03 березня 2014 року м. Київ К/9991/141/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 16.02.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010
у справі №33/636
за позовом Приватного підприємства «Кардіналл-Т»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду м.Києва від 16.02.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом?янському районі м.Києва від 14.10.2004 №0000212306/3. В іншій частині позову відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 19.03.2004 №000020/2303/0, від 01.06.2004 №000020/2303/1, від 16.08.2004 №000020/2303/2, від 08.11.2004 №000020/2303/3, від 14.10.2004 №0000212306/3 стали висновки акта комплексної документальної виїзної позапланової перевірки від 18.03.2004 №31/23-311/24941115 про порушення позивачем вимог пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», п.2.3 Наказу ДПА України №542 від 04.10.1999, та результати розгляду скарг платника.
Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Касаційна скарга контролюючого органу стосується виключно висновків судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 14.10.2004 №0000212306/3.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору №14 від 30.01.2001, укладеного між позивачем (експедитором) та нерезидентом - компанією Wekatrans GMBH (Німеччина) (замовник) та додаткової угоди до договору, позивачем згідно актів виконаних робіт надано нерезиденту послуг вартістю 5000 німецьких марок. Оплата в розмірі 4900 німецьких марок надійшла від нерезидента своєчасно.
Решта суми в розмірі 100 німецьких марок утримана нерезидентом в рахунок здійсненого страхування автомобіля, який прибув на завантаження для виконання рейса Прато, Італія - Тульчин, Україна без страхового полісу, а тому страхування проведено за рахунок позивача, що відповідає умовам договору.
За встановлених обставин, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача дебіторської заборгованості в розмірі 100 німецьких марок, що виключає підстави для нарахування відповідачем пені за неотримання цих коштів протягом граничних строків, передбачених ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а також відповідальності передбаченої Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за недекларування валютних цінностей, які перебувають за межами України.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно, повноважним органом є Національний банк України.
За таких обставин судова колегія доходить в висновку про те, що попередніми судовими інстанціями з достатньою повнотою було встановлено обставини у справі та цим обставинам було надано правильну юридичну оцінку. Відтак, передбачених законом підстав для скасування ухвалених у справі рішень не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва відхилити, а постанову Господарського суду м.Києва від 16.02.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун