13 березня 2014 року м. Київ справа № 800/858/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКравцова О.В.,
суддів:Веденяпіна О.А.,
Єрьоміна А.В.,
Швеця В.В.,
Юрченко В.П.,
секретар судового засідання - Марчук Л.А.,
за участю:
позивача ОСОБА_6,
представника відповідача Пантелейчук Л.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
19 листопада 2013 року ОСОБА_6 (надалі - позивач) звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради юстиції (надалі - ВРЮ, відповідач), в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції про внесення подання до Верховної Ради України від 15 жовтня 2013 року щодо звільнення її з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що Вища рада юстиції 15 жовтня 2013 року на своєму засіданні, підтримуючи пропозицію члена Вищої ради юстиції Сергія Сафулько, прийняла незаконне рішення про внесення подання до Верховної Ради України щодо звільнення її з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги, оскільки дане рішення прийняте на підставі неповної і необ'єктивної інформації, в порушення Регламенту Вищої ради юстиції та Закону України «Про Вищу раду юстиції», що, у свою чергу, і могло призвести до помилок при голосуванні.
Представник відповідача надала через канцелярію Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на даний адміністративний позов, в яких зазначила, що твердження позивача про незаконність рішення Вищої ради юстиції №1035/0/15-13 від 15 жовтня 2013 року про внесення подання про звільнення позивачки з посади за порушення присяги не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить законам України, оскільки приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час розгляду справи в суді позивачка підтримала позовні вимоги і просили їх задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_6 вважає, що судові рішення по земельним справам (про визнання договорів купівлі-продажу дійсними), які стали підставою звільнення, ухвалювались нею із твердим переконанням, що вони законні та справедливі, на час їх винесення в Єдиному державному реєстрі судових рішень було безліч аналогічних рішень, які стосувались як визнання договорів дійсними, так і термінів та обставин дії вказаного мораторію. Дані судові рішення, на думку ОСОБА_6, жодним чином не позбавили власника його власності, оскільки з позивачем - власником майна перед укладанням договору купівлі-продажу продавець повністю розрахувався, про що свідчить його нотаріально посвідчена заява.
Також ОСОБА_6 зазначила, що до судового рішення, винесеного суддею ОСОБА_10, не має жодного відношення, що підтверджується висновком експерта, згідно якого підпис в рішенні виконано саме ОСОБА_10 Тим паче, постанова про порушення кримінальної справи за фактом винесення нею завідомо неправосудних рішень скасована.
Позивачка вказала, що Вища рада юстиції порушила, при прийняті оскаржуваного рішення, процедуру та строки застосування дисциплінарного стягнення. Рішення відповідача порушує принцип юридичної визначеності, передбачений пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оскільки у законодавстві відсутнє положення щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
Позивачка також зазначила, що є багатодітною матір'ю, має на утриманні трьох дітей, проте, дана обставина так і не була врахована відповідачем при прийнятті рішення № 1035/0/15-13 від 15 жовтня 2013 року. Також відповідачем, на думку позивачки, не враховано, що ОСОБА_6 жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягувалась та має виключно позитивні характеристики, які надавались головами судів, де вона працювала.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала і просила відмовити в задоволенні позову, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.
Вказала, що не можуть заслуговувати на увагу посилання позивачки на порушення Вищою радою юстиції процедури та строків застосування дисциплінарного стягнення при прийнятті стосовно неї рішення від 15 жовтня 2013 року № 1035/0/15-13, оскільки до повноважень відповідача не належить здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих судів, а звільнення судді з посади не є видом дисциплінарного стягнення. Отже, до правовідносин щодо розгляду питання про звільнення судді за порушення присяги, не можуть бути застосовані положення законодавства, яким врегульований порядок здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих судів, в тому числі і щодо строку застосування до судді дисциплінарного стягнення.
Представник відповідача зазначила, що посилання ОСОБА_6 на те, що при розгляді справ №№ 2-1306/08, 2-1303/08, 2-1292/08 вона дійшла висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки у сторін була відсутня можливість для двосторонньої реституції, також не можуть буті взяті до уваги, тому що за наслідками перегляду вищезазначених справ в апеляційному порядку Апеляційний суд Рівненської області чітко вказав на неправомірність застосування до відносин сторін за договорами купівлі - продажу земельних ділянок положень статті 220 Цивільного кодексу України, оскільки у матеріалах справ були відсутні докази ухилення сторін від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу.
