Справа № 416/2142/13-к
Провадження № 11кп/782/340/14
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши 01 квітня 2014 року у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Лутугинського районного суду Луганської області від 28 січня 2014 року, яким
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лутугине Луганської обл., який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 08.08.2012 року Лутугинським районним судом Луганської області ст.ст. 304 ч. 1, 185 ч.ч. 1, 2, 198, 296 ч. 1 до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 2 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Згідно ст. 71 КК України к призначеному покаранню частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лутугинського районного суду Луганської області від 08.08.2012 року у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі, та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили змінено на тримання під вартою, -
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 29 травня 2013 року, приблизно о 16.25 годині, знаходячись в приміщенні магазину "Кристал", розташованого за адресою: Луганська область, м. Лутугине, вулиця, Гагаріна, 22, з дитячої коляски, повторно, таємно викрав жіночий гаманець, вартість якого складає 81,00 гривня, всередині якого знаходились гроші в сумі 87,00 гривень, чим завдав ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 168,00 гривень.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 просять скасувати вирок, закрити кримінальне провадження за відсутності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Вимоги скарг вмотивовані тим, що обвинувачений ОСОБА_5 діяв виключно з умислом на заволодіння грошима, які знаходились в гаманці. Умислу на заволодіння гаманцем у обвинуваченого не було. У відповідності до письмової заяви потерпілої ОСОБА_7 , яка надана суду першої інстанції, слідує, що їй матеріальна шкода завдана на суму 87,00 гривень, яка їй відшкодована, а гаманець для неї цінності не становить. Вважають, посилаючись на положення Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 11 КК України, що оскільки сума грошей, яку викрав обвинувачений, не перевищує 114,70 гривень, тобто 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, встановленого на час крадіжки, то діяння обвинуваченого не тягне за собою кримінальної відповідальність. Через те що обвинувачений відбув за попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі строком 11 місяців, то цей строк повинен бути зарахований при призначення покарання за сукупністю вироків. Окрім того, на думку обвинуваченого, остаточне покарання йому призначено занадто суворе, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі, без врахування його задовільної характеристики, у зв'язку з чим просить знизити міру покарання, без його реального відбуття.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційних скарг, були заслухані:
- обвинувачений та його захисник, які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, пославшись на їх доводи;
- потерпіла, яка підтримала вимоги апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, пославшись на законність та обґрунтованість вироку.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, захисника, потерпілої, прокурора, вивчивши кримінальне провадження, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України (2012 року) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, вважає, що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України (2012 року).
Висновки суду про доведеності вини ОСОБА_5 у вчинені вказаного злочину за обставин, викладених у вироку, а також кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України (2012 року).
Так при судовому розгляді обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав частково, фактичні обставини не оспорював, однак зазначив, що не мав умислу на таємне викрадання гаманця, а тільки грошей, що в ньому знаходились.
Суд обґрунтовано послався у вироку на показання потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , як на докази підтвердження встановлених судом обставин, які пояснили про обставини вчинення ОСОБА_5 крадіжки.
Також у вироку суду першої інстанції наведені інші докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про відсутність умислу на викрадення гаманця, спростовуються наведеними доказами, якими достовірно встановлено, що ОСОБА_5 повторно таємно викрав майно, що належить ОСОБА_9 , на загальну суму 168,00 гривень. ОСОБА_5 вилучив це майно з володіння ОСОБА_9 і розпорядився ним, як своїм: використав на свої потреби та виключив з свого володіння, відмовився від нього.
Також є безпідставними посилання в апеляційних скаргах на положення Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 11 КК України, в обґрунтування того, що сума грошей, яку викрав обвинувачений, не перевищує 114,70 гривень, тобто 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, встановленого на час крадіжки, що не тягне за собою кримінальної відповідальність за цей злочин.
Вартість викраденого майна - гаманця, що складає 81,00 гривня, підтверджується висновками товарознавчої експертизи № 248-104/7 від 07.06.2013 року (ар.с. 31-34).
Загальна суму матеріальної шкоди, яка завдана потерпілій ОСОБА_9 , становить 168,00 гривень, яка складається з вартості гаманця - 81,00 гривня, та суми грошей - 87,00 гривень, які в ньому знаходились.
Отже, в діях ОСОБА_5 є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викладання чужого майна (крадіжку), повторно, а вартість викраденого майна перевищує 114,70 гривень.
Згідно з ст. 477 КПК України (2012 року) вказане кримінальне провадження не відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, тому відмова потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення, не тягне за собою закриття кримінального провадження.
Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше судимий, задовільно характеризується, обставини, які пом'якшує покарання - щире каяття, повне відшкодування матеріальної шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання. Також суд врахував думку потерпілої про призначення покарання не пов'язаного з позбавлення волі та її небажання підтримувати обвинувачення.
Суд першої інстанції правильно застосував вимоги ст. 71 КК України і призначив остаточно покарання за сукупністю вироків, яке є більше покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції повинен був врахувати відбуту частину покарання за попереднім вироком, суперечить вимогам ч. 1 ст. 71 УК України, оскільки до покарання, призначеного за новим вироком, приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Колегією суддів не встановлено декілька обставин, які пом'якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, у зв'язку з чим підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_5 , не вбачається.
Також доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, є необґрунтовані, оскільки він вчинив новий злочин в період іспитового стоку, визначеного за попереднім вироком, що на підставі ч. 2 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК України виключає повторне прийняття рішення судом про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. ст. 407, 419, 426 КПК України (2012 року), колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 і обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Лутугинського районного суду Луганської області від 28 січня 2014 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3