26 березня 2014 року м. Київ 810/1414/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів у Київській області
про скасування вимоги і зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування вимоги від 12.02.2014 № Ф - 527-17 та зобов'язання Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію утриматись від вчинення дій по видачі повторних та нових вимог про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період квітень-грудень 2012 року, а також нарахованих на суми недоїмки штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з оскаржуваною вимогою нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску за період квітень - грудень 2012. Як стверджує позивач, аналогічна вимога вже надсилалась Управлінням Пенсійного фонду України у м. Буча за вказаний період і була скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 у справі № 810/3570/13-а. Таким чином, позивач вважає, що відповідач повторно, на тих же саме підставах прийняв спірну вимогу. При цьому, позивач зазначив, що починаючи з другого кварталу 2012 працює виключно як найманий працівник і доходів від підприємницької діяльності не отримує, тому відсутні підстави для нарахування і сплати єдиного внеску за період з квітня по грудень 2012 року.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено до судового розгляду на 26.03.2014. Крім того, у даній ухвалі суд витребував у відповідача розрахунок суми недоїмки у розмірі 3455,43 грн. із зазначенням за який період ця сума виникла.
У судове засідання 26.03.2014 позивач або його уповноважені представники, уповноважені представники відповідача не з'явились.
Від відповідача до суду надійшли заперечення проти позову від 26.03.2014 № 1126/10/10-31-1026, в яких відповідач зазначив, що від сплати єдиного внеску звільняються особи, що мають статус пенсіонера за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, вона досягне пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» лише ІНФОРМАЦІЯ_2, тому підстави для звільнення від сплати єдиного внеску до 26.04.2036 відсутні.
Вимоги ухвали суду від 05.03.2014 щодо надання суду розрахунку суми недоїмки із зазначенням за який період ця сума виникла, відповідачем не виконано. Будь-яких причин за яких відповідач не може надати витребувані документи відповідачем у запереченнях на позов не наведено.
Відповідач у запереченнях просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників податкового органу.
У судове засідання 26.03.2014 позивач або його уповноважені представники і представники відповідача не з'явились.
Від позивача до суду надійшла заява від 25.03.2014, в якій позивач просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги наведеної норми, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
12.02.2014 Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято вимогу № Ф -527-17 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3455,43 грн. Вказана вимога прийнята щодо ОСОБА_1 відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Непогоджуючись із цією вимогою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
З 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464 - IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з статтею 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464 - IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - платниками єдиного внеску є: роботодавці, в тому числі - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, яка діє з 13 жовтня 2012 року) платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. п. ст. 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Отже, єдиний внесок нараховується на суми фактичного доходу (прибутку) підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, при цьому суд звертає увагу на те, що словосполучення «за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)» свідчить про те, що мінімальний розмір єдиного внеску має бути сплачений тільки у тому разі, якщо підприємець отримував дохід. Крім того, Пенсійний фонд України в Листі № 12657/03-20 від 22.06.2011 також зазначив, що єдиний внесок в сумі не менше мінімального страхового внеску сплачується підприємцями за підсумками року тільки за ті місяці, в яких вони мали дохід (прибуток).
Як встановлено судом, Управлінням Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області прийнято вимогу від 04.06.2013 № 85 про сплату недоїмки, згідно з якою позивача зобов'язано сплатити єдиний внесок у сумі 3455,43 грн. за квітень - грудень 2012.
Вважаючи зазначену вимогу неправомірно, позивач оскаржив її до суду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 у справі № 810/3570/13-а позов задоволено, скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області від 04.06.2013 № 85.
Як вбачається із зазначеної постанови, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2012 перебувала на спрощеній системі оподаткування. З другого кварталу 2012 року підприємницька діяльність ОСОБА_1 не здійснювалась, жодних прибутків від підприємницької діяльності вона не отримувала і працювала найманим працівником на посаді головного бухгалтера ТОВ «Магазин № 9». Оскільки ОСОБА_1 не отримувала дохід від здійснення підприємницької діяльності у період квітень - грудень 2012, обов'язок сплачувати єдиний внесок за вказаний період у неї відсутній.
Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено неправомірність прийняття вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 3455,43 грн. за період з квітня по грудень 2012.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідач приймаючи вимогу від 12.02.2014 № 527-17, визначив у ній суму недоїмки у тому ж самому розмірі, як і у вимозі від 04.06.2013 № 85, яка скасована судом. У свою чергу, у запереченнях на позов відповідач не спростував доводів наведених у позовній заяві, зокрема, щодо того, що позивач з другого кварталу 2012 року працює як найманий працівник та не отримує доходу, не довів суду правомірності прийняття вимоги від 12.02.2014 № Ф-527-17 та навів у запереченнях на позов доводи, які взагалі не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач не стверджує, що вона є пенсіонером, а обґрунтовує позовні вимоги зовсім з інших підстав.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття вимоги про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Враховуючи викладене, вимога Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 12.02.2014 № Ф-527-17 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 3455,43 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
В частині позовних вимог про зобов'язання Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію утриматись від вчинення дій по видачі повторних та нових вимог про стягнення з позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період квітень-грудень 2012 року, а також нарахованих на суми недоїмки штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, спрямованість на майбутнє, відсутності підстав вважати, що відповідач буде в подальшому виставляти вимоги про стягнення недоїмки враховуючи висновки суду і є втручанням у дискреційні повноваження податкового органу.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною і скасувати вимогу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 12.02.2014 № Ф - 527 -17.
3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн.70 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.