18 березня 2014 року м. Київ К/9991/50940/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «КІД»
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року
у справі № 2а-748/11/1270
за позовом Приватного підприємства «КІД»
до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області,
Державної податкової адміністрації в Луганській області
про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Приватне підприємство «КІД» (далі - ПП «КІД»; позивач) звернулось до суду з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі - Алчевська ОДПІ в Луганській області; відповідач-1) та Державної податкової адміністрації в Луганській області (далі - ДПА в Луганській області; відповідач-2), в якому, з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року про роз'єднання позовних вимог, просило визнати протиправними дії ДПА в Луганській області, скасувати акт перевірки № 222/12/06/23/24181377 від 12 листопада 2010 року, визнати протиправним та скасувати рішення № 23343/25-08 від 29 грудня 2010 року про результати розгляду скарги, а також визнати протиправним та скасувати рішення № 0000622340 від 25 листопада 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акту перевірки № 222/12/06/23/24181377 від 12 листопада 2010 року, а також визнання протиправним та скасування рішення № 23343/25-08 від 29 грудня 2010 року про результати розгляду скарги.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення № 0000622340 від 25 листопада 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «КІД» судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю у контролюючого органу правових підстав для застосування до позивача спірної суми штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним рішенням з огляду на фактичне здійснення останнім обліку готівкових коштів за період з 02 січня 2010 року по 14 січня 2010 року у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій.
При цьому, на думку Луганського окружного адміністративного суду, реєстрація відповідної книги обліку розрахункових операцій у податковому органі лише 15 січня 2010 року не є тією обставиною, з якою законодавець пов'язує застосування штрафних (фінансових) санкцій в розглядуваній ситуації.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачі оскаржили її в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року апеляційні скарги Алчевської ОДПІ в Луганській області та ДПА в Луганській області задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог та скасування рішення № 0000622340 від 25 листопада 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПА в Луганській області проведено перевірку аптеки, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 222/12/06/23/24181377 від 12 листопада 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято рішення № 0000622340 від 25 листопада 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 56 949,05 грн.
Перевіркою встановлено порушення ПП «КІД» пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) у зв'язку з порушенням порядку оприбуткування готівки в загальному розмірі 11 389,81 грн.
Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на здійснення позивачем записів про рух готівки за період з 02 січня 2010 року по 14 січня 2010 року на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій у книзі обліку розрахункових операцій, яка не зареєстрована в органі державної податкової служби.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).
Системний аналіз норм Положення дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.
Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлено відповідальність статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
При цьому статтею 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пунктом 1.2 глави 1 Положення визначено, що книгою обліку розрахункових операцій є прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Тобто за відсутності реєстрації у відповідному органі державної податкової служби відповідна облікова книга не є книгою обліку розрахункових операцій у розумінні наведених законодавчих норм. А відтак, облік готівкових коштів у такій книзі цілком об'єктивно розцінено судом апеляційної інстанції як неналежне оприбуткування готівки.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «КІД» відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.