Справа № 486/1811/13-к
Провадження № 1-кп/486/5/2014
31 березня 2014 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого -судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_7
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області кримінальне провадження (зареєстроване в єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013160120000293 від 25.04.2013 року) по обвинувальному акту щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієво, Донецької області, українця, громадянина України, маючому вищу освіту, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Костянтинівка, Арбузинського району Миколаївської області, українця, громадянина України, маючого середню - спеціальну освіту, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у кримінальному провадженні за ч.3 ст. 135 КК України,
Органами досудового слідства обвинувачується ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в скоєнні ними кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.135 КК України.
Як вбачається з обвинувального акту 25 серпня 2012 року в межах м. Южноукраїнська Миколаївської області, а саме на території Южноукраїнського міського пляжу в денний час відпочивала група людей, які святкували день народження гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В цей же день близько 19.00 год. вечора один із відпочиваючих зазначеної групи осіб, а саме гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи хворобу серця та попередньо вживши алкогольні напої, що призвело до його алкогольного сп'яніння середнього ступеню, з власної ініціативи запливши за лінію встановлених обмежувальних знаків (буйків) через територію акваторії міського пляжу, поплив на протилежне узбережжя ріки “Південний Буг”, ширина якої в тому числі складає більше 100 метрів. Помітивши це та усвідомлюючи хворобливий стан ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_10 , який відпочивав разом із ним в одній компанії поплив за ним, наздоганяючи з метою недопущення нещасного випадку. В цей же момент донька ОСОБА_9 гр. ОСОБА_11 разом із своєю знайомою ОСОБА_12 звернулись до працівників рятувальної станції управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, а саме матроса рятувальника ОСОБА_5 , з проханням негайно забрати з використанням спеціального човна ОСОБА_9 з акваторії річки, неодноразово доступно наголошували їм, що з ним може статись лихо, так як він з урахуванням слабкого здоров'я і внаслідок вживання алкоголю не в змозі самостійно переплисти річку. Дані прохання ОСОБА_5 проігнорував та пішовши всередину приміщення рятувальної станції, звідки декілька разів повідомив у гучномовець, щоб ОСОБА_9 повернувся на берег. Проте останній на цей час вже був за серединою річки та не допливши до протилежного берегу, зупинився не випірнаючи з води та залишився в ній в такому положенні. В цей час до ОСОБА_9 підплив гр. ОСОБА_10 , який помітив, що той у непритомному стані і почав махати рукою та кликати на допомогу, після чого зафіксувавши ОСОБА_9 у положенні на спині, та тримаючи його, продовжував кричати, щоб до нього прибули матроси - рятувальники рятувальної станції. Тільки після цього працівники рятувальної станції сівши до спеціального рятувального човна з електродвигуном, завели його, підплили до ОСОБА_10 і ОСОБА_9 та помістивши останнього на човен доправили його на територію Южноукраїнського міського пляжу у непритомному стані. Там працівники рятувальної станції із зусиллями інших осіб почали надавати першу медичну допомогу. Коли через декілька хвилин приїхала бригада швидкої медичної допомоги, викликана паралельно, після надання ними невідкладних медичних заходів, які не принесли результату ОСОБА_9 був поміщений до автомобіля швидкої медичної допомоги та транспортований до СМСЧ-2 м. Южноукраїнська, проте реанімаційні заходи не дали ніякого результату та було констатовано смерть ОСОБА_13 .
Такі дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.3 ст.135 КК України.
Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як під час досудовго слідства так і при розгляді справи в суді вину у вчинення інкримінованого їм злочину не визнали.
Потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що 25 серпня 2012 року вона разом із своєю сім'єю, батьками, друзями та знайомими святкували її день народження у кафе “Водолій”, яке розташоване неподалік від Южноукраїнського міського пляжу. При цьому її батько ОСОБА_14 вживши за святковим столом невелику кількість спиртних напоїв, разом зі своїми онуками та дочкою ОСОБА_15 періодчино ходив на міський пляж купатися в річці.
Приблизно о 18.00 год. діти повернулися з пляжу самі та повідомли про те, що її батько поплив на протилежну сторону річки. Знаючи про те, що батько вживав спиртні напої та враховуючи те, що в нього хворе серце, вона разом з ОСОБА_12 звернулися до рятівників, щоб вони зупинили ОСОБА_9 .
Наздоганяти останнього ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відмовилися, а лише запропонували звернутися до батька за допомогою гучномовця. ОСОБА_10 кинувся вплав, щоб наздогнати батька, але це йому вдалося, коли він був майже біля протилежного берега, коли той вже був у непритомному стані. Та лише тоді, коли ОСОБА_10 тримаючи непритомного ОСОБА_9 , почав кликати на допомогу, рятівники на рятувальному човні попливли до них.
