"12" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/26319/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року
у справі № 2а-11409/09/10/0170
за позовом Приватного підприємства «Фірма «Мартана»
до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «Фірма «Мартана» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00121142301/0/4810/10/1/23-2 від 18 вересня 2009 року (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 09 квітня 2010 року).
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 00121142301/0 від 18 вересня 2009 року. Стягнуто на користь ПП «Фірма «Мартана» з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3,40 грн.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ в м. Сімферополі АР Крим провела планову виїзну перевірку ПП «Фірма «Мартана» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 8280/23-2/24026553 від 08 вересня 2009 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 113000,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2008 року - 9250,00 грн., за 2 квартал 2008 року - 19750,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 21000,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 21000,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 21000,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 21000,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість послуг організації перевезень, доставці лікарських засобів та предметів медичного призначення, наданих йому суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 згідно договору про надання послуг від 04 січня 2008 року, у зв'язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних, з урахуванням того, що акти виконаних робіт не містять будь-якої конкретизації таких послуг (відсутні відомості про вантаж), тоді як без вказаних відомостей неможливо визначити належність таких послуг до господарської діяльності підприємства. Також, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість організаційно-консультаційних послуг, наданих йому приватним підприємцем ОСОБА_2 згідно договору про надання організаційно-консультаційних послуг від 01 червня 2002 року, оскільки в пактах про приймання виконаних робіт немає вказівки на характер і тематику послуг, з огляду на що відсутні підстави вважати, що такі послуги спричинили одержання доходу в здійсненні конкретної господарської діяльності підприємства та забезпечили ефективність фінансово-господарської діяльності.
18 вересня 2009 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0012142301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Фірма «Мартана» податкові зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 149425,00 грн., у тому числі: 113000,00 грн. - за основним платежем, 36425,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які містять усі необхідні реквізити, та пов'язані з господарською діяльністю позивача, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ПП «Фірма «Мартана», а також зважаючи на перелік послуг, визначений у пункті 2 статті 1 договору про надання організаційно-консультаційних послуг від 01 червня 2002 року, виконання яких було покладено на ОСОБА_2.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, які підтверджують факт надання таких послуг з метою їх використання у господарській діяльності.
Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних (робіт, послуг) із фактичним виконанням робіт (послуг), у ціні яких цей податок сплачений.
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що факт надання позивачу послуг організації перевезень, доставці лікарських засобів та предметів медичного призначення суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та факт надання позивачу організаційно-консультаційних послуг приватним підприємцем ОСОБА_2 підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами про надання послуг, актами приймання-передачі робіт до вказаних договорів, видатковими касовими ордерами, банківськими виписками, заявками на організацію перевезень, доставку лікарських засобів та предметів медичного призначення (т.1 арк. справи 37-39, 41-69, 72, 76-119, 217-250, т.2 арк. справи 1-121) та не заперечувався податковим органом в акті перевірки і під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Спірним був факт придбання зазначених послуг з метою використання у господарській діяльності позивача.
Як вбачається з довідки серії АА № 009725 від 27 січня 2009 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ПП «Фірма «Мартана» за КВЕД є: 51.46.0 - оптова торгівля фармацевтичними товарами; 52.31.0 - роздрібна торгівля фармацевтичними товарами (т.1 арк. справи 29).
Вказані обставини податковим органом не заперечувались та знайли своє відображення у довідці про загальну інформацію щодо ПП «Фірма «Мартана» та результати його діяльності за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року у якій, крім іншого, вказано, що ПП «Фірма «Мартана» має аптеки та аптечні пункти, які знаходяться за адресами: м. Сімферополь, вул. Курчатова, 22; м. Сімферополь, вул. Ковильна, 46; Бахчисарайський р-н, смт. Поштове, вул. Шевченка, 23-а; Бахчисарайський р-н, с. Скалисте, вул. Леніна, 90 (т.2 арк. справи 130-136). Зазначені адреси аптек та аптечних пунктів співпадають з адресами аптечних пунктів, вказаними у заявках позивача на організацію перевезень, доставку лікарських засобів та предметів медичного призначення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати позивача, пов'язані з оплатою вартості послуг з організації перевезень, доставки лікарських засобів та предметів медичного призначення, безпосередньо відносяться до господарської діяльності ПП «Фірма «Мартана», з урахуванням того, що між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 01 січня 2008 року був укладений саме договір про надання послуг з організації перевезень, а не договір перевезення вантажу, тоді як законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток таких операцій, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договором перевезення, а не договором на організацію перевезення.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2002 року між засновником ПП «Фірма «Мартана» - ОСОБА_4 (замовником) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (виконавцем) був укладений договір про надання організаційно-консультаційних послуг, відповідно до статті 1 «Предмет договору» якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги по організації та виконанню робіт з ефективного функціонування ПП «Фірма «Мартана», надавати інформацію про основну діяльність (виконувати обов'язки директора фірми), а замовник зобов'язується здійснювати оплату за надані послуги. Пунктом 2 статті 1 договору визначено перелік робіт, виконання яких доручається виконавцю по даному договору, до якого входить: найм співробітників, встановлення розмірів їхньої заробітної плати; затвердження штатного розкладу; залучення позикових та інших фінансових коштів для здійснення діяльності; укладення договорів оренди приміщень, поставки товарів, виконання робіт, послуг; представництво інтересів фірми у державних органах (міліції, податкової, судових тощо) без довіреності; участь у конференціях, виставках з метою реклами, просуванні товарів; здійснення розрахунків за поставлений товар, надані послуги, виконані роботи; перерахування в бюджет податків і зборів; контроль за дотриманням платіжної дисципліни на підприємстві.
Відповідно до положень частини 1 статті 3, частини 4 статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, зокрема: користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати позивача, пов'язані з оплатою вартості організаційно-консультаційних послуг, безпосередньо відносяться до господарської діяльності ПП «Фірма «Мартана».
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в м. Сімферополі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ О.В. Карась
_____________________ А.О. Рибченко