"25" березня 2014 р. м. Київ К/9991/11466/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року
у справі № 2а-7080/10/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»; позивач) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - Броварська ОДПІ Київської області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000032200/0 від 22 січня 2010 року, № 0000032200/1 від 19 лютого 2010 року, № 0000032200/2 від 13 травня 2010 року, № 0000032200/3 від 30 липня 2010 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, Броварська ОДПІ Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кредитні ініціативи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24 вересня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1/22-00/35326253 від 11 січня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки Броварською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032200/0 від 22 січня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 105 902,81 грн. (368 634,27 грн. - основний платіж, 737 268,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032200/1 від 19 лютого 2010 року, № 0000032200/2 від 13 травня 2010 року, № 0000032200/3 від 30 липня 2010 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неутриманням та неперерахуванням до бюджету податку на прибуток нерезидента - Відкритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Російська Федерація) при виплаті на його користь доходу у вигляді процентів.
Так, судами встановлено, що між позивачем, ВАТ «Альфа-Банк» (Російська Федерація) та Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант» укладено договір про відступлення права вимоги № 1 від 25 грудня 2008 року, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 98160 від 14 березня 2006 року та додатковими угодами до нього, а також прийняло на себе обов'язок сплатити на користь ВАТ «Альфа-Банк» (Російська Федерація) компенсацію вартості відступленого права вимоги.
Водночас, обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган наголошував на тому, що спірна операція є факторинговою, яка, відповідно, передбачає компенсацію фактором (ТОВ «Кредитні ініціативи») вартості боргу (тіло кредиту та проценти) клієнту (ВАТ «Альфа-Банк» (Російська Федерація). При цьому виплачені в розглядуваній ситуації на користь нерезидента проценти, на переконання відповідача, відповідно до положень пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР підлягають оподаткуванню.
Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 1.10 статті 1 Закону № 334/94-ВР проценти - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, природа кредитних відносин передбачає платність використання грошових коштів, яка виражається, зокрема, у виплаті процентів, які позичальник зобов'язується сплатити на користь кредитора.
Проте, в даному випадку фінансовий кредит нерезидент позивачу не надавав, а відтак кредитні відносини між указаними особами відсутні.
Відповідно до умов договору № 1 від 25 грудня 2008 року ВАТ «Альфа-Банк» (Російська Федерація) відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги, яке як майновий об'єкт цілком відповідає законодавчо встановленим критеріям, що використовуються для позначення поняття активу. Такий об'єкт виникає в результаті минулих подій (зокрема в розглядуваній справі - в результаті надання нерезидентом фінансового кредиту ДП «Київський авіаційний завод «Авіант»), а від його використання очікується вигода у вигляді його погашення коштами чи в інший спосіб (у розглядуваній справі - внаслідок сплати позичальником боргу разом із нарахованими на нього процентами).
Пунктом 1.1 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що матеріальним активом є основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.
Визначення оборотних активів наведене в пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, відповідно до якого це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Дебіторська заборгованість визнається різновидом оборотних активів, а тому вона, як і право вимоги, яке є еквівалентним поняттю дебіторської заборгованості, для цілей оподаткування є оборотним активом, тобто товаром.
При цьому для цілей регулювання цивільного та господарського оборотів певні операції можуть кваліфікуватись і як послуги факторингу, і як відступлення права вимоги (цесія). Проте, зазначені обставини не змінюють режиму оподаткування відповідних операцій, оскільки в будь-якому разі для цілей оподаткування операція з відступлення права вимоги, тобто продажу права вимоги, розглядається як різновид продажу товарів.
З огляду на викладене, слід визнати обґрунтованою правову позицію судових інстанцій, відповідно до якої право вимоги за кредитним договором № 98160 від 14 березня 2006 року та додатковими угодами до нього, що відступилось на підставі договору № 1 від 25 грудня 2008 року, виступає як самостійний об'єкт цивільного обігу - товар, за отримання якого позивач має сплатити відповідну компенсацію, передбачену пунктом 2.2 розділу 2 договору № 1 від 25 грудня 2008 року, однак не є виплатою доходу нерезиденту у вигляді процентів в розумінні статті 13 Закону № 334/94-ВР, як наполягає відповідач.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.