Щодо обставини, вказаної позивачкою про те, що вона є багатодітною матір'ю та жодного разу не притягалась до дисциплінарної відповідальності, представник відповідача пояснила, що ні Законом України «Про Вищу раду юстиції», ні Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ні інший нормативно-правовий акт з огляду на особливий статус судді як носія судової влади не передбачають врахування саме цієї обставини при прийнятті рішення щодо внесення подання про звільнення судді за порушення присяги. На думку представника відповідача, ця обставина не може бути врахована також і при обранні міри відповідальності за вказане порушення, оскільки частина п'ята статті 126 Конституції України передбачає єдиним наслідком порушення присяги звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.
Указом Президента України № 1624/99 від 28 грудня 1999 року ОСОБА_6 була призначена на посаду судді Костопільського районного суду Рівненської області строком на 5 років.
28 вересня 2000 року прийняла присягу судді (т.1 а.с. 92).
Указом Президента України № 343/2002 від 17 квітня 2002 року переведена на роботу на посаду судді Рівненського районного суду Рівненської області в межах п'ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України № 2345-IV від 13 січня 2005 року обрана суддею цього ж суду безстроково.
До Вищої ради юстиції 13 квітня 2009 року надійшла пропозиція члена Вищої ради юстиції Онопенка В.В. від 9 квітня 2009 року про внесення подання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги у зв'язку з недотриманням вимог законодавства при розгляді цивільних справ: № 1303/08 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 та ОСОБА_13 про визнання договору дійсним; № 2-1306/08 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 про визнання договору дійсним; № 2-1292/08 за позовом ОСОБА_16, ОСОБА_17 до ОСОБА_18 про визнання договору дійсним; № 2-1304/08 за позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_20 про визнання договору дійсним (т.1 а.с. 20-23).
Відомості, викладені у пропозиції, стали підставою для призначення перевірки, яка здійснювалась членом Вищої ради юстиції Сафульком С.Ф. за дорученням Голови Вищої ради юстиції Ізовітової Л.П від 13 травня 2009 року № 397/0/4-09 (т.1 а.с. 24) .
Також до Вищої ради юстиції 10 червня 2009 року надійшла пропозиція члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. від 29 травня 2009 року про внесення подання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги у зв'язку з недотриманням вимог законодавства при розгляді вищезазначених цивільних справ (т.1 а.с. 25-30).
Відповідно до листа Голови Вищої ради юстиції Ізовітової Л.П. від 30 червня 2009 року вказану пропозицію направлено члену Вищої ради юстиції Сафулько С.Ф. для врахування, при проведенні перевірки, відомостей, викладених у пропозиції члена Вищої ради юстиції Онопенка В.В. (т.1 а.с. 21).
За результатами проведеної перевірки член Вищої ради юстиції Сафулько С.Ф. дійшов висновку про те, що відомості, викладені у вищевказаних пропозиціях членів Вищої ради юстиції, підтвердилися, про що надав Вищій раді юстиції відповідну довідку № 17 від 12 серпня 2009 року (т.1 а.с. 32-46).
Також, відповідно до протокольної ухвали Вищої ради юстиції від 26 лютого 2013 року члену Вищої ради юстиції ОСОБА_9 доручено провести перевірку щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_10 з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги за дії, вчинені під час розгляду справи за позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_20 про визнання договору дійсним, відповідно до доручення Голови Вищої ради юстиції Колесниченка В.М. від 28 лютого 2013 року № 41/0/4-13 (т.1 а.с. 57-58).
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції Сафулько С.Ф. звернувся 29 травня 2013 року до Вищої ради юстиції з пропозицією (довідка перевірки (нова редакція)) про внесення подання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги (т.1 а.с. 59-79).
