ст. 11110 ГПК України підставно для скасування рішення місцевого господарського та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, прийняті судові рішення визнати законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача і в залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу ДП "Санаторій "Дніпро" ДПА України, касаційне подання заступника прокурора м. Севастополя задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду АР Крим від 19.09.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.08р. по справі № 2-25/2512-2008 скасувати.
3. Справу передати до господарського суду АР Крим на новий розгляд в іншому складі суду.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
Ж.О. Бернацька