18 березня 2014 року м. Київ К/9991/79656/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року
у справі № 2а-19356/09/0370
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС; відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005311701/3 від 22 січня 2009 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договірна (контрактна) вартість при визначенні згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) бази оподаткування операцій з поставки на митній території України попередньо імпортованих товарів не може бути нижчою за їх митну вартість, яка, в свою чергу, відповідає звичайній ціні таких товарів.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005311701/3 від 22 січня 2009 року.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року та залишення в силі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за липень 2008 року, за результатами якої складено акт № 1056/17-235/НОМЕР_1 від 22 жовтня 2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005311701/3 від 22 січня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 238 157,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР у зв'язку із заниженням бази оподаткування податком на додану вартість внаслідок реалізації попередньо імпортованих санітарно-технічних та килимових виробів, а також кавового напою за цінами, нижчими за митну вартість зазначених товарів.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Отже, Законом № 168/97-ВР встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.
Згідно з пунктом 1.18 статті 1 Закону № 168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР).
Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України та застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними та не можуть бути порівнюваними.
А відтак, висновок контролюючого органу, підтриманий судом першої інстанції, про те, що згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування податком на додану вартість спірних операцій має обмежуватись митною вартістю імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, не ґрунтується на вимогах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та є помилковим.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.