Повноваження члена Вищої ради юстиції по зверненню до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади за результатами перевірки відомостей про наявність таких підстав регулюються пунктом другим частини першої статті 30 Закону України «Про Вищу раду юстиції» № 22/98-ВР від 15 січня 1998 року (надалі - Закон № 22), встановлені пунктом 12 параграфу 2.2. глави 1 розділу 2 Регламенту Вищої ради юстиції, затверджений рішенням Вищої ради юстиції від 4 жовтня 2010 № 791/0/15-10 (надалі - Регламент).
ОСОБА_6 ознайомилась з довідкою члена Вищої ради юстиції Сафулько С.Ф. від 12 серпня 2009 року № 17 відповідно до її заяви, яка зареєстрована у Вищій раді юстиції вх..№ 122/0/6-13 від 12 лютого 2013 та із довідкою у новій редакції № 17 від 29 травня 2013 року, про що свідчить її підпис на останній сторінці цього документу (передбачено встановлені пунктом 13 параграфу 2.2. глави 1 розділу 2 Регламенту).
20 вересня 2013 року листом № 8463/0/9-13 позивачка була запрошена на засідання секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад (26 вересня 2013 року), з яким вона була ознайомлена 23 вересня 2013 року, про що свідчить її підпис на копії запрошення (встановлено пунктом 5 параграфу 1 глави 2 розділу I Регламенту).
Секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад на засіданні 26 вересня 2013 року дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Рівненського Районного суду Рівненської області за порушення присяги (такі повноваження секції передбачені пунктом 2 параграфу 1 глави 2 розділу I Регламенту, частиною четвертою ст. 23 Закону № 22).
7 жовтня 2013 року листом № 8895/0/9-13 ОСОБА_6 було запрошено на засідання Вищої ради юстиції, що мало відбутися 15 жовтня 2013 року (на виконання пункту 5 параграфу 1 глави 2 розділу I Регламенту).
15 жовтня 2013 року Вища рада юстиції прийняла рішення № 1035/0/15-13 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги (такі повноваження ВРЮ передбачені пунктом першим частини 1 ст. 3, пунктом другим частини 1 ст. 27 Закону № 22, пунктом 7 параграфу 3 глави 2 розділу I Регламенту).
Відповідно до даного рішення Вища рада юстиції вважає, що суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_6 під час розгляду цивільних справ № 1303/08 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13, № 2-1306/08 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15, № 2-1292/08 за позовом ОСОБА_16, ОСОБА_17 до ОСОБА_18 допустила порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень суду у вищезазначених справах, що було встановлено Апеляційним судом Рівненської області, не здійснювала об'єктивне, неупереджене правосуддя не підкорялася закону, а також дії судді ОСОБА_6 по відношенню до справи № 2-1304/08 за позовом ОСОБА_19 (матері ОСОБА_6.) викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості, у чесності судових органів, що є порушенням присяги судді і є безумовною підставою для її звільнення з посади за порушення присяги судді.
З 12 присутніх членів Вищої ради юстиції за внесення подання про звільнення проголосувало - 12, що становить більшість від конституційного складу Вищої ради юстиції (протокол № 13 від 15 жовтня 2013 року), що узгоджується з приписами частини шостої статті 32 Закону № 22.
Сім з присутніх членів ВРЮ були судді: Кобилянський М.Г., Кравченко К.Т., Отрош І.О., Кузьмишин В.М., Татьков В.І., Удовиченко О.С., Романюк Я.М.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Ле Конт, Ван Льойвен і де Меєр проти Бельгії" від 23 червня 1981 року, параграф 58, Серія А, № 43, де щонайменше половина членів складу суду є суддями, включаючи Голову з правом вирішального голосу, буде сильний індикатор безсторонності.
Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Олександр Волков проти України", 09 січня 2013 року, встановлено, що "доречно зазначити, що в дисциплінарному провадженні проти суддів необхідність суттєвої участі суддів у відповідному дисциплінарному органі визнано Європейською хартією про статус суддів".
Повноваження ВРЮ вносити подання про звільнення суддів з посад передбачені Конституцією України, Законом № 22, Регламентом.
