Справа № 357/9816/13-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я.
Провадження № 22-ц/780/912/14 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба
Категорія 1 03.04.2014
Іменем України
17 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - Коцюрби О.П.,
Суддів - Білоконь О.В., Сержанюка А.С.,
При секретарі - Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ПАТ «Креді Агріколь Банк» про розподіл спільного майна, -
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 15.08.1998 року по 22.12.2011 року.
В період сумісного проживання, ними було придбано СТО «МінімаксАвто», яке знаходиться по АДРЕСА_1.
СТО включає в себе автомайстерні, сім боксів, автообладнання, автозапчастини, станки, комп'ютерну техніку, прибор розвал-сходження, автомийку з обладненням, шиномонтаж з обладнанням, кафе з обладнанням та кухонним обладнанням (барна стійка, меблі, дивани, столи, крісла, вітрини, стелажі, пральна машина, холодильник, плита, кухонний комбайн, кавоварку, тощо), тенісний стіл, спортивні тренажери, акваріум, телевізори, відеокамери, музичний центр, кондиціонери, масляний котел, супутникові антени, дорога до СТО, огорожа, окрема добудова під готель.
Так як ОСОБА_2 не бажає добровільно розділити спільне майно, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини СТО «МінімаксАвто» з усіма добудовами та вказаним обладнанням, при цьому зазначила, що її частка у спільному майні подружжя є більшою, оскільки з нею проживають двоє неповнолітніх дітей і має місце велика заборгованість відповідача по аліментах.
В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила та збільшила позовні вимоги та просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини СТО «МінімаксАвто» з усіма добудовами, спорудами, запчастинами та обладнанням, яке знаходитьс на СТО по АДРЕСА_1, виділивши їй в користування 2/3 частини цього СТО з правого боку, а саме: 4 бокси (4,5,6,7-автомийка), також, на 1-му поверсі хол-автомагазин, склад для запчастин, склад під магазином, все інше залишити за відповідачем (1,2,3 бокси, на другому поверсі кафе, кухня, кімната-офіс, роздягалка, душова, підвал з лівого боку СТО).
Крім вказаного, ОСОБА_1 просила виділити їй 2/3 частини добудови біля СТО з лівого боку, 2/3 стоянки для автомобілів, огородженої металевим парканом, 2/3 частини бетонного забору навколо СТО, 2/3 частини дороги до СТО.
Також, ОСОБА_1 просила виділити їй в натурі масляний котел для обігріву, підіймач вінтів ART 199/в, підіймач вінтів ART 199/№2 - 2 штуки, згідно накладної від 16.11.2009 року, обладнання згідно накладної «ВРСХ 00003 від 01.12.2009 року на суму 11816 грн. 35 коп., обладнання згідно накладної від 20.05.2010 року на суму 75467 грн. 73 коп., обладнання згідно накладної від 13.03.2012 року на суму 44809 грн. - стелажі, обладнання згідно накладної від 04.04.2012 року, обладнання для мийки згідно накладної від 11.072012 року на суму 54524 грн. 76 коп., обладнання для шиномонтажа від 01.04.2013 року, обладнання для шиномонтажа від 21.06.2012 року на суму 154 000 грн., обладнання згідно накладної від 17.05.2012 року, обладнання для мийки від 03.01.2012 року на суму 56160 грн., запчастини, які є в наявності на СТО та перевірені ДВС в 2013 році і зазначені в її додатку №2 до позову.
Судові витрати, ОСОБА_1 просила покласти на ОСОБА_2
ОСОБА_2 звернувся в Білоцерківський міськрайонний суд Київської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа: ПАТ «Креді Агріколь Банк» в якому вказав на те, що окрім нежитлової будівлі під СТО в шлюбі з ОСОБА_1 ними були придбані два автомобіля OPEL MERIVA д.н.з. НОМЕР_3, вартістю 240 000 грн. та VOLKSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2, вартістю 36 000 грн., всього на суму 276 000 грн. Крім зазначеного, він самостійно оплачував кредит, який було взято в період шлюбу, а тому просив суд виділити ОСОБА_1 ? частину нежитлової будівлі СТО по АДРЕСА_1 та залишити за ним
право власності на 1/2 частину спірної будівлі, виділити ОСОБА_1 вище вказані два автомобілі, стягнувши з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію за них в сумі 276 000 грн., стягнути з ОСОБА_1 на його користь 879 798 грн. 46 коп. - ? частину внесків по кредитному договору №109/08-ю від 11.09.2008 року, укладеного з ПАТ «Креді Агріколь Банк», які були внесені ним з вересня 2010 року по вересень 2013 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину нежитлової будівлі (автомайстерні) загальною площею 816.4 кв.м. по АДРЕСА_1, вартість ? частини якої складає 1908 665 грн. 50 коп.
