18 березня 2014 рокусправа № 808/7654/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апостолівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Апостолівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) Серії ДП № 0101722 на підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 передано право на земельну частку (пай) в розмірі 4,37 умовних кадастрових гектарів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2012р. у справі № 2а/0470/4108/11 позовні вимоги ОСОБА_1 до Апостолівської районної державної адміністрації, Відділу Держкомзему в Апостолівському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему в Апостолівському районі Дніпропетровської області стосовно ненадання представнику позивача ОСОБА_2 своєчасної відповіді на заяву від 28.01.2011р. та від 16.08.2011р.; визнано протиправною бездіяльність Апостолівської районної державної адміністрації щодо вирішення питань, пов'язаних з реалізацією прав позивача ОСОБА_1 на землю, що призвело до затримки в реалізації прав на землю; визнано протиправним та скасовано розпорядження Апостолівської районної державної адміністрації № 85-р-10 від 01.03.2010р. та зобов'язано Апостолівську районну державну адміністрацію виділити ОСОБА_1 земельну ділянку в натурі (на місцевості) відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) Серії ДП № 0101722. В іншій частині позову відмовлено.
29.08.2012р. ОСОБА_1 звернулася до Апостолівської районної державної адміністрації з вимогою виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) на території Вільненської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 у справі № 2а/0470/4108.
29.12.2012р. розпорядженням голови районної державної адміністрації № 1290-р-12 надано громадянці ОСОБА_1, яка отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) ДП № 0101722, дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель не витребуваних паїв колишнього КСП ім. Кірова (контур 48), на території Вільненської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.
Не погоджуючись із діями та бездіяльністю відповідача щодо прийняття розпорядження від 29.12.2012р. № 1290-р-12 та самим розпорядженням, ОСОБА_1 звернулась до суду.
Так, аналізуючи дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно до ст.3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003р. №899-ІV (далі - Закон України №899-ІV) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
Відповідно до ст.5 Закону України № 899-ІV визначено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).
Таким чином, виходячи зі змісту даної статті, колегія суддів зазначає, що виділення земельної частки (паю) в окрему земельну ділянку здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Більше того, у результаті виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) Законом передбачена необхідність оформлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
Судом першої інстанції було вірно вказано на те, що формулювання змісту оскаржуваного розпорядження як "надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку" є більш конкретним та юридично вірним, ніж "виділити земельну частку (пай) в натурі (на місцевості)", однак по суті є тотожними.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на те, що оскаржуване розпорядження прийнято не по суті заяви ОСОБА_1 від 29.08.2012р. не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.
Окрім того, на думку позивача, зазначивши в оскаржуваному розпорядженні положення ст.118 Земельного кодексу України, відповідач на майбутнє позбавив ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок.
З цього приводу судом першої інстанції було вірно підмічено, що надання земельних ділянок громадянам згідно ст.118 Земельного кодексу України та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" різняться як за процедурою так і за змістом.
Так, зокрема, якби земельна ділянка надавалась позивачу в порядку ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, як на думку ОСОБА_1 сталося 29.12.2012р., то розпорядженням відповідача слід було надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмовити у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України). І лише після погодження проект подається на затвердження та земельна ділянка надається у власність.
Принципова різниця полягає в тому, що при розробці технічної документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку, питання самої власності (майнових прав) суб'єктом владних повноважень не вирішується, оскільки воно вже підтверджується сертифікатом на земельну частку (пай). У разі надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, питання власності адміністрацією відносно заявника ще не вирішено, та розглядається лише на останньому етапі - затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
В даному ж випадку, із змісту розпорядження від 29.12.2012р. № 1290-р-12 вбачається, що позивачу надано дозвіл на складання технічної документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку та саме основне вказано на те, що така земельна ділянка виділена за рахунок земель не витребуваних паїв колишнього КСП ім. Кірова (контур 48) на території Вільненської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження Апостолівської районної державної адміністрації від 29.12.2012р. № 1290-р-12, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.
Приймаючи до уваги те, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування оскаржуваного розпорядження, то враховуючи похідний характер вимог про зобов'язання відповідача одночасно ретельно розглянути заяву власниці земельної частки (паю) позивача щодо виділення її в натурі (на місцевості) земельної ділянки і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку до сертифікату на земельну частку (пай) серії ДП №0101722 і вимог заяви від 29.08.2012р. та прийняти відповідні рішення, також суд відмовляє.
Твердження позивача про недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження строків, визначених ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказаний закон є загальним по відношенню до норм спеціальних - Земельного кодексу України та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Колегія суддів зазначає, що ані Земельний кодекс України, ані Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" не встановлюють будь-яких конкретних строків розгляду заяви про виділення в натурі земельних часток (паїв).