Порушення присяги суддею є однією з підстав для його звільнення з посади відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 3 та пункту 2 частини першої статті 27 Закону № 22 Вища рада юстиції, серед інших, має повноваження вносити подання про звільнення суддів з посад, зокрема, до Верховної Ради України.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 22 питання про звільнення судді з підстав, у тому числі, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 22 Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що процедура розгляду питання про звільнення позивачки з посади судді, передбачена Законом № 22 та Регламентом, відповідачем була дотримана.
Позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду, зазначивши, що воно є незаконним по своїй суті, оскільки вона не порушувала присягу судді.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що незважаючи на дотримання ВРЮ процедури розгляду питання про звільнення позивачки з посади судді, прийняте рішення є незаконним, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 4 січня 2007 року ОСОБА_13 та ОСОБА_21 уклали з ОСОБА_12 договір купівлі - продажу земельної ділянки (пай) розміром 2, 97 га в умовних кадастрових гектарах, викопіювання № 19, яка розміщена на території Великожитинської сільської Ради, що надана для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до даного договору земельна ділянка, яка відчужується, належить продавцям ОСОБА_13, ОСОБА_21 в Ѕ частині на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0053821 від 13 грудня 1996 року, виданого на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 2 грудня2007 року № 859, сертифікат зареєстровано 20 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 4177 та ОСОБА_13 в Ѕ частині на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0053821 від 13 грудня 1996 року, виданого на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 2 грудня 2007 року № 859, сертифікат зареєстровано 20 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 4177. Пунктом 3.2.5 даного договору купівлі - продажу земельної ділянки встановлено, що продавець зобов'язаний у строк до 9 січня 2007 року нотаріально посвідчити укладений правочин (т. 2 а.с. 30-31).
21 липня 2008 року Рівненським районним судом зареєстровано позовну заяву (справа № 2-1303/08) про визнання договору дійсним (з додатками) за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13, ОСОБА_21. Позовні вимоги полягали у визнанні договору купівлі - продажу земельної ділянки №б/н від 4 січня 2007 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13, ОСОБА_21 дійсним; у визнанні за ОСОБА_12 права власності на земельну ділянку площею 3,41 га для ведення особистого селянського господарства (т.2 а.с.28-29).
У матеріалах даної судової справи є заява позивача від 17 липня 2008 року щодо проведення попереднього судового засідання без його участі, клопотання про звільнення його від сплати судових витрат, а також в даній заяві позивач вказав, що позовні вимоги підтримує повністю. Відповідачем також була надана до суду заява від 17 липня 2008 року про попередній розгляд даної цивільної справи за його відсутності , вказавши, що позовні вимоги він визнає повністю (т. 2 а.с. 38, 39).
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2008 року суддею ОСОБА_6 призначене попереднє судове засідання на 21 липня 2008 року на 16:00 год. (т.2 а.с.40).
21 липня 2008 року рішенням Рівненського районного суду Рівненської області (головуюча суддя ОСОБА_6) позов ОСОБА_12 до ОСОБА_13 та ОСОБА_21 про визнання договору дійсним задоволено. Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки № б/н від 4 січня 2007 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 і ОСОБА_21 дійсним. Визнано за ОСОБА_12 право власності на земельну ділянку площею 3.41 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, зокрема 3.09 га ріллі в масиві 19-32 /ріллі/ та 0.32 га кормових угідь в масиві № 31-461/сінокіс/ (т.2 а.с. 42-43).
4 листопада 2008 року до Апеляційного суду Рівненської області першим заступником прокурора Рівненської області подано заяву про апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду (а.с. 45).
В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Рівненської області просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2008 року у справі № 2-1303/08 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити (т. 2 а.с. 45-47).
9 лютого 2009 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області винесено ухвалу, якою поновлено строки на апеляційне оскарження рішення Рівненського районного суду від 21 липня 2008 року (т. 2 а.с. 50).
23 лютого 2009 року Рішенням Апеляційного суду Рівненської області апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області було задоволено. Рішення Рівненського районного суду від 21 липня 2008 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_12 у задоволенні позову до ОСОБА_13, ОСОБА_21 про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки дійсним.
Із матеріалів справи вбачається, що 4 січня 2007 року ОСОБА_15 та ОСОБА_14 уклали договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,97 га викопіювання № 19 яка розміщена на території Великожитинської сільської Ради надана для ведення особистого селянського господарства
Відповідно до даного договору земельна ділянка, яка відчужується, належить продавцю ОСОБА_15 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0054129 від 13 грудня 1996 року, виданого на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 2 грудня2007 року № 859, сертифікат зареєстровано 20 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 4485. Пунктом 3.2.5 даного договору купівлі - продажу земельної ділянки встановлено, що продавець зобов'язаний у строк до 9 січня 2007 року нотаріально посвідчити укладений правочин (т. 2 а.с. 157-158).
21 липня 2008 року Рівненським районним судом зареєстровано позовну заяву (справа № 2-1306/08) про визнання договору дійсним (з додатками) за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 Позовні вимоги полягали у визнанні договору купівлі - продажу земельної ділянки №б/н від 4 січня 2007 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 дійсним; у визнанні за ОСОБА_14 права власності на земельну ділянку площею 3,03 га для ведення особистого селянського господарства (т.2 а.с.155-156).
У матеріалах даної судової справи є заява позивача від 17 липня 2008 року щодо проведення попереднього судового засідання без його участі, клопотання про звільнення його від сплати судових витрат, а також в даній заяві позивач вказав, що позовні вимоги підтримує повністю. Відповідачем також була надана до суду заява від 17 липня 2008 року про попередній розгляд даної цивільної справи за його відсутності , вказавши, що позовні вимоги він визнає повністю (т. 2 а.с. 161-162).
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2008 року суддею ОСОБА_6 призначене попереднє судове засідання на 21 липня 2008 року на 16:30 год. (т.2 а.с.164).
21 липня 2008 року рішенням Рівненського районного суду Рівненської області (головуюча суддя ОСОБА_6) позов ОСОБА_14 до ОСОБА_15 про визнання договору дійсним задоволено. Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки № б/н від 4 січня 2007 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_15. дійсним. Визнано за ОСОБА_14 право власності на земельну ділянку площею 3.03 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, зокрема 2.79 га ріллі в масиві 19-31 /ріллі/ та 0.24 га кормових угідь в масиві № 31-460/сінокіс/ (т.2 а.с. 166-167).
4 листопада 2008 року до Апеляційного суду Рівненської області першим заступником прокурора Рівненської області подано заяву про апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду (а.с. 169).
В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Рівненської області просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2008 року у справі № 2-1306/08 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити (т. 2 а.с. 170-173).
11 лютого 2009 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області винесено ухвалу, якою поновлено строки на апеляційне оскарження рішення Рівненського районного суду від 21 липня 2008 року по цивільній справі № 2-1306/08 (т. 2 а.с. 181).
25 лютого 2009 року Рішенням Апеляційного суду Рівненської області апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задоволено. Рішення Рівненського районного суду від 21 липня 2008 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_14 у задоволенні позову до ОСОБА_15, про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки дійсним (т. 2 а.с. 192-193).
Також судом встановлено, що 7 травня 2008 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 укладено договір простого товариства. Згідно суттєвих умов метою даного договору була спільна діяльність сторін щодо купівлі земельної ділянки.
30 травня 2008 року ОСОБА_18 та ОСОБА_16 уклали договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1 площею 4,59 га кадастровий номер 1:56:246:820:00:04:027:01023 яка розміщена на території Великожитинської сільської Ради, надана для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до даного договору земельна ділянка, яка відчужується, належить продавцю ОСОБА_18 на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №028207, виданого Рівненською районною державною адміністрацією 6 травня 2008 року, на підставі розпорядження Голови Рівненської районної державної адміністрації від 24 квітня 2008 року за № 350. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право на землю за № 010858300160. Пунктом 3.2.5 даного договору купівлі - продажу земельної ділянки встановлено, що продавець зобов'язаний у строк до 10 червня 2008 року нотаріально посвідчити укладений правочин (т. 2 а.с. 80-81).
17 липня 2008 року Рівненським районним судом зареєстровано позовну заяву (справа № 2-1292/08) про визнання договору дійсним (з додатками) ОСОБА_16, ОСОБА_17 до ОСОБА_18 Позовні вимоги полягали у визнанні договору купівлі - продажу земельної ділянки №б/н від30 травня 2008 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_18 дійсним; у визнанні за ОСОБА_16 та за ОСОБА_17 в рівних долях право власності на земельну ділянку № 1 площею 4.59, що знаходиться на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області (т.2 а.с.78-79).
У матеріалах даної судової справи є заяви позивачів від 17 липня 2008 року щодо проведення попереднього судового засідання без їх участі. Відповідачем також була надана до суду заява від 17 липня 2008 року про попередній розгляд даної цивільної справи за його відсутності, вказавши, що позовні вимоги він визнає повністю (т. 2 а.с. 91, 93, 95, 96).
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 липня 2008 року суддею ОСОБА_6 призначене попереднє судове засідання на 25 липня 2008 року на 11:00 год. (т.2 а.с.89).
25 липня 2008 року рішенням Рівненського районного суду Рівненської області (головуюча суддя ОСОБА_6) позов ОСОБА_16 та ОСОБА_17 до ОСОБА_18 про визнання договору дійсним задоволено. Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 травня 2008 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_18 дійсним. Визнано за ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в рівних долях право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 4.59 га, яка розміщена на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області (т.2 а.с. 98-99).
6 листопада 2008 року до Апеляційного суду Рівненської області першим заступником прокурора Рівненської області подано заяву про апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду (а.с. 101).
В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Рівненської області просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 липня 2008 року у справі № 2-1292/08 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити (т. 2 а.с. 102-105).
5 лютого 2009 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області винесено ухвалу, якою поновлено строки на апеляційне оскарження рішення Рівненського районного суду від 25 липня 2008 року по цивільній справі № 2-1292/08 (т. 2 а.с. 113).
19 березня 2009 року Рішенням Апеляційного суду Рівненської області апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задоволено. Рішення Рівненського районного суду від 25 липня 2008 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у задоволенні позову до ОСОБА_18, про визнання договору дійсним і визнання права власності на земельну ділянку (т. 2 а.с. 144-146).
Як вбачається з рішення ВРЮ № 1035/0/15-13 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги від 15 жовтня 2013 року, воно мотивоване тим, що ОСОБА_6, приймали вищезазначені рішення по земельним справам із порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: прийняла рішення за відсутності в матеріалах справи доказів ухилення від нотаріального посвідчення договорів сторонами по справі; та за відсутності доказів щодо права власності продавців на земельні ділянки; без зазначення підстав, звільнила позивачів від сплати судового збору, порушуючи пункт 3 частини першої статті 215 Цивільного кодексу України в мотивувальних частинах рішень не зазначила, з яких мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини першої та другої статті 126, частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 6 Закону № 2453 незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 2453 суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
При офіційному тлумаченні положень частин першої, другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року.
Згідно із пунктом третім Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Трохейм, 27 вересня 2007 року) той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для відкриття дисциплінарної справи щодо судді. Тим не менш, будь яка спроба представників законодавчої і виконавчої влади притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності за винесення конкретного рішення (якщо відсутнє кримінальне діяння чи пряме нехтування професійними суддівськими стандартами) є невиправданим втручанням в судовий процес і становить пряму загрозу незалежності суддів.
Відповідно до пункту «b» розділу 2 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.
Враховуючи, що давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень, до повноважень жодного іншого органу, зокрема, Вищої ради юстиції, це не відноситься.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Вища рада юстиції, приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі своїх повноважень, надаючи правову оцінку судовим рішенням.
Також судом встановлено, що 24 травня 2008 року ОСОБА_20 уклав з ОСОБА_19 договір купівлі - продажу земельної ділянки (пай) розміром 2, 97 га , викопіювання № 19, яка розміщена на території Великожитинської сільської Ради, що надана для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до даного договору земельна ділянка, яка відчужується, належить продавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 827282 від 21 вересня 2007 року, виданого на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 4 вересня 2007 року № 667. Сертифікат зареєстровано 21 вересня 2007 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 4876. Пунктом 3.2.5 даного договору купівлі - продажу земельної ділянки встановлено, що продавець зобов'язаний у строк до 31 травня 2008 року нотаріально посвідчити укладений правочин (т. 2 а.с. 202-203).
