"18" березня 2014 р. м. Київ К/800/64791/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року
у справі №815/953/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна сервісна компанія» (надалі - ТОВ «Південна сервісна компанія»)
до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
В лютому 2013 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС №0000052200 та №0000062200 від 11 січня 2013 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС №0000052200 та №0000062200 від 11 січня 2013 року.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Південна сервісна компанія» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Південна сервісна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображені в податковому обліку взаємовідносин з платником податків ТОВ «Агроальянс» за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року.
За підсумками перевірки складено акт №1833/22/25916254 від 28 грудня 2012 року, в якому зазначено порушення позивачем норм пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого за 2-4 квартали 2011 року занижено суму податку на прибуток в розмірі 18155,00грн. та за червень 2011 року занижено суму податку на додану вартість на суму 16135,00грн..
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суду цілком вірно та обґрунтовано виходила з наступного.
В силу приписів пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу, крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пп.138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших встановлених документів.
Відповідно до пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Також не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Положення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України визначають, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пункти 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня визначених звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням/будівництвом, спорудженням основних фондів, основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, ТОВ «Південна сервісна компанія» зареєстровано Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та перебуває на обліку у ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС. Позивач є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності якого є оптова торгівля сільськогосподарською технікою, ремонт, технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства.
11 лютого 2011 року позивач (покупець) уклав договір поставки №4411 з ТОВ «Агроальянс» (продавець), за умовами якого ТОВ «Агроальянс» зобов'язувався передати у власність ТОВ «Південна сервісна компанія», а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки. Найменування, асортимент, ціна за одиницю товару, ціна певної партії товару і його кількість обумовлюються в погоджених сторонами специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.
Укладеним договором також передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (Франко-склад продавця за адресою: м.Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 62А), згідно правил ІНКОТЕРМС. Поставка товару здійснюється у строки, зазначені у графіку оплати та поставки товару після отримання продавцем авансового платежу. Вивезення товару зі складу продавця здійснюється транспортом покупця, його силами та за його рахунок. Передання товару від продавця до покупця здійснюється та оформлюється актами приймання-передачі товару, що підписуються уповноваженими представниками сторін - момент поставки. Повноваження осіб, що здійснюють приймання товару від імені покупця, за винятком випадків приймання товару безпосередньо керівником суб'єкта господарювання, покупець зобов'язаний підтверджувати відповідною довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей.
У відповідності до умов додаткової угоди №1 від 01 березня 2011 року до вищезазначеного договору поставки, текст п.3.3 Договору викладено в іншій редакції, зокрема, зазначено, що передача товару від продавця до покупця здійснюється та оформлюється видатковими накладними, що підписуються уповноваженими представниками сторін. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.
Факт передачі товарів, запасних частин до сільськогосподарської техніки, від ТОВ «Агроальянс» до ТОВ «Південна сервісна компанія» підтверджується складеними у відповідності до вимог чинного законодавства видатковими накладними, з яких вбачається найменування товару, його кількість, одиниці виміру та ціна, які наявні в матеріалах справи.
В свою чергу, з наданих документів вбачається, що транспортування товару здійснювалось власними силами позивача, а саме: транспортними засобами - автомобілями марки DAEWOO LANOS д/н ВН 6998СТ та HYUNDAI д/н ВН 7790СН, зареєстрованими на ТОВ «Південна сервісна компанія», що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.
Згідно товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, замовником та вантажоодержувачем було саме ТОВ «Південна сервісна компанія», тоді як вантажовідправником виступало ТОВ «Агроальянс». Пунктом навантаження у товарно-транспортних накладних вказано адресу: м.Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 62 А, де згідно договору поставки розміщується склад продавця. Пункт розвантаження - Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське.
Крім того, позивачем була надана накладна на вантаж №ДП 0117576 від 08 червня 2011 року та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо виконання ТОВ «Нова Пошта» транспортно-експедиторських послуг для ТОВ «Південна сервісна компанія». До товарно-транспортних накладних також надано подорожні листи службового легкового автомобілю.
На підтвердження оприбуткування товару, який отриманий від ТОВ «Агроальянс» позивачем були надані виписки з картки рахунку 281, місце зберігання - склад ТОВ «ПСК», за період з 01 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року, згідно яких позивачем здійснювався облік товарно-матеріальних цінностей на складі товариства та вівся бухгалтерський облік отриманих товарів по рахунку 281.
Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що первинні документи надані позивачем, оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.
Крім цього, позивачем у підтвердження реального виконання ТОВ «Агроальянс» укладеного договору були надані докази подальшого використання у власній господарській діяльності придбаної у вказаного контрагента продукції, а саме: договір поставки №4 від 01 червня 2011 року, укладений з ВАТ «Насінницький радгосп «Перше травня», рахунок-фактуру, видаткову накладну, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортну накладну. Також були надані видаткові накладні, які підтверджують факт передачі товарів від ТОВ «Південна сервісна компанія» іншим контрагентам-покупцям: СГ «Нива», СГВАТ «Україна», ФГ «Стоянов А.А.», ПП «Агробизнес-2», ФХ «Ника-Феникс», СФГ «Вікторія», ПП «Хлебопродукт», ФХ «Земляк», СФГ «Мрія», СВК «Рассвет», ОСОБА_3, СВГ «Алва», ПСП «Свитанок», ТОВ «Авангард-Д», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Торгівельний дім «Донснаб»,СПК «Россия», СФГ «Татьяна»,СФГ «Петрово подвір'я».
Таким чином, подальша реалізація придбаної у ТОВ «Агроальянс» продукції підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
А оскільки допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення сум до складу валових та до складу податкового кредиту, то будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущенні іншими контрагентами, не можуть впливати на формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Південна сервісна компанія» при наявності у товариства належних документальних підтверджень здійснених операцій та розміру свого податкового кредиту.
Стосовно посилань відповідача на нікчемність правочинів укладених в ланцюгу постачання та, відповідно, на те, що укладені ТОВ «Агроальянс» договори не спричиняють реального настання правових наслідків необхідно зазначити наступне.
В силу приписів ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Але існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.
Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.
Отже, ТОВ «Південна сервісна компанія» належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Агроальянс», що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В.Вербицька
___________________ О.В. Муравйов