22 січня 2014 рокусправа № 2а-9450/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.
за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя
на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2012 року по справі № 2а-9450/11
за позовом ОСОБА_1
до про Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя від 29 серпня 2011 року № 25 в частині відмови в призначені пенсії за вислугу років та зобовязати зарахувати до спеціального стажу період роботи в Ленінському відділенні профілактичної дезінфекції з 29.01.1986 року по 07.10.1996 року.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2012 року по справі № 2а-9450/11 адміністративний позов задоволено частково; рішення Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя № 25 від 29.07.2011 року про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугу років скасовано; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи в обласному відділі профдезінфекції на посаді завідуючого відділення з 29.01.1986 року по 02.10.1990 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2012 року по справі № 2а-9450/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Сторони по справі про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, до судового засідання не прибули, про причини неявки суду не сповістили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутністю сторін по справі.
В судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відповідача та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
29 липня 2011 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, про що свідчить письмова відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в зв'язку з відсутністю необхідного стажу, згідно ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою КМУ № 909 передбачені лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), зокрема, в санітарно-епідеміологічних закладах.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач з 01.09.1983 року по 01.12.1983 рік працював на посаді лікаря-епідеміолога Міської дезінфікційної станції м. Запоріжжя; з 01.12.1983 року по 29.01.1986 року - лікарем - дезінфекціоністом Запорізької обласної санепідемстанції; з 29.01.1986 року по 02.10.1990 року - завідуючим Ленінського районного відділення профдезінфекції Запорізької обласної санепідемстанції; з 02.10.1990 року по 07.10.1996 року - директором орендного підприємства «Профдезінфекція»; з 07.10.1996 - зарахований на посаду лікаря - дезінфекціоніста.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Перелік закладів охорони здоров'я затверджений наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я » № 385 від 28.10.2002 року.
Відповідно до п.2.1 ч. 2 Переліку до санітарно-епідеміологічних закладів належать : дезінфекційна станція з профілактичної дезінфекції; дезінфекційна станція (обласна, міське); об'єднання (підприємство) «Профдезінфекція»(обласне, міське).
Згідно з приміткою 2 Переліку №909, робота за спеціальністю в установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форм власності або підвідомчої підпорядкованості цих установ.
Відповідно до п. 3 Переліку № 909, робота за спеціальністю у закладах, установах і на посадах до 1 січня яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
З огляду, на викладе колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що період роботи з 02.10.1990 року по 07.10.1996 року треба зарахувати до стажу, на підставі того, що відповідно до Переліку підприємство - «Профдезінфекція» належить до санітарно - епідеміологічних закладів.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, і є лише помилковим розумінням норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2012 року по справі № 2а-9450/11 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 27 січня 2014 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко