Головуючий суду 1 інстанції - Рябуха Ю.В.
Доповідач - Іванова І.П.
Справа № 435/14335/13-ц
Провадження № 22ц/782/1312/14
02 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Іванової І.П.
суддів: Фарятьєва С.О., Украінцевої Л.Д.,
при секретарі - Веселові С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 06 березня 2014 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент Луганської міської Ради у справах дітей та сім'ї, про позбавлення батьківських прав, -
У грудні 2013р. ОСОБА_3 звернулась з позовом до суду, на обґрунтування якого зазначила, що з березня 2006р. знаходилась у шлюбі з відповідачем. За рішенням Кам"янобрідського районного суду м.Луганська від 28.04.2010р. ними усиновлена дитина. В свідоцтві про народження сина ОСОБА_1 батьком вказано ОСОБА_2. Через декілька місяців після усиновлення дитини, відповідач пішов до іншої жінки, з нього за рішенням суду стягнуто аліменти на утримання сина. У жовтні 2011р. шлюб розірвано. Відповідач поводиться агресивно, вихованням дитини не займається, утворилась заборгованість по аліментам. Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 06 березня 2014 року позовні вимоги були задоволені: ОСОБА_2 був позбавлений батьківських прав відносно свого малолітнього сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 06 березня 2014 року скасувати. Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не з'ясував всіх обставин справи.
Заперечень проти апеляційної скарги іншими учасниками не надано.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
01 березня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від шлюбу дітей не мали, тому всиновили дитину - ОСОБА_1; також була змінена дата народження на ІНФОРМАЦІЯ_2.
04 жовтня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано.
Після розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, матеріальної допомоги на його утримання не надає та не приймає ніякої участі у його вихованні, не піклується та не цікавиться фізичним та духовним розвитком своєї дитини, не піклується про створення умов для отримання сином освіти.
Департамент Луганської міської Ради у справах дітей та сім'ї надав висновок, в якому вважав за доцільне в інтересах дитини позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, представника департаменту Луганської міської ради у справах дітей та сім'ї, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте оскаржуване рішення суду таким вимогам не відповідає, про що вказує апелянт в апеляційній скарзі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що склалися умови, які перешкоджають інтересам дитини, а обставини, з'ясовані під час розгляду справи, є підставою для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.
Такі висновки суду не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони є батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження(а.с.9). Рішенням Жовтневого районного суду м.Луганська від 04 жовтня 2011р. розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 На утримання сина ОСОБА_1 сплачує аліменти. Сторони разом не проживають, про що вони пояснювали в судовому засіданні.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_3, звертаючись з позовом до суду, послалась на ст.164-165 Сімейного Кодексу України.
Ст.164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не вказав з яких підстав необхідно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав. Посилання тільки на те, що у відповідача утворилась заборгованість по аліментам, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. В супереч ст..212 ЦПК України суд не дав оцінки довідкам, наданими відповідачем, які свідчать, що він з 01.03.2007р. має постійне місце праці (а.с.28), з його зарплати стягуються аліменти на утримання сина (а.с.30)
Виходячи зі змісту ст..215 ЦПК України, суд ухвалює своє рішення на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні. Тому в рішенні суд безпідставно послався на пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які не були допитані в судовому засіданні, про що свідчить технічний запис, а також відсутність в справі присяги як свідків саме цих осіб.
У п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30.03.2007р. роз'яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.
Позбавлення батьківських прав - це крайня міра. Тому слід враховувати всі обставини справи, особу, до якої пред'явлено позов. Згідно характеристики (а.с.29), відповідач ОСОБА_2 з 01.03.2007р. постійно працює в філіалі „Свіжість" ТОВ ПКФ „ЛІА" ЛТД, характеризується позитивно. В судовому засіданні позивачка не спростувала довід відповідача, що вона не завжди погоджується на спілкування відповідача з сином. У січні 2014р., як пояснив представник департаменту Луганської міської ради у справах дітей та сім'ї, ОСОБА_2 звертався з заявою про вирішення питання спілкування з сином.
Враховуюче зазначене, позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, є, як передбачено п.п.2,3 ч.1ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст..164 СК України, п. 2 ч. 2 ст. 307, п.п.2,3ч.1ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 06 березня 2014 року скасувати.
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: