Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 квітня 2014 р. Справа №805/3343/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойка М.І.
секретаря судового засідання Яценка І.А.
за участі:
представника позивача Пліса В.М.,
представник відповідача Гришиній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька про стягнення заборгованості по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника за період з 01.11.2013 року по 31.01.2014 року у розмірі 4824,99 грн.,-
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника за період з 01.11.2013 року по 31.01.2014 року у розмірі 4824,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на відповідача покладений обов'язок по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження здоров'я або смерті, виплачуючи їй або особам, які перебували на її утриманні пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Позивачем сплачуються пенсії по особовим справам осіб, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які відповідач відмовляється відшкодовувати. Суму зазначених пенсій, сплачених за період з 01.11.2013 року по 31.01.2014 року у загальному розмірі 4824,99 грн., позивач просить стягнути з відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення до позову в якому зазначив про відсутність правових підстав для відшкодування витрат на виплату пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у зв'язку із тим, що на момент смерті годувальників вказані в позові особи були працездатними, крім того, по померлим особам відсутній причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, який би мав підтверджуватися висновком МСЕК. З цих підстав суми сплачених пенсій не підлягають відшкодуванню з боку відповідача, а заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають. Просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Між сторонами підписані Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.11.2013 року по 31.01.2014 року.
Згідно таблиць розбіжностей до Актів щомісячної звірки, особам, яким УПФУ в Ленінському районі м. Донецька виплачені пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фондом соціального страхування не прийнято до відшкодування суму 4824,99 грн., а саме:
- ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у зв'язку тим, що момент загибелі годувальника вказані особи були працездатними;
- ОСОБА_12, ОСОБА_13 у зв'язку із відсутністю висновку МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті годувальника з отриманим трудовим каліцтвом.
Згідно з актом звірки за період з 01.11.2013 року по 31.01.2014 року суми, що не були прийняті відповідачем до заліку, складаються з:
1) не врахованих витрат на виплату пенсій по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про причинно-слідчий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням - 907,14 грн.
2) не врахованих витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, у випадках, коли вони на час смерті потерпілого утриманця були працездатними та не досягли пенсійного віку - 3917,85 грн.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі за текстом - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ. Так, відповідно до п. 1 ст. 25 Основ за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі за текстом - Закон № 1105-XIV) Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Відповідно до п. "д" ч. 1 статті 21 Закону № 1105-ХІV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Тобто, на відповідача покладається обов'язок виплатити пенсію по втраті годувальника, у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки пенсійне забезпечення здійснюється позивачем, то відповідач зобов'язаний відшкодувати вказану пенсію.
Частиною 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Також частиною 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Статтею 21 Закону № 1105-ХІV визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 28 Закону № 1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Згідно із статтею 33 № 1105-ХІV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2013 у справі №805/273/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року, в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ленінському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, стягнення заборгованості з відшкодування допомоги на поховання, стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги на загальну суму 387038,01 грн. - відмовлено.
На підставі частини 5 статті 254 КАС України постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року у справі 805/273/13-а набрала законної сили 16 січня 2013 року, з огляду на що, обставини, встановлені даною постановою, не можуть оспорюватись в даній справі.
Як встановлено постановою суду у справі № 805/273/13-а, гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 є дружинами померлих, однак на день смерті чоловіків були працездатними особами і не досягли 55 років. Отже, право на отримання виплат в них не виникло, тому витрати на виплату їм пенсій не підлягають стягненню. Крім того ці обставини були підтверджені відповідними доказами у судовому засіданні.
Таким чином, суд вважає встановленими обставини щодо необґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення сум виплачених пенсій по гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
З приводу не врахування відповідачем суми витрат на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_12 а ОСОБА_13, суд зазначає наступне.
Як вбачається з Акту від 31.07.1975 про нещасний випадок, який пов'язаний із виробництвом, ОСОБА_15 отримав виробничу травму - забій шийного відділу хребта.
Відповідно до актового запису № 816 від 07.07.1993 в Книзі реєстрації смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку 07.07.1993 року ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що свідчить свідоцтво про смерть.
Згідно з Актом № 21/79 від 06.03.1979 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_16 отримав виробничу травму.
Відповідно до актового запису № 306 в Книзі реєстрації смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_16 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1.
Наведені обставини по тим самим зазначеним особам, у тому числі, встановлені у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року по справі № 805/13823/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року, за позовом УПФУ в Ленінському районі м. Донецька до Фонду соціального страхування про стягнення суми витрат за період з 01.05.2013 року по 31.07.2013 року на суму 4524,99 грн.
Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини четвертої статті 26 Основ, частини другої статті 24 Закону № 1105-XIV убачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Суд зауважує, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (ч. 9 ст. 34 зазначеного Закону). Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 р. № 606, органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.
Позивачем не наведено доказів, які б підтверджували, що смерть ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_1, настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, тому витрати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на виплату пенсій по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю висновків МСЕК про причинно-слідчий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням не підлягають відшкодуванню.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька не підлягають задоволенню.
Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька про стягнення заборгованості по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника за період з 01.11.2013 року по 31.01.2014 року у розмірі 4824,99 грн. - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 02 квітня 2014 року у присутності сторін.
Повний текст постанови складений та підписаний 07 квітня 2014 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Бойко М.І.