При цьому, виходячи із закріпленого ч. 3 ст. 2 КАС України принципу своєчасності прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення, суд досліджує прийняття його протягом розумного строку.
Так, судом встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2012р. у справі №2а/0470/4108/12 сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 20.08.2012р. (згідно відмітки на копії судового рішення).
Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 29.08.2012р..
18.09.2012р. позивачем подано необхідні документи для виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) до відділу Держкомзему у Апостолівському районі Дніпропетровської області.
Листом від 28.12.2012р. вих. № 3543/1-10 відділ Держкомзему у Апостолівському районі Дніпропетровської області вважав за можливе надати позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 (проект розпорядження додавався).
Наступного дня, тобто 29.12.2012р. відповідачем було прийнято розпорядження № 1290-р-12 та надано громадянці ОСОБА_1, яка отримала сертифікатне право на земельну частку (пай) ДП № 0101722, дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель не витребуваних паїв колишнього КСП ім.. Кірова (контур 48), на території Вільненської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем після отримання висновку відділу Держкомзему у Апостолівському районі Дніпропетровської області, тобто своєчасно, без зволікань, із дотриманням розумних строків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо не забезпечення прийняття рішення в передбачений законодавством термін по заяві позивача про виділення в натурі земельної ділянки відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії ДП №0101722 відмовити.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним відчуження у державну власність земельної ділянки приватизованої шляхом оформлення права на земельну частку (пай) (сертифікату на земельну частку (пай) серії ДП №0101722) та визнання недійсним всіх існуючих актів по незаконному відчуженню земельної ділянки і зобов'язання відповідача скасувати їх (при підтвердженні даного факту в ході судового розгляду) колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з наданих як відповідачем (лист від 08.11.2013 вих. № 18-3452/0/2-13), так і Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області (лист від 01.11.2013 вих. № 10362/13-10) відомостей щодо правового статусу земельної ділянки в контурі 48 на території Вільненської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області: площа (га) - 79,6664; форма власності - державна; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; угіддя-рілля; користувач - селянське (фермерське) господарство "ВОК"; вид користування - оренда. Також зазначено, що згідно картографічних матеріалів відділу Держземагенства в Апостолівському районі Дніпропетровської області, контур 48 на території Вільненської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області відноситься до невитребуваних паїв.
Доводи позивача про відчуження у державну власність земельної ділянки приватизованої шляхом оформлення права на земельну частку (пай) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність сертифікату посвідчує право власності володільця сертифікату саме на частку (пай), а не на саму земельну ділянку, яка підлягає належному оформленню з отриманням підтверджуючих право власності документів (до 31.12.2012 - державного акту).
Крім того, відомості про те, що таке відчуження відбулось та було оформлено рішеннями суб'єкта владних повноважень у суду відсутні.
Також суд зауважує, що вимоги позивача в цій частині є загальними, не конкретизовані відносно дати та номерів таких рішень, та взагалі про їх існування достеменно самому позивачу не відомо.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні позову в цій частині суд також відмовляє.
Окрім того, ст. 5 Закону України № 899-ІV визначено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо.
В той же час, повноваження місцевих державних адміністрацій в сфері землеустрою обмежені ст.13 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої місцеві державні адміністрації у сфері землеустрою: а) забезпечують реалізацію державної політики у галузі використання та охорони земель; б) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм щодо використання та охорони земель; в) координують діяльність державних органів земельних ресурсів; г) координують здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) інформують населення про заходи, передбачені землеустроєм; д) вирішують інші питання у сфері землеустрою відповідно до закону.
Отже, колегія суддів зазначає, що у контексті вказаних норм "сприяння в укладенні договорів" слід розуміти як ніщо інше ніж рекомендації та роз'яснення з боку відповідача про необхідність звернення до землевпорядних організацій та укладання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на численні звернення позивача про сприяння в укладені договору із землевпорядною організацією відповідачем надавались відповіді із роз'ясненнями та рекомендаціями щодо необхідності вирішення вказаного питання у площині договірних відносин.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З досліджених під час розгляду справи по суті фактичних обставин та відповідних доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачем не було доведено правомірність своїх позовних вимог, а саме, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.08.2012р., сприянні в укладені договорів, а оскаржуване розпорядження прийнято у межах та у спосіб, визначені законодавством.
Оскільки при розгляді вказаної справи суд не встановив протиправних дій та бездіяльності відповідача, а також незаконність прийнятого розпорядження, то у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд також відмовляє.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Апостолівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії є цілком незаконними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко