25 березня 2014 рокусправа № 2а-2089/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.
при секретарі: Надточій В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
В травні 2011 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до УПФ України в м. Марганець Дніпропетровської області (даної по тексту - відповідач, Управління), в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на користь позивача недоплачену йому щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року; зобов'язати відповідача нарахувати йому надалі щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26.05.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 22.11.2010 року залишені без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов позивача задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління щодо нездійснення перерахунку та виплати на користь позивача надбавки до пенсії, як дитині війни; зобов'язано Управління призначити, нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена, за період з 16.04.2011 року по 22.07.2011 року.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус "дитини війни", а тому згідно зі ст. 6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду справи Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" не призупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст. 6 вищезазначеного Закону.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
30 липня 2010 року набрали чинності зміни до КАС України. В частину другу ст.99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов подано до суду 23.05.2011 року, тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Між тим, позивачем у справі необґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15.04.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року, позов прокурора м. Марганець в інтересах ОСОБА_1 до УПФ України в м. Марганець Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задоволено; визнано протиправною бездіяльність Управління щодо нездійснення перерахунку та виплати на користь позивача надбавки до пенсії, як дитині війни; зобов'язано Управління призначити, нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена, за період з 17.08.2010 року по 15.04.2011 року (а.с.18,19).
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року, прикінцеві положення Закону доповнено пунктом 4, відповідно до якого встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набула чинності 23 липня 2011 року, відповідно до пункту 6 якої. встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги за період з 16.04.2011 року по 22.07.2011 року.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України "Про соціальний захист дітей війни", а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року у справі №2а-2089/11 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає згідно ч.10 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук