"25" березня 2014 р. м. Київ К/9991/57133/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Скирда»
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року
у справі № 2а-4234/10/2170
за позовом Приватного підприємства «Скирда»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «Скирда» (далі - ПП «Скирда»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПІ у м. Херсоні; відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003252301/0 від 11 серпня 2010 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та задоволення позову.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Скирда» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 3414/23-4/33726348 від 30 липня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003252301/0 від 11 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 565,46 грн. (17 043,64 грн. - основний платіж, 8 521,82 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат за першою із подій авансових платежів, перерахованих Херсонській митниці у 2008 - 2009 роках як попередньої оплати за митне оформлення товарів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено обов'язок суб'єкта зовнішньоекономічних відносин вносити митні платежі в авансовому порядку, тобто в рахунок майбутнього оформлення експортно-імпортних операцій, оскільки, таке внесення можливе лише за добровільним рішенням суб'єкта господарської діяльності.
При цьому, на думку судових інстанцій, при вирішені питання щодо визначення періоду включення митних платежів до складу валових витрат вирішальним є зв'язок цих платежів з виникненням фактичного обов'язку з їх сплати, тобто при фактичному здійсненні експортно-імпортних операцій, які передбачають внесення відповідних платежів.
Проте, із вказаним висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.
Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
А відтак, слід визнати правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат митних платежів за першою із подій - в день списання коштів з банківського рахунку ПП «Скирда».
Посилання судових інстанцій при вирішенні даної справи на те, що за змістом підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат при здійсненні операцій з митницею, яка не є платником податку на прибуток, є фактичне здійснення експортно-імпортних операцій, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, оскільки, позивачем в розглядуваній ситуації сплачено не вартість наданих митницею послуг, а авансовий платіж за митне оформлення, що не може прирівнюватись до послуг.
Крім того, суди в даній справі розглядали вимогу про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним. Однак, такий спосіб захисту (вимога про визнання акту нечинним), як випливає із системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватись лише випадків оскарження нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту, яким є податкове повідомлення-рішення, може стосуватись вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). В такому випадку протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.
Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Скирда» задовольнити.
Скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року.
Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003252301/0 від 11 серпня 2010 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.