21 липня 2008 року Рівненським районним судом зареєстровано позовну заяву ( справа № 2-1304/08) про визнання договору дійсним та визнання права власності (з додатками) за позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_20 Позовні вимоги полягали у визнанні договору купівлі - продажу земельної ділянки №б/н від 24 травня 2008 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_19 дійсним; у визнанні за ОСОБА_19 права власності на земельну ділянку площею 2,97 га для ведення особистого селянського господарства (т.2 а.с.200-201).
У матеріалах даної судової справи є заява позивача щодо проведення попереднього судового засідання без її участі, клопотання про звільнення її від сплати судових витрат, а також в даній заяві позивач вказав, що позовні вимоги підтримує повністю. Відповідачем також була надана до суду заява від 17 липня 2008 року про попередній розгляд даної цивільної справи за його відсутності , вказавши, що позовні вимоги він визнає повністю (т. 2 а.с. 209).
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2008 року суддею ОСОБА_10 відкрито провадження та призначене попереднє судове засідання на 21 липня 2008 року на 11:00 год. (т.2 а.с.207).
21 липня 2008 року рішенням Рівненського районного суду Рівненської області (головуюча суддя ОСОБА_10) позов ОСОБА_19 до ОСОБА_20 про визнання договору дійсним та визнання права власності задоволено. Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки № б/н від 24 травня 2008 року між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 дійсним. Визнано за ОСОБА_19 право власності на земельну ділянку площею 2,97 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (т.2 а.с. 210-211).
6 листопада 2008 року до Апеляційного суду Рівненської області першим заступником прокурора Рівненської області подано заяву про апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду (т.2 а.с. 213).
В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Рівненської області просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2008 року у справі № 2-1304/08 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити (т. 2 а.с. 214-217).
10 лютого 2009 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області винесено ухвалу, якою поновлено строки на апеляційне оскарження рішення Рівненського районного суду від 21 липня 2008 року (т. 2 а.с. 225).
24 лютого 2009 року Рішенням Апеляційного суду Рівненської області апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задоволено. Рішення Рівненського районного суду від 21 липня 2008 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_19 у задоволенні позову до ОСОБА_20 про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки дійсним, визнання права на земельну ділянку.
Таким чином, ВРЮ в спірному рішенні зазначила, що дії судді ОСОБА_6 по відношенню до справи № 2-1304/08 за позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_20 викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості, у чесності судових органів, що є порушенням присяги судді, також вказуючи на факт порушення кримінальної справи № 70/62-2009 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа № 70/62-2009 була закрита на підставі пункту 2 статті 6 Кримінального процесуального кодексу України - за відсутністю складу злочину (т.1 а.с.125).
Також необхідно зазначити, що відповідно до висновку експерта № 226 від 7 квітня 2010 року підписи в судових рішеннях по справі № 2-1304 були виконані ОСОБА_10, таким чином , з матеріалів справи вбачається, що цивільна справа № 2-1304 була розглянута іншим суддею, а не ОСОБА_6
Отже, відповідачем не доказана причетність позивачки до судових рішень у цивільній справі № 2-1304.
Таким чином, колегія суддів не погоджується с висновками відповідача стосовно порушення ОСОБА_6 присяги судді з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2453) суддя при здійсненні правосуддя зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, а також не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.
Згідно зі статтею 10 цього Закону суддя урочисто присягає чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону № 2453 суддя присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 березня 2011 року N 2-рп/2011 констатував, що додержання присяги є обов'язком судді, що передбачено пунктом 4 частини четвертої статті 54 Закону № 2453 та кореспондується з пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22 порушенням суддею присяги є, серед інших, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Колегія суддів вважає, що відповідачем у спірному рішенні не наведено підстав, з яких вони вважають, що ОСОБА_6 порушила присягу судді.
Суд оцінює рішення відповідача на відповідність ст. 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ВРЮ прийняла рішення без урахування приписів частини 3 статті 2 вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати незаконним рішення Вищої ради юстиції про внесення подання до Верховної Ради України щодо звільнення з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_6 за порушення присяги від 15 жовтня 2013 року.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий суддя Кравцов О.В.
Судді Швець В.В.
Єрьомін А.В.
Веденяпін О.А.
Юрченко В.П.