Свідок ОСОБА_16 суду показав, що дізнавшись від своїх дітей, що ОСОБА_9 поплив на протилежне узбережжя ріки “Південний Буг”, його дочка ОСОБА_4 разом з його дружиною ОСОБА_12 , звернулися до обвинувачених, які на той час несли чергування на рятувальній станції, з проханням негайно прийняти міри щодо повернення ОСОБА_9 з акваторії річки, наголошуючи на тому, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, має хворе серце, тому з ним може статися лихо. Але ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовилися використати рятувальний човен, щоб наздогнати та прийняти міри щодо надання негайної допомоги, а лише декілька раз за допомогою гучномовця запропонували ОСОБА_9 повернутися на берег. В цей час, коли останній вже перебував за декілька метрів від проблемного берега зупинився і більше не рухався, саме тоді до нього підплив ОСОБА_10 та зафіксувавши ОСОБА_9 почав махати руками і кликати на допомогу, після чого працівники рятувальної служби ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на спеціальному рятувальному човні попливли на допомогу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Так, допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_17 суду показав, що 25.08.2012 року він разом зі своєю дружиною ОСОБА_18 , іншими гостями в кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ”, яке розташовано поблизу Южноукраїнського міського пляжу, святкували день народження своєї знайомої ОСОБА_4 . При цьому був присутній і батько останньої ОСОБА_9 , який вживав за святковим столом спиртні напої разом з іншими гостями. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_9 разом зі своїми онуками періодично ходив купатися у річці Південний Буг, на березі якої і розташовано міський пляж. Близько 19.00 год. діти прибігли до кафе та повідомили про те, що дідусь поплив на протилежний берег річки. Так як ОСОБА_9 мав хворобу серця та попередньо вживав спиртні напої, його дочка ОСОБА_4 почала хвилюватися, чи зможе її батько в такому стані допливти до іншого берега річки, тому було прийнято рішення щодо вжиття негайних заходів, направлених на повернення ОСОБА_9 на узбережжя річки. З метою недопущення нещасного випадку, ОСОБА_10 , який також відпочивав разом з іншими гостями швидко поплив, щоб наздогнати останнього, який вже вплав перетнув половину ширини річки.
Аналогічні покази надали суду і свідок ОСОБА_17 , при цьому наголосила на тому, що не звертаючи уваги на те, що потерпіла просила рятівників прийняти міри щодо повернення її батька, останні прийняли міри до нього тільки тоді, коли ОСОБА_10 почав подавати рукою сигнали про необхідність надання допомоги.
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що побачивши, як ОСОБА_9 вже заплив за буйки, плив до протилежного узбережжя річки, він швидко поплив за ним, намагаючись наздогнати, щоб не допустити нещасного випадку, який міг статися по тій причині, що ОСОБА_9 перебував у стані алкогольного сп'яніння та мав хворе серце. Але ОСОБА_9 не допливши декілька метрів до протилежного берегу, раптово зупинився та не випірнаючи із води, залишився на ній. Коли ОСОБА_10 підплив до останнього, то зрозумів, що той знаходиться у непритомному стані, почав махати рукою та кликати на допомогу, а потім зафіксувавши ОСОБА_9 у положенні на спині та тримаючи його, продовжував подавати сигнали, щоб до нього прибули матроси - рятувальники, для надання необхідної допомоги для спасіння ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_19 суду підтвердила, що ОСОБА_4 благала рятувальників здійснити всі необхідні заходи щодо повернення батька потерпілої на берег, на що останні на її думку належним чином та своєчасно не відреагували.
Відповідно до наказу (а.с.128), ОСОБА_5 з 04.05.2011 року було прийнято на посаду матроса - рятувальника рятувальної станції управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради та присвоєно 2 тарифний розряд відповідно до Єдиної тарифної сітки розрядів.
ОСОБА_6 02.09.2011 року було прийнято на посаду старшого матроса- рятувальника рятувальної станції управління з надзвичайних ситуацій, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнскьої міської ради, що підтверджується наказом (а.с.127).
Відповідно до Положення про рятувальну станцію на міському пляжі управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнскьої міської ради рятувальну станцію утворено з метою попередження нещасних випадків, своєчасного рятування людей та надання їм першої медичної допомоги на території і акваторії міського пляжу, під час купання та відпочинку.(а.с.130-131).
З досліджених в судовому засіданні функціональних обов'язків матроса - рятувальника рятувальної станції на міському пляжі, затверджених начальником управління з питань НС МР та ВПО Южноукраїнської міської ради від 01.03.2011 року, за п.2.1 матрос-рятувальник надає допомогу потерпілим на воді в межах визначеної акваторії протягом усього року та потерпілим на льоду, в період льодоставу; п.2.3 припиняє спроби запливу громадян за лінію обмежувальних знаків; надає першу медичну допомогу потерпілому, організовує екстрений виклик швидкої медичної допомоги; проводить з відпочиваючими на пляжі (по радіо або через мегафон) профілактичну роботу з попередження нещасних випадків на воді, льоду та інше (а.с.132-133).
Аналогічні функціональні обов'язки старшого матроса - рятувальника (а.с.134-135).
З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, а саме акту судово - медичного дослідження обстеження трупа №330 від 05.09.2012, смерть ОСОБА_9 настала внаслідок механічної асфіксії при утопленні, що підтверджується позитивною пробою Свешникова, плямами Рассказова-Лукомського-Палтауфа, стійкою мілкопузирчастою піною в просвіті трахеї та головних бронхів. При судово - токсилогічному дослідженні крові від трупа етиловий спирт виявлений в концентрації 2,16%, що у живих осіб дорівнює алкогольному сп'янінню середнього ступеня (а.с.161-162).
З висновку експерта № 96 від 22.05.2013 року слідує, що причиною смерті ОСОБА_9 є асфіксія, яка розвинулась внаслідок закриття дихальних шляхів водою при утопленні (а.с.165-167).
З досліджених в судовому засіданні вахтового журналу рятувальної станції Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (а.с.35-38) вбачається, що з 08.00 25.08.2012 року до 08.00 26.08.2012 року після отримання інструктажу чергування на рятувальній станції міського пляжу м. Южноукраїнська несли ОСОБА_5 та ОСОБА_20 .
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 р. “Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” при розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріплений у ч.1 т.62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а згідно з ч.3 зазначеної статті усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Статтею 129 Коституції до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, забезпечення доведеності вини та підтримання в суді державного обвинувачення, яке згідно із ст.121 Коституції покладається на прокурора.
Статтею 135 КК України передбачена кримінальна відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбережнення через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
З частини 3 ст. 135 КК України вбачається, що діяння, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати її від смерті або настання інших тяжких наслідків, не робить цього, що свідчить про низькі моральні якості цієї особи. Небезпека такої бездіяльності підвищується, якщо особа сама поставила іншу особу в небезпечний для життя стан, або причетна до події, через яку особа опинилася у такому стані.
Об'єктивна сторона цього злочину полягає у бездіяльності.
Суб'єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі. “Завідомість”, про яку йдеться у диспозиції статті, означає, що винний усвідомлює, що інша особа перебуває у небезпечному для життя стані, а він зобов'язаний і має можливість надати їй допомогу, але відмовляє в цьому. Якщо особа не усвідомлює, що інша особа опинилася у небезпечному для життя стані, то відповідальність не настає. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку і зобов'язана піклуватися про особу, що перебуває в небезпечному стані або особа, яка своїми діями поставила потерпілого в небезпечне для життя становище.
Важливе значення в таких випадках має встановлення форми вини щодо тяжких наслідків. При цьому слід розрізняти: 1) ненадання допомоги особі, яка сама опинилася в небезпечному для життя становищі (бездіяльність - невтручання); 2) залишення в небезпеці особою, яка своїми діями поставила іншу особу в небезпечний для життя стан (наїзд на пішохіда автомобілем і залишення його в небезпечному стані). В першому випадку при бездіяльності - невтручанні суб'єктивна сторона щодо наслідків може виявлятися як у необережності, так і в умислі. При умислі винний може бажати або свідомо допускати настання смерті чи інших тяжких наслідків з мотивів помсти, ревнощів тощо. В іншій ситуації, коли винний своїми діями поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і не надав йому допомоги, його вина щодо смерті та інших тяжких наслідків може бути лише необережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). Якщо ж буде доведено умисел (прямий або непрямий) щодо тяжких наслідків, то відповідальність повинна наставати за умисне вбивство або умисне тяжке чи середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Питання про відповідальність за ст.135 КК виникає, коли одна особа умисно спричиняє іншій особі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, і залишає її в небезпечному стані, внаслідок чого настала смерть потерпілого. У такій ситуації особа повинна відповідати за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.
Дослідивши докази по справі, представлені стороною обвинувачення та докази здобуті безпосередньо під час судового слідства, вислухавши покази потерпілої та свідків, суд приходить до висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення не знайшло свого підтвердження.
Дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутні склад злочину передбачений ч.3 ст.135 КК України.
Цивільний позов не заявлявся.
З таких обставин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають виправданню в пред'явленому їм обвинуваченню за ч.3 ст.135 КК України.
А тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.3 ст.135 КК України виправдати за відсутністю в їх діях кримінального правопорушення.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - скасувати.
На вирок може бути подано апеляцію в Миколаївський апеляційний суд через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його оголошення.
Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1