Справа № 2-о-6/13 Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.
Провадження № 22-ц/780/1507/14 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк
Категорія 3 03.04.2014
Іменем України
31 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Лопатюк В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2013 року у справі за заявами ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа: орган опіки та піклування Вишгородської міської рада Київської області про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2013 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 недієздатною та призначення їй опікуна відмовлено.
На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та ( або ) керувати ними.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування норм процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2013 року, в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1, скасувати та постановити ухвалу про залишення її заяви без розгляду.
Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, 19 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання свою матір - ОСОБА_3 недієздатною т.я. вона через свою психічну хворобу не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує опіки, яку просить покласти на неї ( а.с. 2-4 т. 1 ).
В свою чергу, ОСОБА_2 22 січня 2013 року звернулась із аналогічними вимогами ( а.с. 1-2 т. 2 ).
26 квітня 2013 року по справі призначена судово-психіатрична експертиза, від проведення якої відмовилась ОСОБА_1 у зв'язку з поданим нею клопотанням про примусове направлення ОСОБА_3 на проведення судово-психіатричної експертизи ( а.с. 154 т. 1 ).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.12.2013 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про примусове направлення ОСОБА_3 на проведення судово-психіатричної експертизи ( а.с. 123 т. 3 ).
Згідно ж консультативного висновку спеціаліста центру психотерапії, психіатрії та практичної психології від 05.12.2012 року, консультативного висновку Республіканського психоневрологічного консультативного центру Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1 від 03.09.2013 року №317, консультативного висновку Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології від 17.09.2013 року, у ОСОБА_3 психічні та поведінкові розлади не виявлені, встановлений діагноз - атеросклеротичне ураження судин головного мозку з помірним інтелектуально-мнестичним зниженням, легкий антено-депресивний синдром ( а.с.16-18 т. 3 ).
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви, ОСОБА_3 відмовилася від проведення судово-психіатричної експертизи ( а.с. 15 т.3 ).
ОСОБА_1 приймала участь у судових засіданнях, у т.ч. виступала 16 грудня 2013 року в судових дебатах ( а.с. 124-128 т. 3 ).
За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених вимог і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 39 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 146, 212-213, 240-241 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
При цьому, судом дана належна оцінка належних та допустимих доказів по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.
А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування норм процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються належними та допустимими доказами по справі.
Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про наявність у ОСОБА_3 стійкого психічного захворювання, необ'єктивність медичних висновків про стан здоров'я останньої, які суд поклав в основу рішення, безпідставність відмови у задоволенні клопотання про виклик експерта і проведення виїзного судового засідання та виїзної судово-психіатричної експертизи, а також твердження про те, що вимога ОСОБА_2 була заявлена недобросовісно, з метою заволодіння майна матері, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених вимог та не є підставою для задоволення як зазначених так і апеляційних вимог.
Не ґрунтуються на положеннях процесуального права і вимоги ОСОБА_1 про необхідність залишення її заяви без розгляду, оскільки факту залишення судового засідання зазначеною особою не встановлено.
Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.
Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2013 року у справі за заявами ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Вишгородської міської рада Київської області про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: О.В. Білоконь
О.П. Коцюрба