Залишено за ОСОБА_2 право власності на ? частину нежитлової будівлі (автомайстерні), загальною площею 816.4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, вартість ? частини якої складає 1908 665 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 3441 грн. - по 1720 грн. 50 коп. з кожного.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2013 року змінити, ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на 2/3 частини СТО «МінімаксАвто» по АДРЕСА_1, 2/3 частини добудови біля СТО, 2/3 частини стоянки для автомобілів огородженої металевим забором, 2/3 частини бетонного забору навколо спірної СТО, 2/3 частини дороги до СТО, звільнити від сплати судових витрат. Зазначила, що рішення суду незаконне.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.08.1998 року по 22.12.2011року. Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб та рішенням про розірвання шлюбу від 15.03.2011 року, яке набрало законної сили 22.12.2011 року.
Сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.
Відповідно до витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно, за ОСОБА_2, зареєстрована нежитлова будівля на підставі рішення третейського суду від 28.05.2008 року.
Сторони визнали, що вказана нежитлова будівля була придбана ними в шлюбі за спільні кошти. Також, сторони в судовому засіданні погодили вартість цієї будівлі - 3 814 888 грн., яка підтверджена звітом про експертну оцінку майна, в якому зазначено, що ринкова вартість об'єкта (нежитлове приміщення площею 816,4 кв.м) 788 200 доларів США, що на дату оцінки (2008рік) складало 3814888 грн.
Також, за ОСОБА_1 з 1998 р. були зареєстровані автомобілі - ОРЕL MERIVA д.н.з. НОМЕР_3, який знято з обліку та автомобіль VOLKSWAGEN д.н.з. НОМЕР_2, який зареєстрований за ОСОБА_1
11.09.2008 року АТ «Індустріально-Експортний Банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №109/08-ю, відповідно до якого, банк надав останньому кредитні кошти в сумі 394 100 доларів США на строк до 10.09.2018 року. Кредит було надано траншами.
Пунктом 2.1 зазначеного кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується використовувати кредит виключно на розвиток бізнесу та рефінансування. ОСОБА_1 була повідомлена про укладення такого договору, виступала поручителем, але за угодою про дострокове розірвання договору поруки з 10.08.2012 року, договір поруки №109/08-П-1 від 11.09.2008 року розірвано.
ОСОБА_2 суду пояснив, що порука була скасована в зв'язку з розірванням шлюбу та небажанням ОСОБА_1 бути поручителем за зобов'язаннями її бувшого чоловіка. Дане підтверджується зібраними матеріалами справи та поясненнями сторін.
В судовому засіданні також встановлено, що 12.03.2011 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано ПП Мінімакс Авто» засновником якого, відповідно до Статуту ПП «Мінімакс Авто» є ОСОБА_7, яка з 26.06.2013 року виконує і обов'язки директора цього ПП.
В судовому засіданні, судом досліджувались письмові докази, надані ОСОБА_1 щодо позовних вимог про виділення їй в натурі різного обладнання, запчастин та іншого майна, яке перелічено в уточненій позовній заяві з додатками - копії видаткових накладних, рахунків, квитанції, з яких вбачається, що одержувачами спірного майна були ОСОБА_8, ПП «МінімаксАвто», ОСОБА_9, крім рахунку-фактури від 10.05.2006 року. накладної від 08.11.2010 року, рахунку від 10.09.2010 року та 04.10.2010 року де платником вказано ОСОБА_2
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві, спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи норму права - ст. 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд встановлює не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Так як в судовому засідання знайшли своє підтвердження те, що об'єктом спільної сумісної власності бувшого подружжя, яке підлягає поділу за вимогами ст. 70 СК України є нежитлова будівля (автомайстерня), загальною площею 816.4 кв.м. по АДРЕСА_1, вартість якої погоджена сторонами, тому, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що поділ даного майна повинен відбуватися в рівних частках, так як відсутні підстави для збільшення частки ОСОБА_1 в праві на спірне майно.
Є правильним висновок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про відмову ОСОБА_10 в задоволенні інших її позовних вимог, щодо розподілу спірного майна, викладених нею в уточненій позовній заяві, та в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, про розподіл майна, так як у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України ними не доведено ті обставини, на які вона посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2
Так як Білоцерківський міськрайонний суд Київської області розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначився з законом, який регулює спірні правовідносини, порушень закону при розгляді справи не допустив, тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: