25 березня 2014 року м. Київ К/9991/11584/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року
у справі № 2а-22029/10/0570
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області
про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі - ДПІ у м. Краматорську Донецької області; відповідач) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року та рішення № 0003142304/26170/10/23-412 від 15 червня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Краматорську Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15 січня 2008 року по 12 січня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1081/17-1-2760721565 від 25 травня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 165 456,00 грн. (55 152,00 грн. - основний платіж, 110 304,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем статті 4, пункту 7.1 статті 7, статті 20, пункту 22.3 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з ненарахуванням, неутриманням та несплатою до бюджету податку з доходів, виплачених на користь фізичних осіб за придбану в них м'ясну продукцію.
Визначаючи позивачу вказану суму податкового зобов'язання, податковий орган виходив виключно з пояснювальної записки, в якій ФОП ОСОБА_3 зазначила про здійснення нею придбання у селян м'ясної продукції в кількості двох голів худоби в тиждень, визначила приблизну вагу однієї худоби та вказала ціну на продукцію протягом 2008 року та 2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
За змістом частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року № 326 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи надати посадовим особам, що здійснюють перевірку, письмові пояснення щодо причини ненадання документів, факти відмови відображаються в акті.
Однак, в акті перевірки № 1081/17-1-2760721565 від 25 травня 2010 року відсутні посилання на первинні документи, які б підтверджували розмір виплаченого позивачем доходу фізичним особам та сам факт виплати доходу, що, зокрема, унеможливлює визнання податкового повідомлення-рішення № 0000861701/0/26173/10/17-113 від 15 червня 2010 року таким, що прийняте законно та обґрунтовано.
При цьому долучена відповідачем до матеріалів справи на підтвердження правомірності здійснених донарахувань пояснювальна записка обґрунтовано не прийнята судовими інстанціями до уваги з огляду на те, що вона не є первинним документом та не може вважатись належним і допустимим доказом того, що позивач дійсно здійснював будь-які додаткові виплати доходів на користь фізичних осіб. Зазначена записка за своєю правовою природою містить лише інформацію про можливі порушення в діяльності суб'єкта господарювання, які підлягають перевірці, а не є документом, що засвідчує певні факти, які не потребують доказування.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.