"06" березня 2014 р. м. Київ К/800/29144/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярової І.О., Сіроша М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року
у справі № 12386/12/0170/9
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримбетон»
до: Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки
Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримбетон» (надалі також - ТОВ «Кримторг», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в АР Крим Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2012 року № 0007222204 та № 0007212204.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2013 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримбетон» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2012 року №0007222204 та №0007212204. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 24 жовтня 2012 року №0007212204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 790870,50 грн., в тому числі 632781,00 грн. за основним платежем та 158089,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 24 жовтня 2012 року №0007222204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 146830,00 грн., в тому числі 11220,00 грн. за основним платежем та 5610,00 - штрафні (фінансові) санкції.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2013 року залишено без змін.
ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої апеляційної інстанцій порушення вимог процесуального права, що призвело до неправильного вирішення споруі просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання 6 березня 2014 року сторони явку уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. За таких обставин, суд прийшов висновку щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Фактичною підставою для донарахування податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість на підставі податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 11 жовтня 2011 року №7423/22-1/, про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.11, 14.1.13, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.10.1 пункту 138.10.2 статті 138 розділу 3 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (надалі також - ПК України, тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), та пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті198 розділу 5 ПК України у зв'язку з тим, що позивачем протиправно не включено суму заборгованості у розмірі 2955308,00 грн. у додаток ІД «Інші доходи» рядок 03.9 «вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих у звітному (податковому) періоді» декларації по прибутку у 2 кварталі 2012 року та необґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, отримані за господарськими операціями з ТОВ «Кримстройторг».
Так, відповідачем в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Кримбетон» віднесено до складу кредиторської заборгованості по рахунку 631 заборгованість у розмірі 2955308,00 грн. з ТОВ «Стройсоюзторг». Вказана сума заборгованості виникла у березні 2010 року та не є простроченою, але згідно постанови слідчого від 7 червня 2012 року по підприємству ТОВ «Ремонтне-будівельне шляхове управління» серед підприємств, які мають ознаки фіктивності вказане і ТОВ «Стройсоюзторг». Крім того, згідно даних перевірки ТОВ «Стройсоюзторг» позбавлено свідоцтва платника ПДВ 26 травня 2010 року та відповідно з травня 2010 року не подає податкову звітність до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС.
З огляду на те, що ТОВ «Стройсоюзторг» не зверталося протягом перевіряємого періоду з проханням до ТОВ «Кримбетон» повернути йому заборгованість у розмірі 2955308,00 грн., відповідач дійшов висновку, що позивачем протиправно не включено суму заборгованості у розмірі 2955308,00 грн. у додаток ІД «Інші доходи» рядок 03.9 «вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих у звітному (податковому) періоді» декларації по прибутку
Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
- заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
- прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;
- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин, підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З урахуванням наведеного, право кредитора щодо звернення до боржника з вимогою про компенсацію вартості товару, робіт та послуг обмежене загальним строком позовної давності у три роки.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування входять інші доходи, які включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
З аналізу наведених норм слідує, що до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування включається вартість безоплатно отриманого товару у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності.
Як встановлено в акті перевірки заборгованість ТОВ «Кримбетон» по рахунку 631 у розмірі 2955308,00 грн. з ТОВ «Стройсоюзторг» виникла у березні 2010 року, тобто трирічний строк позовної давності не сплив.
Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність набуття статусу безоплатно отриманого товару, робіт, послуг від порушення кримінальної справи, відносно посадових осіб контрагента позивача, що постачав вказаний товар, роботи, послуги, а також від наявності у останнього ознак фіктивності та подання ним звітності.
За таких обставин, відповідач дійшов помилкового висновку, що позивачем протиправно не включено суму заборгованості у розмірі 2955308,00 грн. у додаток ІД «Інші доходи» рядок 03.9 «вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих у звітному (податковому) періоді» декларації по прибутку.
Щодо висновків ДПІ про необґрунтоване включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, отриманих за господарськими операціями з ТОВ «Кримстройторг», судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 січня 2011 року між ТОВ «Кримбетон» та ТОВ «Кримстройторг» укладено Договір постачання № 2, згідно умов якого Постачальник (ТОВ «Кримстройторг») зобов'язується передати у власність (поставити) Покупцю будівельні матеріали (далі - товар) у кількості та на умовах, визначених цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти даний товар і оплатити його.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
На підставі наведених доказів ( податковими накладними, видатковими накладними платіжними дорученнями, актами звірки, доказами подальшої реалізації придбаного товару), що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кримстройторг».
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: І.О. Бухтіярова
М.В. Сірош