18 березня 2014 року м. Київ К/9991/2487/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року
у справі № 2а-7609/10/1270
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішень про застосування фінансових санкцій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області (далі - ДПІ в м. Красний Луч Луганської області; відповідач) про скасування рішення № 0001212343 від 22 липня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також рішень № 00014 від 22 липня 2010 року та № 00013 від 22 липня 2010 року про застосування фінансових санкцій.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ФОП ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Луганській області проведено перевірки павільйону та магазину, що належать позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами яких складено акти № 0247/12/32/23/НОМЕР_2 від 06 липня 2010 року та № 0248/12/32/23/НОМЕР_2 від 06 липня 2010 року.
На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято рішення № 0001212343 від 22 липня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 51 594,50 грн., рішення № 00014 від 22 липня 2010 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн., та рішення № 00013 від 22 липня 2010 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
За результатами проведених перевірок, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 1, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 8 752,80 грн. без видачі відповідних розрахункових документів, а також невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 1 566,10 грн.
Крім того, перевірками встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з огляду на зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про скасування рішення № 0001212343 від 22 липня 2010 року в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43 764,00 грн., судові інстанції виходили з того, що в розрахункових документах, що роздруковувались позивачем при проведенні розрахунків, була відсутня назва господарської одиниці - магазин «Бахус», а зазначено ФОП ОСОБА_3
Колегія суддів не може визнати вказаний висновок обґрунтованим, зважаючи на таке.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
За приписами статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Статтею 8 Закону № 265/95-ВР передбачено, що форма та зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, (далі - Положення) касовий чек повинен містити такий обов'язковий реквізит як назву господарської одиниці.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Водночас слід зазначити, що недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняно в Положенні до відсутності розрахункового документа.
Таким чином, оскільки, спірні розрахункові документи дають можливість ідентифікувати особу, яка здійснює розрахунки, а також підтверджують виконання розрахункових операцій, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у податкового органу в даному випадку правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43 764,00 грн. оскаржуваним рішенням № 0001212343 від 22 липня 2010 року.
Що стосується решти позовних вимог, то висновок судів попередніх інстанцій про відмову в їх задоволенні слід визнати правильним, оскільки, як встановлено судами, факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, підтверджується долученими контролюючим органом до матеріалів справи копіями денного Х-звіту реєстратора розрахункових операцій, опису готівкових коштів на місці проведення розрахунків та пояснень продавця господарської одиниці, що належить позивачу, ОСОБА_4, а факт зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка - актами перевірок № 0247/12/32/23/НОМЕР_2 від 06 липня 2010 року та № 0248/12/32/23/НОМЕР_2 від 06 липня 2010 року, які є носіями доказової інформації та підписані продавцями без зауважень. В свою чергу, позивачем належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин не надано.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про скасування рішення № 0001212343 від 22 липня 2010 року в частині застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43 764,00 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати рішення № 0001212343 від 22 липня 2010 року в частині застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43 764,00 грн.
В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.