18 березня 2014 року м. Київ К/9991/51809/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року
у справі № 2-а-5257/10/2070
за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс Плюс»
про зобов'язання вчинити певні дії, -
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова; позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс Плюс» (далі - ТОВ «Енергоімпекс Плюс»; відповідач), в якому просила надати дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки відповідача та зобов'язати його допустити посадових осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова до проведення позапланової виїзної перевірки.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Енергоімпекс Плюс» допустити посадових осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова до проведення позапланової виїзної перевірки. В частині позовних вимог про надання ДПІ у Київському районі м. Харкова дозволу на проведення позапланової перевірки ТОВ «Енергоімпекс Плюс» адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 березня 2010 року контролюючим органом скеровано на адресу відповідача запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження стосовно відображення в податковому та бухгалтерському обліку наслідків фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід-Профбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Про-будмонтаж», Товариством з обмеженою відповідальністю «Проф.-рембуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будоптінженер».
В свою чергу, 02 квітня 2010 року відповідачем повідомлено ДПІ у Київському районі м. Харкова про те, що зазначений запит є безпідставним та таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Київському районі м. Харкова з позовною заявою) передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, в тому числі, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Київському районі м. Харкова з позовною заявою; далі - Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби позапланових виїзних перевірок визначено частиною 6 статті 11-1 Закону № 509-XII.
Відповідно до частин 7, 8 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Системний аналіз вказаних норм Закону № 509-XII дає підстави для висновку про те, що податковий орган має право звернутись з адміністративним позовом про надання дозволу на проведення позапланової перевірки лише з підстав, які не визначені в частині 6 статті 11-1 Закону № 509-XII.
Водночас, як встановлено судами, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки відповідача контролюючим органом в розглядуваній ситуації визначено пункт 1 частини 6 статті 11-1 Закону № 509-XII, тобто коли за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Відтак проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергоімпекс Плюс», з урахуванням встановлених судовими інстанціями обставин, має здійснюватись саме на підставі наказу керівника податкового органу.
При цьому слід враховувати, що з метою реалізації встановленої пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону № 509-XII компетенції, у разі якщо особи, стосовно яких здійснюється контроль, перешкоджають в реалізації вказаної компетенції, у органів державної податкової служби були наявні важелі впливу, зокрема передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Київському районі м. Харкова з позовною заявою) та іншими законами.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.