Справа № 359/10092/13-ц Головуючий у І інстанції Мельник О.О.
Провадження № 22-ц/780/1851/14 Доповідач у 2 інстанції Малород
Категорія 36 03.04.2014
Іменем України
01 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Малорода О.І.
суддів - Ігнатченко Н.В., Поліщука М.А.,
при секретарі - Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4, визнати свідоцтво про право на спадщину за законом посвідчене 20 жовтня 1997 року на ім'я матері ОСОБА_5 недійсним в частині ? частини.
Мотивував свої вимоги тим, після смерті його батька відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами, що розташоване АДРЕСА_1. Заповіт померлим складений не був. Крім нього, спадкоємцями І-ї черги за законом, є відповідачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як доньки померлого, а також дружина спадкодавця, їх спільна мати - ОСОБА_5, на ім'я якої було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідачі спадщину після смерті батька не прийняли.
Вказав, з посиланням на положення ст. 549 ЦК України 1963 року, що у 6-ти місячний термін після смерті батька, фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння майном померлого, проживаючи в даному будинку та обробляючи город, а також він зробив ремонт в даному будинку. Спадщину після смерті батька не оформляв, оскільки вважав, що фактично прийняв спадщину, вступивши в управління спадковим майном.
Зазначав, що про видачу спірного свідоцтва він дізнався лише під час оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Він прийняв, подавши в нотаріальну контору відповідну заяву.
Рішенням суду позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог повністю.
Мотивує свої вимоги тим, що судом неправильно установлено обставини справи, внаслідок неправильної оцінки доказів.
А саме, вказала на те, що позивач не був зареєстрований у спірному житловому будинку по АДРЕСА_1, з чого слід зробити висновок, що позивач постійно не проживав за вказаною адресою.
Крім того, вказала, що позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки про свідоцтво про право на спадщину йому було відомо вже на наступний рік після смерті батька (1997 рік).
Звернула увагу на те, що суд не оцінив належним чином покази свідків.
Апеляційну скаргу слід задовільнити.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 батько сторін.
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1. Інша частина житлового будинку, на підставі свідоцтва про право власності від 20 жовтня 1997 р., належала матері сторін, як майно подружжя.
Мати сторін ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_4, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, і 20 жовтня 1997р. на ім'я ОСОБА_5 видане свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким ОСОБА_5 набула право власності на 1/2 частину житлового будинку, що належала ОСОБА_4
Позивач по справі є спадкоємцем І-ї черги за законом, після смерті свого батька ОСОБА_4 Відповідачі по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у встановлений законом строк, спадщину після смерті останнього не прийняли.
В свою чергу, позивач, в 6-ти місячний строк, встановлений законом, фактично прийняв спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_4, оскільки, на момент смерті спадкодавця, у встановлений законом строк, та після його смерті в 6-ти місячний термін, періодично проживав в будинку по АДРЕСА_1, де проживав батько, здійснював в будинку необхідний ремонт, змінив в гаражі ворота та користувався гаражем, залишаючи там свій автомобіль, а також обробляв город, тим самим фактично вступивши в управління спадковим майном.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін - ОСОБА_5
Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1, з відповідною частиною надвірних будівель та споруд.
Сторони по справі, як спадкоємці І-ї черги за законом, у встановлений законом строк та у визначеному законом порядку, подали до нотаріуса заяви про прийняття ними спадщини після смерті їх матері - ОСОБА_5
Суд послався на вимогами ст.549 ЦК України(1963р), задовільнив позовні вимоги і мотивував висновки тим, що зазначені позивачем обставини підтверджуються наявними у справі доказами, в їх сукупності, в т.ч. показами всіх свідків, в т.ч. і свідків, заявлених представником відповідача, які є не суперечливими, логічними та послідовними, і сумніватись в правдивості та достовірності яких у суду підстав не має.
Крім того суд визнав спірне свідоцтво про право власності на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_5 частково недійсним в частині належності 1/4 частини вищезазначеного спадкового майна останній.
Суд не вбачав підстав для застосування строку позовної давності при вирішенні даного спору, як того вимагає відповідач, оскільки відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. На думку суду позивач дізнався про видачу спірного свідоцтва на ім'я його матері ОСОБА_5 під час прийняття спадщини після смерті останньої в 2012 році. Тому, в даному випадку перебіг строку позовної давності починається саме з моменту звернення позивача до нотаріальної контори з відповідною заявою, а саме з 11 травня 2012року, і не є пропущеним.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спадкоємець фактично прийняв спадщину, оскільки він вступив в управління та володіння спадковим майном у шестимісячний строк після смерті спадкодавця.
Однак колегія не може погодитись з висновками суд в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та з висновком суду про те, що позивач не пропустив строк позовної давності.
Встановлено, що позивач після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька періодично проживав у спірному будинку з матір'ю, виконував ремонтні роботи, користувався майном батька, ставив в гаражі автомобіль.
З заперечень на апеляційну скаргу позивача встановлено, що позивач з 11 листопада 1995 року по 25 листопада 2000 року був офіційно виписаний з будинку, поскільки в цей час отримував квартиру від держави і для її приватизації необхідна була прописка в цій квартирі.
20 жовтня 1997 року на ім'я ОСОБА_5 - матері сторін, видане свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким ОСОБА_5 набула право власності на 1/2 частину житлового будинку, що належала ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін - ОСОБА_5
Позивач в ході апеляційного розгляду справи стверджує, що він не знав про отримання матір'ю в 1997 році оспорюваного свідоцтва. Про свідоцтво дізнався лише після смерті матері. Доказів з цього приводу надати не може.
Відповідачі в ході апеляційного розгляду пояснили, що брат знав про отримання матір'ю свідоцтва на спадкове майно, поскільки допомагав мамі в оформленні спадщини, возив маму на автомобілі до нотаріуса, і сам надав до суду свідоцтво, яке було у нього. Вони також не мають доказів на підтвердження вказаних фактів.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України сторони зобов'язані довести ті обставини на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 76 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на час видачі свідоцтва про право на спадщину, передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
В силу ст.. 80 ЦК України в редакції 1963 року закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові, якщо суд не визнає причини пропуску строку поважними.
Оцінивши встановлені обставини та з врахуванням указаних норм матеріального та процесуального права колегія вважає, що позивач не надав доказів про те, що про порушене право він дізнався в січні 2012 року. На думку колегії позивач дізнався про оформлення спадщини на ім'я матері в 1997 році, поскільки періодично проживав у спірному будинку, проводив ремонтні роботи і надав до суду копію свідоцтва про право на спадщину. За таких обставин колегія не вбачає поважних причин для поновлення строків позовної давності, а поскільки відповідачі подали заяву про застосування строків позовної давності, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності.
Крім того колегія вважає, що встановлення юридичного факту, про який просить позивач, за встановлених обставин, не тягне за собою правових наслідків і тому в задоволення заяви про встановлення факту прийняття спадщини також слід відмовити.
За таких обставини та відповідно до ст.. 309 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно задовільнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а при ухваленні рішення суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Керуючись ст. 309, 316 ЦПК України колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу задовільнити.
Скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2014 року та ухвалити по вправі нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :