Справа № 201/1347/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Демидова С.О.
Справа № 22-ц/774/3507/14 Доповідач - Черненкова Л.А.
Категорія - 27
31 березня 2014 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - Бойко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів, -
29 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом про захист прав споживачів, за яким просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 4042,59 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що 21 квітня 2013 року ним через термінал самообслуговування ПАТ КБ «ПриватБанк» було внесено на свій картковий рахунок № 5211537901147251 - 4000 грн. 21 квітня 2013 року позивачем зроблено переказ грошових коштів в сумі 2445,10 грн. з карткового рахунку НОМЕР_1 на інший картковий рахунок. 23 квітня 2013 року позивачем проведена оплата товару в магазині «Варус» на суму 73,25 грн., після чого залишок на вказаному картковому рахунку склав 1542,59 грн. А 24 квітня 2013 року з вказаного рахунку було безпідставно списано грошові кошти в сумі 1542,59 грн. на погашення кредиту за договором № б/н від 13 жовтня 2005 року. 09 грудня 2013 року через термінал самообслуговування на вказаний картковий рахунок позивачем було внесено 2500 грн., які в подальшому були безпідставно списані відповідно до умов кредитного договору. Позивач розпорядження на списання грошових коштів з його рахунку банку не надавав, грошові кошти з карткового рахунку списані безпідставно.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2014 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 жовтня 2005 року на підставі письмової заяви позивача, як позичальника, між сторонами укладено кредитний договір, яким банк відкрив позивачу картковий рахунок та видав кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 5 000 грн. зі сплатою базової процентної ставки 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки. Вказаний договір складається із заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.4.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку списання грошових коштів із своїх рахунків. При укладанні договору позивач погодився на умови про надання кредиту, як такі, що його влаштовували.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення коштів, оскільки дії відповідача щодо списання грошових коштів з карткового рахунку позивача було обумовлено укладеним між сторонами кредитним договором, отже відсутні і підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки неправомірні дії з боку відповідача і вина останнього в судовому засіданні не доведена.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стали списання банком грошових коштів з карткового рахунку позивача.
Аналізуючи матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про недоведеність наявності порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача за обставинами справи.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач не спростовував у судовому засіданні наявності між ним та відповідачем кредитних правовідносин. Позивач не оспорював факт укладення між ним та відповідачем кредитного договору у встановленому законом порядку.
На момент підписання договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов. На час укладання договору обидві сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.
Прийнявши грошові кошти у відповідача, позивач погодився з умовами даного договору.
Відповідно до п.4.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку списання грошових коштів із своїх рахунків.
Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма.
З аналізу вказаних норм випливає, що у разі наявного кредитного договору, за яким передбачена можливість списання банком грошових коштів з рахунків позивача, і кредитні правовідносини між сторонами не припинені, то стягнення вказаних списаних коштів з банку на користь позивача є безпідставним.
Вказані дії відповідача-банка не визнанні незаконними та позивач з такими вимогами і не звертався до суду.
Порушення прав, інтересів та свобод позивача зі сторони відповідача на підставі наданих доказів є недоведеним.
Відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апелянта про те, що за рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідачу-банку було відмовлено у задоволенні позову про стягнення з нього як позичальника заборгованості за кредитним договором від 13 жовтня 2005 року за пропуском строку позовної давності, і в цьому рішенні суду, яке має преюдиціальне значення для розгляду його позову, зазначено, що строк дії кредитного договору відповідає строку кредитної картки, а кінцевий термін дії картки зазначено жовтень 2007 року у зв'язку з чим кредитний договір не є дійсним, судова колегія вважає неспроможними, оскільки вказаний кредитний договір не визнаний недійсним, кредитні правовідносини між сторонами не припинені у встановленому законом порядку, а відмова суду у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором за пропуском строку позовної давності є відмовою у судовому захисті порушеного права, що не є безумовною підставою для припинення кредитних правовідносин.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону, справа вирішена правильно, та не має підстав для скасування рішення суду, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді колегії